Court ruling № 37316155, 21.02.2014, Volyn Regional Court of Appeal

Справа № 168/1043/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Хаврона О.Й. Провадження № 22-ц/773/293/14 Категорія: 23 Доповідач: Подолюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Подолюка В.А.,

суддів - Шевчук В.А., Данилюк В.А.,

при секретарі - Семенюк О.А.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до фермерського господарства «Ікар Стар Агро» про стягнення боргу за договорами оренди землі, за апеляційною скаргою відповідача фермерського господарства «Ікар Стар Агро» на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 24 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 24 грудня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ФГ «Ікар Стар Агро» в користь ОСОБА_2 1330 грн. 62 коп. заборгованості по орендній платі за договором оренди землі за період з 2010 - 2013 роки, обчислену з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від прострочених сум та пені за 2012 - 2013 роки. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач ФГ «Ікар Стар Агро» подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Судом першої інстанції установлено, що на момент виникнення спірних правовідносин договір оренди землі припинений не був, а тому суд стягнув з відповідача на користь позивача борг по орендній платі за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з таких підстав.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» передбачені випадки припинення договору оренди землі. Зокрема, договір оренди землі припиняється, серед інших, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до вимог статті 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

З матеріалів справи убачається, що між сторонами 01 липня 2008 року був укладений договір оренди землі строком на 5 років. Відповідно до умов укладеного договору оренди землі дія договору припиняється за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, одностороннє розірвання договору не допускається.

Посилання відповідача на те, що п. 39 договору оренди передбачена можливість розірвання договору в односторонньому випадку є неприйнятним. Так п. 39 договору оренди містить визначення: «Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається не допускається». Таке визначення свідчить про те, що сторони не досягли згоди щодо питання можливості розірвання договору в односторонньому порядку.

Отже, укладеним договором оренди землі та чинним законодавством не передбачена можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку.

За цих обставин, повідомлення ФГ «Ікар Стар Агро», що було адресоване ОСОБА_2 про припинення договору оренди землі розглядається, як вираження волі однієї із сторін договору на розірвання укладеного договору.

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України, відповідачем не надано належних доказів про припинення договору оренди землі - письмової угоди сторін про розірвання договору, як це вимагає ст. 654 ЦК України, чи то рішення суду, як це передбачає стаття 32 Закону України «Про оренду землі».

Позивач ОСОБА_2 не давала згоди на припинення договору оренди землі, угоду про розірвання договору не підписувала. Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що спірний договір оренди землі припинений не був і орендар не проводив платежів за користування земельною ділянкою.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати за користування земельною ділянкою є правильними та підтвердженні наявними в матеріалах справи доказами.

Також, колегія суддів погоджується з проведеними судом першої інстанції розрахунками платежів за користування земельною ділянкою позивача.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно визначився с характером спірних правовідносин та, застосувавши ті норма права, які підлягали до застосування, підставно частково задовольнив позов ОСОБА_2 про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою, правильно застосувавши строк позовної давності до вимог позивача про стягнення орендної плати за період з 2010 - 2013 роки.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, оскільки вони є власним тлумаченням відповідачем норм чинного законодавства і обставин справи та не підтвердженні належними та допустимими доказами, крім цього, вони були предметом дослідження судом першої інстанції і суд дав їм правильну оцінку.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача фермерського господарства «Ікар Стар Агро» відхилити.

Рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 24 грудня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді