Decision № 37315672, 24.02.2014, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2014 р. Справа № 914/181/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп’ютер», м. Львів,

про стягнення заборгованості в сумі 11’ 135,88 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Квик Т.І.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп’ютер» про стягнення заборгованості в сумі 11’ 135,88 грн.

Ухвалою суду від 22.01.2013р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 04.02.2013р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

У судове засідання 24.02.2014р. представник позивача не з’явився, про причини неявки не повідомив, хоча був належно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судовому засіданні 04.02.2014 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Між сторонами досягнуто домовленості про продаж та передачу товару (комп’ютерної техніки). На виконання своїх зобов'язань позивач перерахував відповідачу на розрахунковий рахунок вартість товару в розмірі 11’ 135,88 грн. Відповідач не передав позивачу оплаченого товару. У зв’язку з наведеним, в силу положень частини другої статті 693 Цивільного кодексу України позивач просить повернути суму попередньої оплати.

У судові засідання 04.02.2014 р. та 24.02.2014р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача та за відсутності відзиву на позов, в порядку статті 75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і об’єктивно з’ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

04.11.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» (покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп’ютер» (продавець, відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу комп’ютерної техніки в усній формі (надалі по тексту – договір).

Відповідачем було виставлено позивачу рахунки-фактури на купівлю комп’ютерної техніки, зокрема: рахунок-фактуру №С-00038006 від 04.11.2013 р. на суму 10’ 379,88 грн., рахунок-фактуру №С-00038011 від 04.11.2013 р. на суму 162,00 грн., рахунок-фактуру №С-00038153 від 05.11.2013 р. на суму 594,00 грн. У рахунках зазначено, що умова оплати – передоплата.

На виконання своїх зобов’язань за договором позивач перерахував кошти відповідачу, що підтверджується платіжним дорученням №1028-14 від 07.11.2013 р. на суму 594,00 грн., №1028-27 від 08.11.2013 р. на суму 162,00 грн., №1107-10 від 15.11.2013 р. на суму 10’ 379,88 грн.

Листом №ЛД668/13 від 06.12.2013 р. позивач звернувся до відповідача з проханням повернути сплачені кошти у зв’язку з відсутністю поставки товару.

19.12.2013 р. позивач надіслав відповідачу претензію №ЛД690/13 про повернення сплачених коштів. Відповідач отримав таку претензію, що підтверджується копією повідомлення про вручення, долученого до матеріалів справи, проте відповіді не надав.

Доказів поставки товару та/або повернення коштів станом на день розгляду справи відповідачем в суд не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч.1 ст.11 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Така правова позиція викладена в Оглядовому листі ВГСУ № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Між сторонами у справі виникли зобов’язання з приводу поставки товару на підставі договору купівлі-продажу товару.

У відповідності з частиною першою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В силу статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина друга статті 693 Цивільного кодекс України).

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як убачається з матеріалів справи, відповідач товар не поставив, позивач вимагав повернення перерахованих коштів, проте ця претензія була залишена без задоволення.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем отримано суму попередньої оплати за товар, проте свого обов’язку з поставки оплаченого товару не виконав. Позивач у встановленому порядку заявив до відповідача вимогу про повернення суми попередньої оплати і в останнього виник обов’язок її повернути, однак відповідач таку вимогу позивача не виконав. Тому позовні вимоги є правомірними.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У силу вимог ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його неправильних дій.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 610, 612, 655, 693 Цивільного кодексу України та ст.ст.3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп’ютер» (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 82, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30538300) на користь Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» (04070, м. Київ, Подільський р-н, Контрактова площа, буд. 10 А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23362711) 11’ 135,88 грн. – заборгованості та 1’ 827,00 грн. – сплаченого судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Яворський Б.І.