№ 37280620, 12.02.2014, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14943/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.Суддів:Бабенка К.А., Ключковича В.Ю.,При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврохотелсістем» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврохотелсістем» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврохотелсістем» пред'явило позов до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 11 вересня 2013 року № 0004812220

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем у період із 13 по 17 серпня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 29 серпня 2013 року складено акт № 10/26-53-22-01-21-25283536 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Галаінтер», ТОВ «Архігідробуд», ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Електропромкомплекс», ТОВ «Промисловий ринок», ТОВ «Камтес», ТОВ «Сапро-Бест», ТОВ «Боніт», ТОВ «Сімплаза», ТОВ «Міксагро» за період із 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, відповідно до висновків якого, позивачем, зокрема, занижено податок на прибуток у загальному розмірі 460156,00 грн., у тому числі за: І квартал 2012 року - 58263,00 грн.; півріччя 2012 року - 328234,00 грн.; І-ІІІ квартали 2012 року - 460156,00 грн., чим порушено підпункт 138.1.1, п. 138.2 ст. 138, підпункт 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України (також далі - ПК України).

На підставі акту перевірки, 11 вересня 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 460156,00 грн. за основним платежем та у розмірі 230078,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття рішення відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в позові.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів не погоджується із огляду на наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 ст. 139 ПК).

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Судом встановлено, що ТОВ «Єврохотелсістем» в установленому порядку був зареєстрованим платником ПДВ, податковим органом не надано доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача та його контрагентів.

Посилання відповідача на недійсність та нікчемність правочинів колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки факт визнання правочину нікчемним (недійсним) має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством, а не донарахування податкових зобов'язань.

Твердження відповідача про те, що позивачем не було надано до перевірки запитувані документи, що підтверджують показники, відображені позивачем у податковій звітності, не є достатньою підставою вважати відсутніми господарські операції та неправомірним формування податкового кредиту.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, на виконання ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 квітня 2013 року за протоколом від 08 квітня 2013 року були вилучені ГВППМ ДПІ Святошинського району м. Києва всі первинні документи (рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, договори, угоди, акти виконаних робіт та наданих послуг) ТОВ «Єврохотелсістем» по взаємовідносинам з ТОВ «Галаінтер», ТОВ «Архігідробуд», ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Електропромкомплекс», ТОВ «Промисловий ринок», ТОВ «Камтекс», ТОВ «Сапро-Бест», ТОВ «Боніт», ТОВ «Сімплаза», ТОВ «Міксагро».

Отже, станом на 13 серпня 2013 року, тобто на момент проведення позапланової виїзної перевірки, первинна документація позивача по взаємовідносинам з контрагентами була відсутня у зв'язку із вищевказаним вилученням. Крім того, як вбачається із листа позивача від 21.08.2013 року за № 21-08/13, останнім повідомлено ДПІ у Дніпровському районі про те, що всі первинні документи по контрагентам не можуть бути надані у зв'язку із тим , що за протоколом від 08.04.2013 року вони вилучені.

Також, матеріалами справи підтверджується той факт, що ТОВ «Єврохотелсістем» неодноразово зверталося з листами до контрагентів з проханням надати первинну документацію по фінансово-господарським взаємовідносинам останніх із позивачем. (а.с.127-147).

Згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення запиту до правоохоронних органів про надання до перевірки документів фінансово-господарської діяльності позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Галаінтер», ТОВ «Архігідробуд», ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Електропромкомплекс», ТОВ «Промисловий ринок», ТОВ «Камтес», ТОВ «Сапро-Бест», ТОВ «Боніт», ТОВ «Сімплаза», ТОВ «Міксагро», у зв'язку з чим відповідачем не було досліджено належним чином фінансово-господарські документи позивача по взаємовідносинах з вказаними контрагентами і зроблено передчасні і необґрунтовані висновки про порушення податкового законодавства з боку позивача.

Таким чином, ненадання позивачем ряду документів, а саме: рахунків-фактур, товаро-транспортних накладних, податкових накладних, договорів, угод, актів виконаних робіт та наданих послуг, лише давало відповідачу підстави для проведення позапланової перевірки, але не могло бути автоматичною підставою для висновків про відсутність таких документів, оскільки з'ясування їх наявності, дослідження та відображення в акті перевірки було б частиною перевірки. Натомість відповідач цих обставин не з'ясував та причин ненадання позивачем вказаних документів не встановив, формально пославшись на їх відсутність.

Разом з тим, перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку (акти виконаних робіт, податкові накладні), необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціях з ТОВ «Галаінтер», ТОВ «Архігідробуд», ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Електропромкомплекс», ТОВ «Промисловий ринок», ТОВ «Камтес», ТОВ «Сапро-Бест», ТОВ «Боніт», ТОВ «Сімплаза», ТОВ «Міксагро».

Крім того, як вбачається із акту перевірки, позивачем надано наявні на момент проведення перевірки документи, а саме: регістри бухгалтерського обліку по рахунку 631, реєстри отриманих податкових накладних, також позивачем суду надано копії договорів оренди готельних приміщень, додаткових угод, прибуткові накладні, накладні на приміщення, акти про списання товарів, банківські виписки з рахунків.

Висновки відповідача про порушення податкового законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврохотелсістем» виключно на підставі кримінального провадження № 32012250000000013 за фактом фіктивного підприємництва, без дослідження правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту самим позивачем, з'ясування добросовісності виконання позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів вважає передчасними та таким, що не підтверджені достатніми та допустимими доказами.

Стосовно відсутності реальності операцій з урахуванням реального часу здійснення ними операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, то такі висновки судом до уваги не приймаються, оскільки вони стосуються третіх осіб, а не позивача. Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували відсутність реальності відповідних операцій.

Враховуючи з'ясовані обставини та аналізуючи вищезазначені норми закону, є підстави вважати, що оскаржувані рішення відповідача прийняте без належної перевірки та поспішно і ґрунтується на припущеннях.

Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

В ході розгляду справи відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань і фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що визнання факту відсутності первинних документів на час проведення перевірки за вказаних вище умов, при фактичній наявності таких документів на час складання податкової звітності, не може бути обґрунтованою підставою для висновку про заниження платником податків грошових зобов'язань.

З встановлених обставин, що свідчать про обґрунтованість причин відсутності первинних документів під час перевірки, висновки контролюючого органу про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту є формальними.

При цьому, суд зазначає, що у матеріалах справи міститься копія постанови від 07 листопада 2013 року про закриття кримінального провадження, зі змісту якої вбачається, що кримінальне провадження № 32012000000000003 в частині за фактом фіктивного підприємництва, яке полягало у створенні та придбанні ТОВ «Міксагро», ТОВ «Сапро-Бест», ТОВ «Боніт», ТОВ «Архігідробуд», ТОВ «Біармсенс», ТОВ «Галаінтер», ТОВ «Камтес», ТОВ «Електропромкомплекс», ТОВ «Сімплаза» та ТОВ «Промисловий ринок», підроблення документів, службового підроблення та пособництва в ухиленні від сплати податків закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 205, 212, 358, 366 Кримінального кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврохотелсістем» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2013 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврохотелсістем» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11 вересня 2013 року № 0004812220.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: К.А. Бабенко

В.Ю. Ключкович

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Бабенко К.А

Ключкович В.Ю.