Decision № 37278762, 03.02.2014, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.02.14р. Справа № 904/10096/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія", м.Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

про стягнення 24 686,06 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 24 686,06 грн.

Ухвалою господарського суду від 25.12.13р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 23.01.14р.

Ухвалою господарського суду від 23.01.14р. відкладено розгляд справи на 24.02.14р.

24.02.14р. повноважний представник позивача у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не подав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.50, 51).

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що повноважний представник позивача у судове засідання не з'явився та не подав витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.13р. про порушення провадження у справі, який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 53).

Господарським судом встановлено, що в матеріалах справи є копія Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (а.с. 45), відповідно якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 24.02.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.07р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (далі - лізингодавець) та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 01-99/07-обл. (далі - Договір фінансового лізингу), відповідно до умов п. 1.1. якого, предметом даного Договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу відповідачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена в Специфікації (Додаток № 2 до Договору) - далі за текстом Договору - "майно" або "предмет лізингу", для підприємницьких цілей відповідача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

В п. 1.2. Договору фінансового лізингу зазначено про те, що майно є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного Договору.

Як зазначено у п. 2.1. Договору фінансового лізингу, строк користування відповідачем майном становить 31 місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі майна згідно пункту 4.3. даного Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим Договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору фінансового лізингу, відповідач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та пункту 3.5. Договору. Лізингові платежі включають:

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пункті 3.5. Договору (п. 3.1.1. Договору фінансового лізингу).

- платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна (п. 3.1.2. Договору фінансового лізингу).

Згідно з п. 3.2 Договору фінансового лізингу, загальна вартість майна на момент укладення Договору складає: без ПДВ - 80 024,17 грн., крім того ПДВ 20 % - 16 004,83 грн., , разом з ПДВ 20% - 96 029,00 грн.

В п. 3.3. Договору фінансового лізингу зазначено про те, що загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим Договором складає суму без ПДВ 20% - 20 488,40 грн., при умові дотримання відповідачем встановленого Договором Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору). Вказана сума може бути збільшена з врахуванням умов пункту 3.5. цього Договору.

Пунктом 3.10. Договору фінансового лізингу передбачено, що відповідач зобов'язується здійснювати погашення заборгованості перед лізингодавцем у наступному порядку:

- сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення відповідачем обов'язків за даним Договором;

- сплата суми заборгованості відповідача перед лізингодавцем за простроченими лізинговими платежами;

- сплата поточних лізингових та інших платежів, передбачених цим Договором.

Відповідач не має права затримувати платежі за Договором, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження майна (п. 3.12. Договору фінансового лізингу).

Даний Договір набирає чинності (вважається укладеним) з моменту його підписання сторонами і стає обов'язковим для сторін. Дія Договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 18.1. Договору фінансового лізингу).

На виконання умов вищезазначеного Договору фінансового лізингу, лізингодавець передав, а відповідач прийняв у володіння та користування майно передбачене вказаним Договором, що підтверджує Акт приймання-передачі від 26.08.07р.

Як зазначає позивач, у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по Договору фінансового лізингу, станом на 24.11.09р. утворилася заборгованість у розмірі 75 319,32 грн.

26.11.09р. між лізингодавцем та відповідачем була укладена додаткова угода № 1 до Договору фінансового лізингу, відповідно до умов якої сторони, в зв'язку з наявністю у відповідача заборгованості перед лізингодавцем зі сплати платежів строком понад 30 днів, відповідно до ст. 10 п. 10.1.1. Договору фінансового лізингу, дійшли до згоди про те, що протягом п'яти днів з моменту підписання даної Додаткової угоди відповідач повертає лізингодавцю предмет лізингу, про що оформляється акт приймання-передачі.

Позивач звертає увагу суду на те, що в рахунок погашення заборгованості, лізингодавцем було вилучено предмет лізингу, про що було складено відповідний Акт прийому-передачі від 26.11.09 року. Загальна вартість предмету лізингу, визначена в Акті прийому-передачі становить 57 365,54 грн.

Разом з тим, як зазначає позивач, після вилучення предмету лізингу станом на 24.02.10р., заборгованість відповідача складає 22 528,56 грн., що становить різницю між загальною сумою заборгованості та вартістю вилученого предмету лізингу. Наявна заборгованість підтверджується розрахунком заборгованості за Договором фінансового лізингу.

Таким чином, як зазначає позивач, загальна заборгованість відповідача станом на 11.12.13р. становить 24 686,06 грн., з яких: 22 528,56 грн. - заборгованість за Договором фінансового лізингу; 2 157,50 грн. - заборгованість по пені за Договором фінансового лізингу.

29.03.13р. між лізингодавцем та ТОВ"АНСУ" (далі - новий кредитор) було укладено договір факторингу № 29-13, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги.

01.04.13р. між новим кредитором та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги № 04/2013-1, відповідно до умов якого відбулося відступлення права грошової вимоги за Договором фінансового лізингу до відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача 24 686,06 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору фінансового лізингу на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 512, 513, 514, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія" (адреса реєстрації: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; адреса для листування: 03058, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 204, К1, код ЄДРПОУ 37535394) суму заборгованості за Договором фінансового лізингу № 01-99/07-обл від 25.07.07р. у розмірі 24 686,06 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят шість грн. 06 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 24.02.14р.