Court ruling № 37227876, 11.02.2014, Odesa Administrative Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

11 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/3387/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПС-ЄС» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПС-ЄС» (далі Товариство) звернулось в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ДПІ в період з 04.12.2012р. по 17.12.2012р. проведено перевірку Товариства, за результатами якої 21.12.2012р. складений акт за №7921/22-5/36436772 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Евагор», ПП «Арикон», їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.04.2011р. по 30.08.2011р.

На підставі акту перевірки 16.01.2013р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000132250 (форми Р) про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 129771грн. (126187грн. за основним платежем; 3584грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0000142250 (форми Р) про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 145115 грн. за основним платежем.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Проте, рішенням ДПС в Одеській області та рішенням Міністерства доходів і зборів скарги залишені без задоволення.

Представник Товариства зазначає, що податкове законодавство України встановлює випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку, а саме відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник ПДВ. У ТОВ «ВПС-ЄС» наявні податкові накладні, виписані контрагентом, якій був зареєстрований як платник ПДВ. Всі накладні зареєстровані у реєстрах отриманих накладних та деклараціях за відповідний період. В акті перевірки ці обставини не спростовуються, а також не спростовується факт оплати підприємством сум ПДВ у ціні придбаних у контрагента товарів. Тому посилаючись на зазначені обставини позивач просить позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 1 липня 2013р. позовні вимоги задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби від 16 січня 2013р. №0000132250 (форми Р) про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ВПС-ЄС» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 129771грн. (126187грн. за основним платежем; 3584грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0000142250 (форми Р) про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 145115грн. (145115грн. за основним платежем).

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПС-ЄС» судові витрати у сумі 2294грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм права. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що платником податку надані усі необхідні первинні бухгалтерські та податкові документи, які підтверджують реальність господарських операцій з ПП «Арикон» у визначений період, а тому позивачем було правомірно визначені витрати та сформований податковий кредит по цим операціям.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, що в період з 04.12.2012р. по 17.12.2012р. ДПІ проведено перевірку позивача, за результатами якої складений акт перевірки №7921/22-5/36436772 від 21.12.2012р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВПС-ЄС» код ЄДРПОУ 36436772 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Евагор», ПП «Арикон», їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.04.2011р. по 30.08.2011р.» (т.1 а.с.24-39).

В акті перевірки ДПІ зазначела, що проведення перевірки ТОВ «ВПС-ЄС» з питань господарських відносин з ТОВ «ЛУГПРОМСТРОЙСАНТЕХМОНТАЖ» та ПП «ЕВАГОР» переноситься до отримання копій документів, вилучених оперуповноваженим УПМ ДПА в Одеській області 18.01.2012р.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки ДПІ 16.01.2013р. прийняла податкові повідомлення-рішення за №0000132250 (форми Р) про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 129771,00 грн. (126187,00грн. за основним платежем; 3584,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0000142250 (форми Р) про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 145115,00 грн. за основним платежем (т.1 а.с.40-41).

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало, на думку ДПІ, порушення платником податку вимог ст.139.1.9ПК України, що призвело до безпідставного включення в декларацію з податку на прибуток витрат по постачальнику ПП «Арикон» на загальну суму 630935,7грн., та порушень п.п.198.1,198.2,198.3,198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на суму 126187,0грн. за квітень-липень 2011р.

Не погоджуючись із висновками податкових органів, платником податку були оскаржені спірні рішення в адміністративному порядку, однак рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПС в Одеській області від 25.02.2013р. за №466/10/10-2007 та рішенням про результати розгляду скарги Міністерства доходів і зборів від 08.04.2013р. за №295/6/99-99/10-2115 скарги залишені без задоволення, а рішення без змін (т.3 а.с.112-121).

Перевіряючи правомірність висновків ДПІ, суд першої інстанції виходив з того, що в акті перевірки ДПІ посилалась на те, що платником податку безпідставно включено до складу валових витрат вартість ТМЦ по операціям, які фактично не здійснювалися, а документи, що фіксують такі взаємовідносини не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки в ПН невірно вказана адреса юридичної особи, відсутні трудові та матеріальні ресурси у постачальника, не надано ТТН на доставку товару.

Як визначено в п.138.2. статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Первинні документи повинні бути оформленні у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

До матеріалів справи позивачем надані необхідні первинні документі, які підтверджуються факт поставки товару, його отримання, подальше використання в господарській діяльності, а саме: договір купівлі-продажу товару №104 від 01.04.2011р. (т.3 а.с.89); податкові накладні (т.3 а.с.76-88); рахунок фактуру (т.3 а.с.68-75); видаткові накладні (т.3 а.с.51-62); акти звірки взаєморозрахунків з ПП «Арикон» (т.3 а.с.91,92).

Отже, надані документи підтверджують обґрунтованість дій платника податку щодо формування валових витрат по взаємовідносинам з ПП «Арикон».

В акті перевірки ДПІ посилається на те, що платником податку безпідставно сформований податковий кредит по операціям з ПП «Арикон», оскільки контрагент постачальник не надав ТТН, у нього відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, у зв`язку із чим не підтверджений факт існування товару та його отримання.

Вирішуючи питання правомірності висновку ДПІ, суд першої інстанції виходив з того, що ст.198ПК України визначає порядок виникнення податкового кредиту, дата виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту. Вказаною статтею також визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з додатних до матеріалів справи первинних документів, перелічених вище, платник податку підтвердив факт постачання товару, його отримання та подальше використання у господарській діяльності.

Виходячи з наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що позивачем надані усі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом, що надає право на віднесення витрат по придбанню товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Що стосується посилань ДПІ на те, що позивач надав ТТН на перевезення товарів, які оформленні з порушення вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, колегія суддів вважає, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на валові витрати та податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Сам факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар, або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати по придбанню цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається ДПІ, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду винесена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013р. - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

А.Г. Федусик