Sentence № 37206209, 18.02.2014, Chernivtsi Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Чернівці «18 »лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Підгорна С. П.

суддів Дембіцької О.О., Кифлюка В.Ф.

при секретарі Сабадаші Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні з участю прокурора Губчака О.В., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 12013270060000212 апеляційну скаргу першого заступника прокурора Чернівецької області Вітрука О.В. на вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 грудня 2013 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м іста Вижниця Чернівецької області та мешканець АДРЕСА_1 з середньою освітою, непрацюючий, одружений, на утриманні має одну малолітню дитину, раніше несудимий,

визнаний винуватим та засуджений за ст.203-2 ч.1 КК України з застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 85 000 гривень в доход держави з конфіскацією грального обладнання, а саме 20 системних блоків з жорсткими дисками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати, понесені на проведення експертизи, вирішена доля речових доказів. Запобіжний захід обвинуваченому залишено у виді застави.

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування вироку суду та ухвалення нового з призначенням покарання за ст. 203-2 ч.1 КК України з застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в сумі 127 500 гривень та з конфіскацією грального обладнання. Апелянт посилається на те, що суд при визначенні розміру штрафу порушив вимоги ст.69 ч.1 КК України, тобто не врахував, що розмір штрафу як основного покарання може бути зменшений не більше ніж на чверть від найнижчої межі, встановленої у санкції ч.1 ст.203-2 КК України.

Справа № 11-кп/794/78/14 Головуючий у І інстанції: Кириляк А.Ю.

Категорія: ст. 203-2 ч.1 КК України Доповідач: Підгорна С.П.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що він у період березня-квітня 2013 року, діючи умисно, всупереч спеціальної заборони, встановленої законом України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 22 грудня 2010 року, та з корисливих мотивів, займався гральним бізнесом. Зокрема, з метою створення інтерактивного закладу з доступом до мережі Інтернет і наданням доступу всім бажаючим до участі в азартних іграх (внесення гравцем ставки та отримання виграшу за принципом випадковості) ОСОБА_1 винайняв у громадянки ОСОБА_3 нежитлове приміщення по вулиці АДРЕСА_2 оформивши договір оренди приміщення на ім'я знайомого ОСОБА_4, відремонтував це приміщення, закупив 20 комп'ютерних столів та 20 комп'ютерів, де встановив відповідні програми, що надавали можливість проводити азартні ігри, підключив комп'ютерну техніку до Інтернету через провайдерів Укртелекому та ТОВ «АгроКом», зареєструвався на відповідних Інтернетсайтах та закупив електронні засоби внесення ставок. Крім того, для організації роботи закладу з надання послуг забороненого грального бізнесу ОСОБА_1 неофіційно найняв на посади адміністраторів громадян ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і в період березня-квітня 2013 року отримував незаконний прибуток від зайняття забороненим гральним бізнесом.

Заслухавши доповідача, прокурора Губчака О.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив апеляцію задовольнити обвинуваченого ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2, які виз0нали вимоги апеляції слушними, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляції та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню.

Апеляційним судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 у період березня-квітня 2013 року, діючи умисно, всупереч спеціальної заборони, встановленої законом України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 22 грудня 2010 року, та з корисливих мотивів, займався гральним бізнесом. Зокрема, з метою створення інтерактивного закладу з доступом до мережі Інтернет і наданням доступу всім бажаючим до участі в азартних іграх (внесення гравцем ставки та отримання виграшу за принципом випадковості) ОСОБА_1 винайняв у громадянки ОСОБА_3 нежитлове приміщення по вулиці АДРЕСА_2 оформивши договір оренди приміщення на ім'я знайомого ОСОБА_4, відремонтував це приміщення, закупив 20 комп'ютерних столів та 20 комп'ютерів, де встановив відповідні програми, що надавали можливість проводити азартні ігри, підключив комп'ютерну техніку до Інтернету через провайдерів Укртелекому та ТОВ «АгроКом», зареєструвався на відповідних Інтернетсайтах та закупив електронні засоби внесення ставок. Крім того, для організації роботи закладу з надання послуг забороненого грального бізнесу ОСОБА_1 неофіційно найняв на посади адміністраторів громадян ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і в період березня-квітня 2013 року отримував незаконний прибуток від зайняття забороненим гральним бізнесом.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах наведених у вироку, повністю доведена сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів і не оскаржується в апеляції. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 203-2 ч.1 КК України оскільки він займався гральним бізнесом всупереч спеціальної заборони, встановленої законом України «Про заборону грального бізнесу в Україні» від 22 грудня 2010 року.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах вимог поданої апеляції, тому судова колегія при перевірці вироку суду першої інстанції не наводить доводів на підтвердження висновків районного суду про доведеність обвинувачення та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого (п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 15 травня 2006 року «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку»).

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 вид та міру покарання за ст. 203-2 ч.1 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, визнав пом'якшуючими покарання обставинами щире каяття обвинуваченого, активне сприяння у розкритті злочину, позитивну характеристику по місцю проживання та наявність на утриманні неповнолітньої дитини. З врахуванням сукупності пом'якшуючих покарання обставин та даних про особу обвинуваченого, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд прийшов до правильного висновку про можливість при призначенні покарання ОСОБА_1 застосувати ст.69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.1 ст.203-2 КК України.

Однак, районний суд при призначенні покарання обвинуваченому не врахував, що закон (ст.69 КК України) встановив обмеження для найнижчої межі основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно вимог ст. 69 ч.1 КК України за вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК.

З врахуванням наведеного судова колегія вважає, що вирок районного суду відносно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню. З врахуванням всіх наведених вище пом'якшуючих покарання обвинуваченого обставин та даних про його особу покарання ОСОБА_1 слід призначити з застосуванням вимог ст.69 КК України у виді штрафу в мінімальному розмірі, визначеному кримінальним законом. Оскільки санкція ч.1 ст.203-2 КК України передбачає основне покарання у виді штрафу від десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 000 гривень, найнижча межа розміру штрафу - це 127 500 гривень.

Керуючись ст. ст.404, 405, 407, 413, 420 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Чернівецької області Вітрука О.В. задовольнити.

Вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 26 грудня 2013 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасувати. Призначити ОСОБА_1 покарання за ст. 203-2 ч.1 КК України з застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 127 500 (сто двадцять сім тисяч п'ятсот) гривень в доход держави з конфіскацією грального обладнання, а саме 20 системних блоків з жорсткими дисками.

Решта вироку залишити без зміни.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на вирок може бути подана до суду касаційної інстанції, яким є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом трьох місяців.

Головуючий С.П.Підгорна

Судді О.О.Дембіцька

В.Ф.Кифлюк