№ 37170101, 31.01.2014, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 січня 2014 р. Справа № 802/4935/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Яковенка Дмитра Олександровича,

представника позивача Марченко С.І.,

представника відповідача Білобородової В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Зодчий"

до: Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Зодчий" (надалі - ТОВ "Зодчий", Товариство) до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами планової перевірки дотримання ТОВ "Зодчий" законодавства про захист прав споживачів Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області складено акт перевірки №1568 від 30.09.2013 року, в якому зазначено про порушення Товариством пункту 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року №104, та статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів".

На підставі виявлених порушень Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області винесена постанова №555 від 11.12.2013 року про накладення на ТОВ "Зодчий" штрафу в розмірі 90220 грн. 20 коп.

Не погоджуючись із висновками, викладеними у акті перевірки та винесеною постановою, позивач звернувся до суду із вимогами визнати протиправною та скасувати зазначену вище постанову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись при цьому на обставини, що наведені у адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечувала, аргументуючи свої заперечення обґрунтованістю висновків головних спеціалістів, що проводили перевірку, які знайшли відображення у акті перевірки №1568 від 30.09.2013 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши адміністративну справу, суд встановив наступне.

Під час планової перевірки ТОВ "Зодчий" головними спеціалістами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області виявлені порушення вимог законодавства про захист прав споживачів, зокрема: на фасувальних мішках відсутня необхідна достовірна інформація для споживача, а саме: дата виготовлення цементу, а також строк придатності цементу, що є порушенням пункту 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 року №104, та статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів".

На підставі акту перевірки №1568 від 30.09.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області 11.12.2013 року винесено постанову №555 про накладення на ТОВ "Зодчий" штрафу в розмірі 90220 грн. 20 коп.

Надаючи правову оцінку постанові, що оскаржується, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Інформація про продукцію повинна містити в тому числі дату виготовлення продукції та строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи).

Частиною 2 статті 15 Закону визначено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Аналіз наведених вище норм дає підстави стверджувати, що інформація про товари, яка має містити і дату виготовлення та строк придатності, може надаватися споживачам не тільки на етикетці фасованого мішка, але й в супровідній документації, що додається до продукції; маркуванні; чи іншим способом, що є прийнятним для окремих видів товарів.

Разом з тим, загальні технічні вимоги та вимоги безпеки, правила приймання, пакування, маркування, транспортування і зберігання цементу, методи контролю цементної продукції та оцінки рівня якості цементів встановлюються ДСТУ Б В.2.7-112-2002 "Будівельні матеріали. Цементи. Загальні технічні умови", затверджений наказом Держбуду України від 31.01.2012р. №25 та поширюється на цементи всіх видів, типів і марок.

Відповідно до розділу 9.5 ДСТУ Б В.2.7-112-2002, який визначає, що при поставці споживачеві цементу з ФВЦ кожна партія (або її частина), що поставляється на одну адресу, повинна мати супровідний документ, в якому вказують: найменування ФВЦ та/або її товарний знак і адресу, найменування і позначення цементу за чинним нормативним документом, дату відвантаження і гарантійний строк, знак відповідності для сертифікованого цементу. Перелік показників, що наводяться в супровідному документі, може бути доповнений з врахуванням вимог нормативного документа на цемент конкретного виду.

Отже, таке поняття як "дата виготовлення цементу" ДСТУ Б В.2.7-112-2002 не містить, натомість визначає поняття "дата відвантаження". На виконання вимог вказаного ДСТУ в паспорті якості TOB "Зодчий" вказується інформація про дату відвантаження товару (а.с. 10).

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті1 Закону України "Про захист прав споживачів" строк (термін) придатності - строк (термін), визначений нормативно-правовими актами, нормативними документами, умовами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів, нормативних документів та умовам договору.

Наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 14.12.2010 р. завтерджено ДСТУ Б.В.2.7-46:2010 "Будівельні матеріали. Цементи загальнобудівного призначення. Технічні умови".

Розділ 10 ДСТУ Б.В.2.7-46:2010 визначає гарантії виробника, відповідно до яких підприємство - виробник гарантує відповідність цементу всім вимогам цього стандарту після відвантаження за умови дотримання правил його транспортування і зберігання: для цементу в пакуванні - протягом не менше ніж 60 діб; для цементу насипом - протягом не менше ніж 45 діб.

Суд звертає увагу на те, що на етикетці упаковки цементу міститься інформація про те, що завод - виробник гарантує відповідність товару всім вимогам ДСТУ Б.В.2.7-46:2010 при дотриманні правил його транспортування і зберігання при поставці у пакунку (мішку) - на протязі 60 діб після відвантаження.

В паспорті якості на товар, що реалізує TOB "Зодчий", який являється супровідним документом, вказується дата відвантаження та гарантійний строк цементу.

Таким чином, положення ДСТУ Б В.2.7-112-2002 та ДСТУ Б.В.2.7-46:2010 не містять поняття "дата виготовлення цементу", а застосовують поняття "дата відвантаження".

Відтак, суд приходить до висновку, що TOB "Зодчий", здійснюючи продаж цементу, надає споживачам у повній мірі необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про цемент в супровідній документації, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства та забезпечує можливість його свідомого і компетентного вибору.

З огляду на викладене Товариством не допущено порушень нормативно-правових актів, що описані в акті перевірки від 30.09.2013 року та за які до нього застосовано штрафні санкції оскарженою постановою, а тому позов належить задовольнити.

З приводу розподілу судових витрат суд звертає увагу на лист Вищого адміністративного суду України №2135/11/13-11 від 21 листопада 2011 року, яким роз'яснено особливості застосування частини 1 статті 94 КАС України. Так, у листі, зокрема, зазначено, що з урахуванням положень підпункту 3 пункту 9 розділу 6 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та пункту 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

З урахуванням частини 1 статті 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України слід стягнути судовий збір в розмірі 180,44 гривень шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області.

Решту суми судового збору у розмірі 1646,56 гривень слід стягнути з відповідача згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №555 про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю "Зодчий" стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", прийнятої Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області 11 грудня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Зодчий" судовий збір в розмірі 180,44 гривень шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002) судовий збір у розмірі 1646,56 гривень шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунку Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович