№ 37149089, 28.01.2014, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 р. м. Вінниця

Справа № 802/2593/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Чабан Вікторії Вікторівни,

представника позивача: Пастуха А.С.,

представника відповідача: Гуменюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЙСБІ" до Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "АЙСБІ" (далі - ТОВ "АЙСБІ") з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позов мотивовано тим, що відповідачем, на підставі акту перевірки №1255/22/36830343 від 09.04.2013 року, винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0001982202 від 08.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 442655,00 грн., в тому числі за основним платежем - 295103,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 147552,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що податковим органом встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 295103,00 грн., в тому числі за вересень 2012 року на суму 277309,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 17794,00 грн.

Позивач стверджує, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам податкового законодавства, в той час як позивачем під час здійснення господарської діяльності додержано всіх норм чинного законодавства. Відтак, позивач вважає, що висновки, викладені податковим органом в акті перевірки № 1255/22/36830343 від 09.04.2013 року, є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи, а тому податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0001982202 від 08.05.2013 року, прийняте на підставі зазначених висновків, є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою, занесеною в журнал судового засідання, на підставі ч.1 ст.55 КАС України, судом замінено відповідача - Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Вінницької області Державної податкової служби на її правонаступника - Вінницьку об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Вінницькій області ( далі - Вінницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області, відповідач ).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях ( т. 3 а.с. 30 ), та просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача заперечувала щодо позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені в письмових запереченнях ( т. 3 а.с. 1 - 5, 179 - 180 ), зазначила, що висновки, викладені в акті перевірки, є обґрунтованими, а прийняте податкове повідомлення - рішення - правомірним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "АЙСБІ" знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби з 12.11.2009 року та станом на час розгляду справи у суді перебуває на обліку у Вінницькій ОДПІ.

В період з 04.04.2013 року по 05.04.2013 року Вінницькою ОДПІ, відповідно до наказу №1300/22 від 04.04.2013 року, проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «АЙСБІ» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ "Ю.О. Електронікс - 1" за період вересень - жовтень 20102 року.

Результати перевірки оформлено актом від 09.04.2013 року № 1255/22/36830343 (том 1,а.с.170-181).

Відповідно до висновків викладених в зазначеному акті, в ході перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 295103,00 грн., в тому числі за вересень 2012 року на суму 277309,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 17794,00 грн.

За результатами проведеної перевірки, враховуючи виявленні порушення, Вінницькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0001982202 від 08.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 442655,00 грн., в тому числі за основним платежем - 295103,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 147552,00 грн. ( т. 1 а.с. 9 ).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 09.04.2013 року №1255/22/36830343 та винесеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням №0001982202 від 08.05.213 року позивач звернувся з первинною скаргою №16/05-13 від 16.05.2013 року до Державної податкової служби у Вінницькій області. За наслідком розгляду вищезазначеної скарги Державна податкова служба у Вінницькій області рішенням від 23.05.2013 року №7179/10/10-02-11 залишила без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення ( т.1 а.с. 230 - 234 ).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для вищенаведених висновків податкового органу та для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугувало відображене в акті перевірки № 1255/22/36830343 від 09.04.2013 року судження податкового ревізора - інспектора про те, що встановлені обставини свідчать про відсутність факту здійснення надання послуг, що вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального характеру.

З акту перевірки вбачається, що до такого висновку ревізор - інспектор дійшов проаналізувавши акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС №817/22-90/32799525 від 27.03.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Ю.О. Електронікс-1" з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.12.2011 року по 30.11.2012 року, в якому зазначено, що підприємство відсутнє за податковою адресою, відсутні виробничі, складські приміщення, основні фонди, податкові декларації подані за підписом особи, яка відмовляється від своєї участі у звітуванні та здійсненні фінансово-господарської діяльності товариства, наявні ознаки «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ( т. 1 а.с. 176 - 179; том 3 а.с. 18 - 29 ). Таким чином, податковий орган прийшов до висновку що, враховуючи те, що зустрічною звіркою ТОВ «Ю.О. Електронікс - 1» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Ю.О. Електронікс - 1» за період з 01.12.2011 по 30.11.2012 року даних операцій з надання послуг з інформаційної обробки вхідних дзвінків, такі операції не могли проводитись і по своїй суті є безтоварними, тобто не передбачають будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах ( т. 1 а.с. 180 ).

Виходячи з вищенаведеного висновку податкового органу щодо фіктивності фінансово - господарських взаємовідносин між TOB "АЙСБІ" та TOB "Ю.О. Електронікс-1", судом досліджено підстави та порядок здійснення позивачем спірних господарських операцій та встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки достовірності та правомірності віднесення сум податку на додану вартість ТОВ "АЙСБІ" до складу податкового кредиту встановлено, що одним з постачальників, які відображені у складі податкового кредиту є TOB "Ю.О. Електронікс-1" (код ЄДРПОУ - 32799525) ( т. 1 а.с. 173 ).

Так, між TOB "АЙСБІ" ( замовник ) та TOB "Ю.О. Електронікс-1" ( виконавець ) був укладений договір №17-22 від 30.08.2012 року на надання послуг. Як випливає з зазначеного договору, виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з організації та підтримки інформаційної телефонної лінії. Зокрема, виконавець зобов'язується створити алгоритм обробки викликів клієнтів, щоденна з 09:00 год. до 18:00 год. обробка викликів клієнтів, фіксація операторами контакт - центру отриманої від клієнта інформації в базі даних замовника, складання та передача замовнику звітів з статистичними даними про кількість та тривалість дзвінків клієнтів, здійснення аудіо запису виклику клієнтів і т. ін. ( т. 2 а.с. 233 - 239 ).

Розділом другим зазначеного договору передбачено умови надання послуг, а саме, сторони, не пізніше 31.08.2012 року повинні були здійснити необхідні технічні та організаційні заходи в межах власної зони відповідальності для організації спрямування до системи виконавця викликів клієнтів. Розділом 4 договору визначено, що оплата за послуги надані замовнику виконавцем, здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, згідно цін та умов, визначених у додатку 1 до цього договору. Замовник зобов'язаний підписати отриманий від виконавця акт приймання-передачі наданих послуг та не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня його отримання повернути підписаний акт приймання-передачі наданих послуг виконавцю. Оплата вартості наданих виконавцем послуг здійснюється замовником протягом 5 робочих днів з дня підписання сторонами акту приймання - передачі наданих послуг.

Як стверджує позивач, на виконання умов вищезазначеного договору в період з вересня по жовтень 2012 року TOB "Ю.О. Електронікс-1" надавало відповідні послуги TOB "АЙСБІ", яке, в свою чергу, здійснило їх оплату.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07. 1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом положень статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає в разі придбання товару/послуг, що підтверджене належним чином оформленими податковими накладними.

В ході судового розгляду даної адміністративної справи представником позивача, на підтвердження реального здійснення господарських операцій між ТОВ "АЙСБІ" та контрагентом TOB "Ю.О. Електронікс-1" в період з вересня по жовтень 2012 року, відповідно до договору №17-22 від 30.08.2012 року, надано первинні документи, а саме: рахунки-фактури, акти здачі - прийняття робіт, податкові накладні, платіжні доручення, які були долучені до матеріалів справи та досліджені в судовому засіданні ( т. 1 а.с. 10 - 169).

Однак, суд критично ставиться до наданих документів з огляду на наступне.

В ході судового розгляду справи не було підтверджено достовірність здійснення господарських операцій між позивачем та TOB "Ю.О. Електронікс-1", виконання яких передбачає сплату податку на додану вартість та видачу оспорюваних податкових накладних. За таких обставин, самі по собі податкові накладні, навіть оформлені належним чином, є недійсними, оскільки складені по господарським операціям, які в реальності не відбувались між позивачем та TOB "Ю.О. Електронікс-1", а тому такі податкові накладні не можуть слугувати належним та допустимим доказом.

Суд погоджується з висновком податкового органу про відсутність факту здійснення господарських операцій ( надання послуг ) між ТОВ "АЙСБІ" та TOB "Ю.О. Електронікс-1", що укладені угоди не спрямовані на настання реальних наслідків, а вчинені з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, направлені на здійснення операцій надання податкової вигоди, в зв'язку з чим вбачається проведення транзитних фінансових потоків.

Так, висновки зроблені податковим органом в акті перевірки № 1255/22/36830343 від 09.04.2013 року ґрунтуються на даних, отриманих з акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, та матеріалах, отриманих з Слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві.

Згідно висновків акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС №817/22-90/32799525 від 27.03.2013 року, TOB "Ю.О. Електронікс-1" відсутнє за податковою адресою, відсутні виробничі, складські приміщення, основні фонди, податкові декларації подані за підписом особи, яка відмовляється від своєї участі у звітуванні та здійсненні фінансово-господарської діяльності товариства, наявні ознаки «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ( т. 1 а.с. 176 - 179; том 3 а.с. 18 - 29 ).

Крім того, в ході проведення зустрічної звірки було використано матеріали, отримані від Слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві від 18.03.2012 року № 12/2-2979 та від 18.03.2012 року № 12/2-2980, а саме: інформація щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності TOB "Ю.О.Електронікс-1" та пояснення гр. ОСОБА_4 (директор та головний бухгалтер TOB "Ю.О.Електронікс-1" ).

Так, слідчим управлінням ГУ МВС України в м. Києві було встановлено, що в жовтні 2011 року невстановлені особи перереєстрували у органах державної влади Шевченківського району м. Києва на ім'я ОСОБА_4 ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" ЄДРПОУ 32799525 з метою незаконної діяльності, надання об'єктам господарювання послуг по мінімізації податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ. Опитаний слідчим ОСОБА_4 категорично заперечував свою причетність до такої діяльності та підписання будь - яких документів на посаді директора товариства, також повідомив про свою непричетність до здійснення будь - якої господарської діяльності вказаного підприємства.

За даним фактом 24.01.2013 року зазначені відомості були внесені Слідчим управлінням ГУ МВС України в м. Києві до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12013110000000099, за ознаками злочину передбаченого ст.205 Кримінального кодексу України.

З метою належного дослідження зазначених фактичних даних судом витребувано в Шевченківському районному суді м. Києва та прокуратурі м. Києва, з кримінального провадження №12013110000000099, за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України, належним чином завірену копію пояснень та протоколів допиту громадянина ОСОБА_4 в ході досудового розслідування, угоду про визнання винуватості та обвинувальний акт від 30.08.2013 року (том 4 а.с.17-23, 28-33, 41-46).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, виписані директором TOB "Ю.О. Електронікс-1" ОСОБА_4 для ТОВ "Айсбі" податкові накладні стали підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Проте, з досліджених судом вищевказаних документів встановлено, що гр. ОСОБА_4 в ході досудового розслідування неодноразово зазначав, що за грошову винагороду зареєстрував на своє ім'я підприємство - TOB "Ю.О.Електронікс-1", проте жодного відношення до фінансово-господарської діяльності даного підприємства та підписання фінансових, бухгалтерських документів не має.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що виписані від імені TOB "Ю.О.Електронікс-1" за підписом ніби - то гр. ОСОБА_4 податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 05 березня 2012 року в адміністративній справі за позовом ТОВ "Нафта" до Шосткинської МДПІ Сумської області про скасування податкового повідомлення - рішення.

Крім того, суд приходить до висновку, що договір № 17-22 від 30.08.2012 року підписаний від імені TOB "Ю.О.Електронікс-1" також невстановленою особою, в зв'язку з чим судом ставиться під сумнів сам факт здійснення господарських операцій за зазначеним договором.

Враховуючи викладене, суд не погоджується з твердженням позивача про те, що сама лише наявність у ТОВ "АЙСБІ" податкових накладних, виписаних від імені його контрагента - TOB "Ю.О.ЕЛЕКТРОНІКС-1", є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, виходячи з положень Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Проте, в ході судового розгляду справи відповідачем надано докази які спростовують понесення позивачем будь - яких витрат в спірних господарських операціях, оскільки зазначені операції мають ознаки «фіктивності».

Оцінюючи надані докази, суд виходив з того, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. Факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись неможливістю реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Суд зауважує, що документи ( статистичні дані про кількість і тривалість дзвінків, алгоритм обробки викликів клієнтів і т. ін. ), надані позивачем, та які за його твердженням формувались ТОВ « Ю.О. Електронікс-1» в ході здійснення господарських операцій між останнім та позивачем, не дають змоги ідентифікувати коли, ким та за яких обставин вони були складені ( т. 2 а.с. 1 - 229 ). Їх форма та зміст свідчать про можливість їх виготовлення будь - якою особою, в будь - який час, в тому числі і самим позивачем.

Оцінюючи предмет договору від 30.08.2012 № 17-22 між позивачем та ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" та враховуючи встановлені обставини, а саме що ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" відсутнє за податковою адресою, відсутні виробничі, складські приміщення, основні фонди, податкові накладні виписані за підписом особи, яка відмовляється від своєї участі у звітуванні та здійсненні фінансово-господарської діяльності товариства, суд погоджується з висновками податкового органу, що дані операції з надання послуг з інформаційної обробки вхідних дзвінків не могли проводитись, а первинні документи були складені по безтоварним операціям, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що отримані від ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" послуги були використані в господарській діяльності ТОВ "АЙСБІ", що знайшло своє відображення в укладанні договорів з ТОВ "Бомонд-Групп" №04-11 від 04.11.2011 року (т. 3 а.с. 162-169) та з ТОВ "Новус Україна" №01-09 від 01.09.2011 року (т. 3 а.с. 153-159), оскільки зазначені договори були укладені позивачем до отримання послуг від ТОВ "Ю.О.Електронікс-1" за договором від 30.08.2012 № 17-22, більш того, строк надання послуг за договором з ТОВ "Новус Україна" лише з 01.11.11 по 30.11.11, а первинні документи щодо здійснення господарських операцій між зазначеними підприємствами та позивачем свідчать лише про господарські відносини позивача та вказаних контрагентів, проте не підтверджують факт отримання позивачем послуг від ТОВ "Ю.О.Електронікс-1".

Таким чином, суд констатує, що позивачем не надано суду переконливих доказів реального отримання послуг від "Ю.О.Електронікс-1" та використання їх в господарській діяльності позивача.

Визначаючись щодо правомірності оскаржуваного рішення суд також виходить з наступного.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано , тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративному судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 зазначеної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що встановлені фактичні обставини справи свідчать про правомірність оскаржуваного рішення, наданими доказами вимоги позивача не доводяться, відтак, суд вважає, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд керується частиною 2 статті 94 КАС України, відповідно до якої, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Разом з тим, суд зазначає про відсутність понесених відповідачем витрат.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна