№ 37138979, 11.02.2014, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року Справа № 905/5635/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю. (доповідач),

розглянувши касаційну скаргу колективного підприємства Горлівського заводу "Побутрадіотехніка", м. Горлівка Донецької області,

на рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2013

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.12.2013

зі справи № 905/5635/13

за позовом приватного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" (далі - Товариство), м. Горлівка Донецької області,

до колективного підприємства Горлівського заводу "Побутрадіотехніка" (далі - Завод)

про стягнення 229 935,86 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення із Заводу 148 446,12 грн. боргу за надані з жовтня 2011 року по квітень 2013 року послуги з теплопостачання (протягом опалювальних періодів) згідно з договором на постачання теплової енергії від 15.10.2012 № 107 (далі - Договір), 77 251,41 грн. пені за період з 07.11.2012 по 28.07.2013 та 3 % річних у сумі 4 238,33 грн. за період з 04.11.2011 по 28.07.2013, а всього 229 935,86 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.08.2013 (суддя Гринько С.Ю.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.12.2013 (колегія суддів у складі: Марченко О.А. - головуючий суддя, судді Радіонова О.О., Татенко В.М.), позов задоволено.

Прийняті судові рішення з посиланням на приписи статей 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статей 174, 193, 216-218, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 24 Закону України "Про теплопостачання", статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" мотивовано порушенням Заводом договірних зобов'язань зі своєчасної та повної сплати послуг з теплопостачання шляхом здійснення попередньої оплати протягом 10 днів з дати отримання платіжної вимоги від Товариства.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України та письмових поясненнях до неї Завод просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами:

- рішенням господарського суду Донецької області від 28.03.2013 зі справи № 5006/11/219пд/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.05.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2013, врегульовано розбіжності між сторонами з приводу укладення Договору та визначено його умови;

- пунктом 5.1 Договору (відповідно до згаданого рішення господарського суду від 28.03.2013) передбачено, що розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює шляхом попередньої оплати згідно з платіжною вимогою-дорученням постачальника протягом 10-ти днів після її отримання;

- пунктом 5.2 Договору встановлено, що споживач оплачує відпущену теплову енергію в грошовій формі по об'єктах, які не обладнані приладами комерційного обліку теплової енергії: на опалення загальної площі 375,80 м2, виходячи з розрахунку вартості теплової енергії 1 м2 опалювальної площі у сумі 20,02 грн. за 1 м2, сума оплати 7 523,52 грн., окрім того, ПДВ 20 % у сумі 1 504,70 грн. Сума оплати в місяць опалювального періоду становить 9 028,22 грн. З 10.12.2011 на опалення загальної площі 375,80 м2, виходячи з розрахунку вартості теплової енергії 1 м2 опалювальної площі у сумі 28,63 грн. за 1 м2, сума оплати 10 759,15 грн., окрім того, ПДВ 20 % у сумі 2 151,83 грн. Сума оплати в місяць опалювального періоду 12 910,98 грн.;

- згідно з пунктом 9.1 Договору (в редакції господарського суду) строк дії Договору: з 17.10.2011 та протягом опалювального сезону 2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного проведення;

- загальна вартість спожитої відповідачем з жовтня 2011 року по квітень 2013 року теплової енергії становить 148 446,12 грн.;

- Товариство протягом спірного періоду виставляло відповідачеві платіжні вимоги-доручення шляхом направлення їх поштою;

- пунктом 7.3 Договору передбачено нарахування пені за весь період несвоєчасної оплати теплової енергії в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100 % загальної суми боргу.

У прийнятті оскаржуваних судових рішень попередні судові інстанції виходили із строку дії Договору, зазначеного в пункті 9.1 цього Договору.

Водночас як місцевим, так і апеляційним господарськими судами помилково залишено поза увагою те, що укладання Договору відбулося за рішенням суду (згідно з приписами статті 187 ГК України), яке набрало законної сили лише 28.05.2013, а тому в даному випадку відсутні належні правові підстави вважати Завод таким, що прострочив виконання договірних зобов'язань, раніше зазначеної дати - 28.05.2013, що має безпосереднє значення для правильності визначення сум пені та 3 % річних до стягнення.

Більш того, оскаржувані судові рішення зі справи не містять й фактичних обставин та доказів стосовно обізнаності відповідача із загальною сумою основного боргу (зокрема, за станом на 28.05.2013), що, у свою чергу, свідчить про невстановлення ними моменту виникнення у Заводу зобов'язань зі сплати боргу в сумі 148 446,12 грн.

При цьому і матеріали справи не містять відомостей щодо своєчасного повідомлення Товариством Заводу (зокрема, поштою) про вартість наданих послуг за кожен місяць спірного періоду - з жовтня 2011 року по квітень 2013 року - на загальну суму 148 446,12 грн.

Отже, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу колективного підприємства Горлівського заводу "Побутрадіотехніка" задовольнити.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.12.2013 зі справи № 905/5635/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Суддя В.Селіваненко

Суддя І.Бенедисюк

Суддя Б.Львов