Court ruling № 37116069, 29.01.2014, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" січня 2014 р. м. Київ К/9991/76716/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Моторний О.А.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Крилова М.Д.,

відповідача - Слєпухіної К.А., Петричук І.М.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012

у справі №2а-2193/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Телехаус" (далі - Товариство)

до ДПІ

та Державної податкової служби України (далі - ДПС)

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року Товариство звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2011 № 0030641510, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року в сумі 3 777 332 грн., а також рішення ДПС про результати розгляду первинної скарги від 16.01.2012 № 408/10/25114 та рішення про результати розгляду повторної скарги від 10.02.2012 № 2483/6/10-2415.

Постановою названого суду від 11.04.2012 у позові відмовлено з тих мотивів, що підпункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не дозволяє враховувати від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке утворилося станом на 01.01.2011, у складі валових витрат при обчисленні бази оподаткування цього податку у ІІ кварталі 2011 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано недійсним та скасовано, виходячи з того, що чинне податкове законодавство не обмежує право платника на врахування у складі валових витрат у 2011 році від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що утворилося за попередні звітні періоди; провадження у справі відносно решти позовних вимог закрито.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення окружного адміністративного суду міста Києва зі спору як скасоване помилково. При цьому ДПІ зазначає, що апеляційним судом не було перевірено правильності формування платником валових витрат, за наслідками яких у Товариства виникли збитки у попередніх роках.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги ДПІ з урахуванням такого.

Судами під час розгляду справи встановлено, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року в розмірі 3 777 332 грн., став висновок ДПІ, викладений в акті перевірки від 27.10.2011 № 3604/15-127/33777429, про незаконне відображення позивачем у рядку 06.6 декларації з цього податку за ІІ квартал 2011 року збитків Товариства у відповідній сумі, що утворилися станом на 01.01.2011.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні цього позову, суд першої інстанції з посиланням на пункти 1, 2, 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України підтримав правову позицію податкового органу по справі відносно того, що значення показника рядка 06.6. декларації з податку на прибуток підприємства має включати виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування цим податком за перший квартал 2011 року.

Однак апеляційний суд цілком обґрунтовано не погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Так, абзац другий пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.

Водночас розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал

2011 року здійснювався на підставі чинних до 1 квітня 2011 року норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон).

Пунктом 6.1 статті 6 Закону було визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування

(з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону.

Особливості, встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону, полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за перший квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Водночас, як передбачено абзацом другим пункту 22.4 статті 22 Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом. Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом

на 1 січня 2010 року, а також протягом 2010 року.

На підставі пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України в разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Включення від'ємного значення об'єкту оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року до витрат другого, а не першого кварталу звітного податкового року, становить особливість застосування у 2011 році норми пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України.

За загальним правилом, установленим нормою пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, у разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України в разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Ці особливості зумовлені тим, що розділ ІІІ Податкового кодексу України набув чинності з 1 квітня 2011 року, тобто починаючи з другого кварталу 2011 року. Включення від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу витрат не першого, а другого кварталу звітного року, має місце лише у 2011 році, у зв'язку з чим законодавцем було передбачено відповідні особливості нормативного регулювання цієї ситуації.

Таким чином, як вірно зазначив апеляційний суд, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

Відсутні підстави вважати, що поняття "від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року" у розумінні абзацу третього пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України охоплює лише ті суми від'ємного значення, які утворилися як результат господарської діяльності лише за перший квартал 2011 року. Зазначене пояснюється тим, що значення об'єкта оподаткування розраховувалося в першому кварталі 2011 року з урахуванням усіх сум, що включалися до валових витрат цього податкового періоду, а не лише валових витрат, сформованих за результатами господарських операцій тільки першого кварталу 2011 року. Правомірно сформоване від'ємне значення об'єкта оподаткування за попередні податкові періоди без будь-яких обмежень включалося до валових витрат першого кварталу 2011 року і враховувалося при визначенні об'єкта оподаткування за цей період, значення якого могло бути як позитивним, так і від'ємним.

У той же час слід зазначити, що на обґрунтування правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення ДПІ послалася також на недостовірність даних податкового обліку Товариства щодо формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Зокрема, податкова інспекція зазначила, що збиток попередніх звітних періодів виник у позивач за наслідками формування валових витрат за операціями поза межами господарської діяльності платника.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне наголосити, що у разі встановлення обставин, що свідчать про порушення платником умов формування валових витрат, які спричинили виникнення від'ємного значення об'єкта оподаткування, відповідні суми повинні бути виключені зі складу витрат, що враховувалися в розрахунку об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

А відтак для правильного вирішення цього спору судам слід було дослідити, за якими саме операціями у податковому обліку Товариства виникло від'ємне значення податку на прибуток в оспорюваній сумі, перевірити реальність виконання цих операцій, порядок їх документального оформлення та факт дотримання позивачем умов формування валових витрат, визначених, зокрема, у статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому суди повинні враховувати всі належні та допустимі згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які надаються сторонами під час провадження у справі в суді. Зокрема, суди не повинні обмежуватися дослідженням лише тих доказів, які були проаналізовані податковим органом під час проведення перевірки. Як платник податків, так і податковий орган, можуть надати суду інші докази, що стосуються правомірності формування платником податків сум від'ємного значення з податку на прибуток. Причини неподання чи відсутності відповідних доказів під час проведення перевірки повинні оцінюватися судами з урахуванням усіх обставин справи.

Враховуючи наведену неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладені в цій ухвалі обставини, безпосередньо дослідити докази та перевірити обставини, що входять до предмета доказування у справі (а саме - щодо правильності формування валових витрат, які спричинили виникнення у позивача від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у відповідній сумі) дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити правильне та обґрунтоване рішення.

В частині закриття провадження у справі рішення судів учасниками спору не оскаржуються. Вищим адміністративним судом України не виявлено порушень норм матеріального та процесуального права у відповідній частині, на які не було посилань у поданій скарзі.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 у справі № 2а-2193/12/2670 скасувати в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2011 № 0030641510.

У цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 у справі № 2а-2193/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова О.А. Моторний