№ 37115362, 12.02.2014, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року Справа № 910/11695/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від позивачане з'явився;від відповідача Кудрицький Р.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма"на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 рокуу справі№ 910/11695/13 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адрі-Лізинг"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма"проповернення предмету лізингу

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адрі-Лізинг" (надалі - ТОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" (надалі - ТОВ "ТД "Вассма", відповідач) про зобов'язання повернути предмет лізингу, а саме: розфасовувально-пакувальну машину мод. С3V/2 у кількості 1 (одна) одиниця, разом із пов'язаними документацією та предметами, посилаючись на безпідставне неповернення відповідачем предмету лізингу після відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу № 079-07/2008 від 05.08.2008 року.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що проти нього порушено справу про банкрутство, а тому спір у цій справі згідно ч. 10 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) має розглядатись господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів : Іоннікової І.А., Коротун О.М.), позов задоволено повністю; зобов'язано ТОВ "ТД "Вассма" повернути на користь ТОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" розфасовувально-пакувальну машину мод. С3V/2 у кількості 1 (одна) одиниця, разом із пов'язаною документацією та предметами; стягнуто з ТОВ "ТД "Вассма" на користь ТОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" 22508,03 грн - судового збору.

Відповідач, в своїй касаційній скарзі просить скасувати судові рішення, як такі, що прийняті з порушенням правил виключної підсудності, та повернути матеріали справи місцевому господарському суду для виконання ним вимог ч. 1 ст. 17 ГПК України.

Позивач через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи в у зв'язку перебуванням на лікарняному представника Панькової І.І.

З врахуванням того, що згідно ст. 77 ГПК України відкладення розгляду касаційної скарги можливе лише у разі, коли за якихось обставин її не може бути вирішено в даному засіданні, а неявка представника позивача в засідання суду касаційної інстанції не перешкоджає перегляду справи в суді касаційної інстанції, в задоволенні клопотання суд відмовляє.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до п. п. 3, 4 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом, або вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Аналогічне положення міститься у підпункті 18.1.3 пункту 18.1 договору фінансового лізингу.

Згідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що лізингодавець правомірно відмовився від договору фінансового лізингу № 079-07/2008 від 05.08.2008 року, оскільки лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі за договором понад 30 днів, а тому у зв'язку з достроковим розірванням договору лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу.

Такі висновки судів грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності і повністю підтверджуються матеріалами справи.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судами правил виключної підсудності суд відхиляє з таких підстав.

Згідно з п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 22.12.2011 року N 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ст. 16 ГПК України доповнено пунктом 10, відповідно до якого справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, віднесено до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відповідно до Закону України від 02.10.2012 року N 5405-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону доповнено пунктом 11, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Отже, за новими правилами справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, розглядаються господарським судом лише, якщо ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство боржника постановлено після 19.01.2013 року.

Провадження у справі № 49/45-б про банкрутство ТОВ "ТД "Вассма" було порушено Господарським судом міста Києва 31.01.2011 року, тобто, до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI. Згідно попередньої редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за правилами якого розглядається справа № 49/45-б про банкрутство ТОВ "ТД "Вассма", у межах справи про банкрутство господарський суд не вирішує та не розглядає спори між кредиторами та боржником про повернення предмета лізингу. Справи у відповідних спорах розглядаються у позовному провадженні в загальному порядку.

З урахуванням викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що рішення у справі прийнятті з додержанням правил підсудності, підстави для їх скасування з мотивів, викладених у касаційній скарзі, відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 року у справі № 910/11695/13 - без змін.

Головуючий суддя Гончарук П.А.Суддя Кондратова І.Д.СуддяСтратієнко Л.В.