Decision № 37087515, 30.12.2013, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.02.14р. Справа № 904/9569/13

За позовом Дочірнього підприємства "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: Подшебякіна О.М., дов. від 30.12.13р.

від відповідача: Касьян І.В., дов. №13 від 20.12.13р.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення заборгованості у розмірі 1 134 717,22грн., пені в розмірі 118 873,59грн., штрафу в розмірі 79 430,20грн., 3% річних у розмірі 26 377,24грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач згідно договору про реструктуризацію заборгованості №14/12-220 від 28.05.2012р., укладеного між сторонами, станом на 01.11.2013р. повинен був сплатити позивачу 2 918 230,94грн., однак, сплатив лише 1 783 513,72грн.

Відповідач проти позову заперечує частково, зазначає, що станом на 06.01.2014р. заборгованість згідно договору про реструктуризацію заборгованості №14/12-220 від 28.05.2012р. складає 894 717,22грн., оскільки позивачем не враховано оплату в розмірі 240 000,00грн. Крім того, відповідач подав до суду заяву про застосування позовної давності в частині нарахування пені за зобов"язаннями травня, червня, липня, серпня, вересня та жовтня 2012р., оскільки позивач подав позовну заяву до суду після спливу строку позовної давності. До того ж, відповідач зазначає, що позивачем при розрахунку пені не враховано оплату за березень 2013р. в розмірі 161 971,94грн. від 30.07.2013р. Також, відповідач просив суд зменшити розмір пені та штрафу до 50%, посилаючись на тяжкий фінансово-економічний стан, оскільки заборгованість за спожиту теплову енергію виникла у зв"язку з несвоєчасною оплатою споживачами послуг теплопостачання. Відповідач зазначає, що він проводить дії, спрямовані на погашення дебіторської та кредиторської заборгованості.

04.02.2014 року по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2012р. між Дочірнім підприємством "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (кредитор) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (боржник) був укладений договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-220, за умовами якого кредитор та боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу (далі - реструктуризація), що виникла у боржника перед кредитором за договором поставки природного газу №06/10-1138-БО-5 від 14.10.2010р. (далі - договір поставки природного газу).

Відповідно до п.2.1. договору загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації, станом на 31.03.2012р. складає 38 909 754,50 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків.

Згідно п.5.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до 30.04.2032р., а в частині виконання зобов"язань за договором - до їх повного здійснення.

За п.2.2. договору боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п. 2.1 цього договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (надалі - Графік), зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з Графіком повинні надходити від боржника на рахунок кредитора у сумі, визначеній цим Графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.

Згідно п.2.3. договору зобов"язання боржника по сплаті чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок кредитора грошових коштів у термін та в сумі, встановлених у п.2.2. договору, на відповідний місяць.

Як вбачається із Графіку погашення заборгованості, передбаченого п.2.2. договору, відповідач станом на 01.11.2013р. (період з травня 2012р. по жовтень 2013р.) повинен був сплатити позивачу 2 918 230,94грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Із матеріалів справи вбачається та підтверджується сторонами, що відповідач до подачі позову до суду (відбиток штампу на конверті "Укрпошта" 03.12.2013р.) частково розрахувався з позивачем за договором про реструктуризацію заборгованості №14/12-220 від 28.05.2012р. за період з травня 2012р. по жовтень 2013р. на загальну суму 1 883 513,72грн. (заборгованість складала 1 034 717,22грн.), а також після подачі позову в розмірі 140 000,00грн.

У зв"язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за договором про реструктуризацію заборгованості №14/12-220 від 28.05.2012р. за період з травня 2012р. по жовтень 2013р. складає 894 717,22грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Видами неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання., а також штраф, який обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.3.4. договору за прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п. 2.2. договору, боржник зобов'язується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

За п.2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова №14) умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, оскільки договором про реструктуризацію заборгованості №14/12-220 від 28.05.2012р. не встановлено інший строк, за який нараховується пеня, застосуванню підлягає ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 118 873,59грн. за період з 01.06.2012р. по 28.11.2013р. Розрахунок суми пені здійснений позивачем по кожному періоду окремо, з дотриманням обмежень, встановлених ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

13.01.2014р. відповідач подав до суду заяву про застосування строку позовної давності в частині нарахування пені за зобов"язаннями травня, червня, липня, серпня, вересня та жовтня 2012р.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За п.4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав позовну заяву до суду 03.12.2013р. (а.с.25).

Позивач нараховує пеню за травень 2012р. на суму 162 123,28грн. з 01.06.2012р. по 19.06.2012р., тобто, строк позовної давності для стягнення пені за даний період сплив, у зв"язку з чим господарський суд вважає за необхідне застосувати позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за цей період.

Позивач нараховує пеню за червень 2012р. на суму 162 123,28грн. за період з 01.07.2012р. по 27.12.2012р., тобто, строк позовної давності для стягнення пені за період з 01.07.2012р. по 02.12.2012р. сплив, у зв"язку з чим господарський суд вважає за необхідне застосувати позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за цей період. До стягнення підлягає пеня за період з 03.12.2012р. по 27.12.2012р. у розмірі 1 661,10грн.

Позивач нараховує пеню за липень 2012р. на суму 162 123,98грн. за період з 01.08.2012р. по 27.12.2012р., тобто, строк позовної давності для стягнення пені за період з 01.08.2012р. по 02.12.2012р. сплив, у зв"язку з чим господарський суд вважає за необхідне застосувати позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за цей період. До стягнення підлягає пеня за період з 03.12.2012р. по 27.12.2012р. у розмірі 1 661,11грн.

Позивач нараховує пеню за серпень 2012р. на суму 162 123,98грн. за період з 01.09.2012р. по 24.01.2013р., а також на суму 0,70грн. з 25.01.2013р. по 28.02.2013р. Тобто, строк позовної давності для стягнення пені за період з 01.09.2012р. по 02.12.2012р. сплив, у зв"язку з чим господарський суд вважає за необхідне застосувати позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за даний період. До стягнення підлягає пеня за період з 03.12.2012р. по 24.01.2013р. у розмірі 3 525,91грн., а також за період з 25.01.2013р. по 28.02.2013р. у розмірі 0,01грн.

Позивач нараховує пеню за вересень 2012р. на суму 162 123,98грн. за період з 01.10.2012р. по 29.01.2013р., тобто, строк позовної давності для стягнення пені за період з 01.10.2012р. по 02.12.2012р. сплив, у зв"язку з чим господарський суд вважає за необхідне застосувати позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за цей період. До стягнення підлягає пеня за період з 03.12.2012р. по 29.01.2013р. у розмірі 3 859,05грн.

Позивач нараховує пеню за жовтень 2012р. на суму 162 123,98грн. за період з 01.11.2012р. по 29.01.2013р., а також на суму 24 247,96грн. за період з 30.01.2013р. по 27.02.2013р. Тобто, строк позовної давності для стягнення пені за період з 01.11.2012р. по 02.12.2012р. сплив, у зв"язку з чим господарський суд вважає за необхідне застосувати позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за даний період. До стягнення підлягає пеня за період з 03.12.2012р. по 29.01.2013р. у розмірі 3 859,05грн., а також за період з 30.01.2013р. по 27.02.2013р. у розмірі 288,31грн.

Крім того, під час нарахування пені за березень 2013р. позивач не врахував оплату відповідача у розмірі 161 971,94грн. від 30.07.2013р.

Господарський суд, перерахувавши пеню за період з 01.12.2012р. по 28.11.2013р. (зобов"язання листопада та грудня 2012р., січня, лютого, березня, квітня, травня, червня, липня, серпня, вересня та жовтня 2013р.), встановив, що вона становить 67 873,59грн.

Отже, загальний розмір пені, який підлягає до стягнення, складає 82 728,13грн.

Також, позивач, посилаючись на п.3.4. договору, просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 79 430,20грн.

Господарський суд, перерахувавши штраф, встановив, що він розрахований правильно.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 26 377,24грн. за період з 01.06.2012р. по 28.11.2013р.

Господарський суд, перерахувавши 3% річних, встановив, що вони розраховані правильно.

04.02.2014р. відповідач подав до суду заяву про зменшення розміру пені та штрафу до 50%, посилаючись на тяжкий фінансово-економічний стан, оскільки заборгованість за спожиту теплову енергію виникла у зв"язку з несвоєчасною оплатою споживачами послуг теплопостачання. Відповідач зазначає, що він проводить дії, спрямовані на погашення дебіторської та кредиторської заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи часткове виконання відповідачем своїх зобов"язань, його тяжкий фінансово-економічний стан, а також те, що сплата штрафних санкцій у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії населенню, бюджетним установам та організаціям, суд вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу до 50% та стягнути 41 364,07грн. пені та 39 715,10грн. штрафу.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 894 717,22грн., пені в розмірі 41 364,07грн., штрафу у розмірі 39 715,10грн., 3% річних у розмірі 26 377,24грн., в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 140 000,00грн. провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.256, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ЄДРПОУ 03342184) на користь Дочірнього підприємства "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ЄДРПОУ 31301827, №26002007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк", м. Київ, МФО 320876) заборгованість у розмірі 894 717,22грн. (вісімсот дев"яносто чотири тисячі сімсот сімнадцять грн. 22коп.), пеню в розмірі 41 364,07грн. (сорок одна тисяча триста шістдесят чотири грн. 07коп.), штраф у розмірі 39 715,10грн. (тридцять дев"ять тисяч сімсот п"ятнадцять грн. 10коп.), 3% річних у розмірі 26 377,24грн. (двадцять шість тисяч триста сімдесят сім грн. 24коп.) та 24 465,06грн. (двадцять чотири тисячі чотириста шістдесят п"ять грн. 06коп.) судового збору.

В частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 140 000,00грн. провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.02.2014р.

Суддя В.І. Петрова