№ 36938730, 17.12.2013, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 року Справа № 814/4376/13-а

м. Миколаїв

15:10

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:

Дочірнього підприємства «Корундбуд», вул. Привокзальна, 24-Б, м. Миколаїв, 54000

до відповідача:

Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва, вул. Робоча, 2-а, м. Миколаїв, 54029

про:

скасування рішення від 26.09.2013 № 10776/03/1,

Дочірнє підприємство «Корундбуд» (надалі – Підприємство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва (надалі – УПФУ або відповідач) від 26.09.2013 № 10776/03/1 про застосування фінансових санкцій.

В обґрунтування позову Підприємство вказало, що відповідач безпідставно застосував до позивача штраф, що був встановлений пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (надалі – Закон № 1058) – нормою, яка втратила чинність 01.01.2011.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову (ар. с. 20-22), в яких зазначив, що факт порушення Підприємством вимог Закону № 1058 доведений належними доказами, а пунктами 6 і 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (надалі – Закон № 2464) встановлена можливість застосування до страхувальників штрафів, що передбачались статтею 106 Закону № 1058, і після 01.01.2011 – втрати чинності цією статтею.

Представники сторін подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (ар. с. 31-32, 33).

На підставі пункту 10 частини 1 статті 3 та частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд розглянув справу в порядку письмового провадження, на основі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

26.09.2013 відповідач, на підставі пункту 2 частини дев’ятої статті 106 Закону № 1058 і пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464, прийняв рішення № 10776/03/1 (ар. с. 6) про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків за період з 20.11.2007 до 30.04.2010.

Пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058, яка діяла до 01.01. 2011, було передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Із набранням чинності Законом № 2464 наведена вище норма матеріального права була скасована (підпункт «й» пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону).

Водночас відповідно до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Таким чином, з наведених вище норм випливає, що заборгованість у зв’язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли у Підприємства за період з 20.11.2007 до 30.04.2010, мають бути стягнуті і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пункту 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058.

Саме таку позицію висловив Верховний суд України в постанові від 15.10.2013 (справа № 21-318а13). Відповідно до частини 1 статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Суд дійшов висновку про те, що рішення про застосування фінансових санкцій відповідач прийняв на підставі закону.

Керуючись статтями 11, 71, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна