Court ruling № 369363, 15.11.2006, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2006 рокум. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоЦуркана М.І.Суддів:Амєліна С.Є.Ліпського Д.В.Кобилянського М.Г.Юрченка В.В.

при секретарі судового засіданні Міненко І.М.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім (ТОВ ТД) «Український мед» до Державної податкової інспекції (ДПІ) у Залізничному районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

у с т а н о в и л а :

У січні 2004 року ТОВ ТД «Український мед» звернулось в суд  з позовом  до ДПІ у Залізничному районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішеннявід 26 червня 2003 року № 0000212600/0/12825, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 45 390 грн., в тому числі 30 260 грн. основного платежу та 15 130 грн. штрафних санкцій.

Зазначали, що податковим органом  проведено позапланову документальну перевірку діяльності ТОВ ТД «Український мед» на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 26 жовтня 2001 року по 01 квітня 2003 року, про що складено акт №716/26-2/210/31729724 від 06 червня 2003 року, яким встановлено заниження позивачем скоригованого валового доходу за перевірений період в сумі 101 098 грн., тобто  порушені вимоги  п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, п. 4.3  ст. 4  Закону  України  «Про  оподаткування  прибутку  підприємств».

Посилаючись на те, що у господарській діяльності товариство не порушувало податкового законодавства, а  акт перевірки не відповідає вимогам нормативних актів, зокрема Інструкції про порядок оформлення результатів перевірок, - просили прийняте за результатами розгляду цього акту податкове повідомлення-рішення визнати недійсним.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26 травня 2004 року, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 червня 2005 року позов задоволено.

У касаційній скарзі ДПІ , з посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення останнього скасувати та прийняте нове про відмову у задоволені позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги,  дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольнивши позов суд першої інстанції, а апеляційний господарський суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що акт перевірки податкового органу не відповідає  Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого  наказом ДПА України від 16.09.2002р. № 429, (зареєстрований  в Міністерстві юстиції України 29.12.2002р. за № 1023/7311), а, відтак, неправомірними є прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення.

Крім того, за висновками судів, податковим органом не наведено доказів законності проведення позапланової виїзної документальної перевірки.

Однак, такі висновки є  передчасними.

 За правилами  ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

          Відповідно до вимог ст.43 ГПК України, за правилами якого вирішувалася справа, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин       справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, податковий орган, з посиланням на дані бухгалтерського та податкового обліку, книги обліку та декларації про прибуток підприємства, з викладенням зведених даних у таблиці №1, дійшов висновку, що позивачем за перевірений період занижено валовий дохід на суму у 101098 грн., тобто порушено вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Статтею 67 Конституції України встановлено обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, визначених законом.

За обставин, коли  йшлося про порушення позивачем такого обов’язку, то суди не могли обмежитись посиланням на формальну невідповідність акта згаданому Порядку, оскільки ця обставина, сама по собі, не є безумовною підставою для визнання недійсними прийнятих податкових рішень.

Крім того, для роз’яснення питань, що виникли при вирішенні спору і потребували спеціальних знань, господарський суд міг призначити відповідну судову експертизу, у порядку визначеному ст. 41 ГПК.

Оскільки неповне з’ясування дійсних обставин справи, зокрема фактів наявності чи відсутності у господарській діяльності позивача порушень податкового законодавства, є порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи і не може бути усунено судом касаційної інстанції, то, відповідно із правилами ч.2 ст.227 КАС України, це є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС України,     колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції  у Залізничному районі м. Львова задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 26 травня 2004 року та  постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 червня 2005 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий                                                            М.І. Цуркан

Судді:                                                        С.Є. Амєлін

                                                                      М.Г.Кобилянський                                                                                  

                                                                        Д.В.Ліпський

                                                                       В.В.Юрченко