№ 36920380, 23.01.2014, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 р. м. Вінниця Справа № 802/4810/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка Ігоря Валерійовича

позивача: Радзіковська І.Т.

відповідача 1: Пенська О.Ю., Лукашик О.В.

відповідача 2: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера"

до: Вінницької митниці Міністерства доходів та зборів України (відповідач - 1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (відповідач - 2)

про: визнання протиправним рішень та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" (далі - позивач, ТОВ "Еко-Сфера") з адміністративним позовом до Вінницької митниці Міндоходів (далі - відповідач 1, Вінницька митниця Міндоходів), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - відповідач 2). про визнання протиправним рішень та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про неправомірність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості та відмови у застосуванні заявленої декларантом митної вартості, що призвело для зайво сплаченого ПДВ до Державного бюджету в розмірі 11 062,60 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, наданих під час розгляду справи.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти позову заперечив, оскільки вважає, що митним органом було правомірно та обґрунтовано застосовано другорядний метод визначення митної вартості, оскільки на вимогу митного органу позивачем не було надано додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару.

Відповідач 2 письмових заперечень на позовну заяву з нормативно-документальним обґрунтуванням суду не надав, в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

08.08.2013 року між фірмою «I.M.Moldo-Rusa» Coval & Co «SRL», Молдова (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Сфера» (Покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 20130808 (далі - Контракт) предметом якого є купівля-продаж сировини для виробництва соків відповідно до Додатків Контракту. Умови поставки регламентовані Інкотермс-2010 (DAP м. Калинівка, Вінницької області).

Згідно Додатку № 1 до Контракту, сировиною для виробництва соків є персикове пюре по ціні 500,00 дол. США за 1 тону та сливове пюре по ціні 443,00 дол. США за 1 тону. Поставка здійснюється партіями по замовленню Покупця протягом жовтня 2013 року - вересня 2014 року, 100% оплата за партію здійснюється протягом 30 днів після відвантаження Товару на заводі Продавця.

На виконання умов Контракту Продавцем було поставлено першу партію товару - пюре персикове натуральне консервоване асептичним способом для виробництва соків та нектарів.

У відповідності з п.5.14 розділу 5 Контракту, з метою здійснення митного оформлення товару, 04.11.2013 року TOB «Еко-Сфера» подало до Вінницької митниці Міндоходів ВМД №401090000/2013/023316, відповідно до якої фактурна вартість товару, визначена відповідно до умов Контракту, у доларах США складає 9885,90, що в національній валюті складає 79018,00 грн. Всього ввезено 19771,80 тон персикового пюре по ціні 500,00 дол. США за 1 тону.

Митна вартість товару була заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та складала 0,50 дол. США за 1 кг.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації за №401090000/2013 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, у відповідності з вимогами ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), позивач надав до органу доходів та зборів: контракт № 20130808 від 08.08.2013 року; додаток № 1 від 08.08.2013 року до контракту № 20130808 від 08.08.2013 року; додаток № 2 (Специфікація по якості) від 16.10.2013 року до контракту № 20130808 від 08.08.2013 року; рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД 26.12.2012 року; міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 0001371 від 01.11.2013 року; прайс-лист виробника товарів від 31.10.2013 року; експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати від 04.11.2013 року № 0067; копія митної декларації країни відправлення; калькуляція фактичної собівартості товару на 2013 рік; рахунок фактура №1 від 31.10.2013 року; пакувальний лист до рахунку-фактури №1 від 31.10.2013 року; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару; резервна позиція від 26.07.2001 року; сертифікат про проходження товару форми CT-1 від 01.11.2013 року; декларація виробника № 68 від 31.10.2013 року; інформаційний лист № 67 від 31.10.2013 року; посвідчення якості № 208 від 31.10.2013 року.

Однак, на думку відповідача 1, поданих TOB «Еко-Сфера» документів не було достатньо для встановлення правильності визначення митної вартості товарів, вказаної в декларації за №401090000/2013, тому, керуючись п.2 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів надіслав позивачу повідомлення від 04.11.2013 року за № 77167 про необхідність надання для підтвердження митної вартості товарів додаткових документів, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги виробника товару; специфікації виробника товару; копію митної декларації країни відправлення в якісному вигляді; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вказаного повідомлення TOB «Еко-Сфера» було надіслано на електронну адресу Вінницької митниці Міндоходів додаткові документи: експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати від 04.11.2013 року № 0067 (повторно); копію митної декларації країни відправлення (повторно); специфікацію виробника; лист від 05.11.2013 року №818; лист від 05.11.2013 року № 67.

Проте, Вінницька митниця Міндоходів видала картку відмови в прийнятті митної декларації від 05.11.2013 року за № 401090000/2013/00078 та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 05.11.2013 року № 401000003/2013/000193/1 із застосуванням резервного методу, передбаченого ст. 64 МК України.

Як результат TOB «Еко-Сфера» було збільшено вартість за одиницю (кілограм) товару, яка після коригування склала 0,85 дол. США, а вартість ввізного товару склала 19771,8 дол. США.

Відповідно відповідачем 1 було збільшено позивачу розмір податку на додану вартість, що підлягає сплаті при митному оформленні товарів, сума якого після коригування склала 26866,12 грн.

З метою здійснення митного оформлення товарів, TOB «Еко-Сфера» подало до Вінницької митниці Міндоходів ВМД № 401090000/2013/023496 від 05.11.2013 року із врахуванням коригування митної вартості товарів та сплатило за митне оформлення ПДВ в розмірі 26866,12 грн.

Тобто, при здійсненні митного оформлення товарів на думку позивача було зайво сплачено до державного бюджету ПДВ в сумі 11062,52 грн.

Рішення про коригування митної вартості мотивоване тим, що за даними поданої 04.11.2013 року ВМД спрацювала АСАУР за кодом 105-2, що свідчить про можливе заниження митної вартості товару. У зв'язку із тим, що позивач надав документи, які, згідно ст. 53 Митного кодексу України повинен був надати в обов'язковому порядку, частково не у повному обсязі, було встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом, відповідно вимог ст. 64 МК України, а джерелом числового значення є МД№401900002013/013684 від 10.07.2013 року.

Представник Вінницької митниці Міндоходів у судовому засіданні підтвердила факт сплати коштів в сумі 26866,12 грн.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Зазначена правова позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.01.2014 року по справі №К/800/48476/13, №К/800/49267/13.

Як передбачено ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 МК України).

Відповідно до ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Статтею 58 Митного Кодексу передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

За приписами статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Отже, аналізуючи наведені вище норми, суд приходить до висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" від 24.05.2012 № 598 в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Як вже зазначалось, відповідачем 1 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 05.11.2013 року №401000003/2013/000193/1, з якого вбачається, що для визначення митної вартості товарів було викоритсано базу даних ЄАІС ДМСУ та самостійно застосовано резервний метод, регламентований ст. 64 МК України, а джерелом числового значення взято МД № 40190000/2013/013684 від 10.07.2013 року.

При цьому, Вінницька митниця Міндоходів у вказаному вище рішенні вказала про те, що митна вартість товару не може бути визначена відповідно до ст. 58 МК України в зв'язку з тим, що декларантом не надано усіх додаткових документів.

Однак, відповідач 1 не конкретизував яких саме документів не було надано ТОВ «Еко-Сфера» та як відсутність таких документів впливає на визначення митної вартості товарів за основним методом. Крім того, відповідач 1 не вказав на існування застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 МК України.

Крім того, суд вважає, що позивач добросовісно виконав свої обов'язки щодо підтвердження заявленої митної вартості, не ігноруючи вимогу митного органу. При цьому суд звертає увагу на той факт, що позивач зазначив про неможливість надання інших документів. З цього суд робить висновок, що відповідач 1 не проаналізував повідомлені позивачем обставини при прийнятті оскаржуваного рішення.

В той же час, суд також зазначає, що не завжди ненадання на вимогу відповідача 1 зазначених ним документів надає право органу доходів і зборів визначити митну вартість товару за іншим методом. Визначені Вінницькою митницею Міндоходів, як обов'язкові для надання додаткових документів, залежить також від можливості їх надання декларантом. Тобто, законодавство не пов'язує та не встановлює безмежне право митного органу в результаті неподання певних документів, визначати митну вартість товару за іншим методом, а не за ціною придбаного товару.

Зі змісту МД № 40190000/2013/013684 від 10.07.2013 року (показники якої стали джерелом визначення митної вартості товарів, яка також була відкорегована із застосуванням резервного методу) та МД № 40190000/2013/023496 від 05.11.2013 року (показники митної вартості товарів якої були відкориговані відповідачем 1) вбачається, що на територію України імпортувався товар із різними хімічними властивостями, а саме: різним "Вгіх", різним вмістом цукру, різною густиною.

Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Митним кодексом України передбачено проводити митний контроль із застосуванням єдиної з митними органами інформаційно-телекомунікаційної системи (ч. 4 ст. 319 МК України), проте правовий статус ЦБД ЄАІС ДМСУ МД (РКМВ), порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також у ЦБД ЄАІС ДМСУ МД (РКМВ) відсутня інформації про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення. Тому суд приходить до висновку, що вказана база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально і підлягають обчисленню.

Суд також зазначає, що Митним кодексом України надано право митному органу з метою встановити характеристики, визначальні для перевірки задекларованої митної вартості товарів у рамках процедури митного контролю та митного оформлення, проводити відповідні дослідження (аналіз, експертизи) товарів і саме на підставі таких досліджень визначити митну вартість поставленого товару. Відповідачем 1 не надано доказів, які свідчать про використання своїх повноважень, передбачених у главі 50 «Митні експертизи» Митного кодексу України. Вказане свідчить про те, що коригування митної вартості названого товару Вінницькою митницею Міндоходів за резервним методом проведене з порушенням вимог частини 9 статті 58 Митного кодексу України, тобто, не на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Таким чином, Вінницькою митницею Міндоходів безпідставно використано МД № 40190000/2013/013684 від 10.07.2013 року як джерело числового значення.

Більше того, при видачі картки відмови в прийнятті митної декларації від 05.11.2013 року за № 401090000/2013/00078 та прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів від 05.11.2013 року № 401000003/2013/000193/1 орган доходів і зборів взагалі не взяв до уваги експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати від 04.11.2013 року № 0067, який був поданий позивачем з метою підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товарів.

У даному висновку від 04.11.2013 року № 0067 вказано, що ціна на товар, який поставляється TOB «Еко-Сфера» згідно з контрактом за № 20130808 від 08.08.2013 року відповідає ціні компанії продавця і складає 0,500 дол. США за 1 кг.

З наведеного в сукупності не вбачається обставин та відомостей, які б зумовлювали виникнення об'єктивного сумніву у задекларованій позивачем митної вартості. Відповідач 1 не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах неповних відомостей, розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документах або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених митних платежів в сумі 11062,52 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Оскільки у судовому засіданні суд установив протиправність прийняття рішення Вінницької митниці № 401000003/2013/000193/1 від 05.11.2013 р., що призвело до надмірної сплати позивачем до бюджету коштів у розмірі 11062,52 грн., тому вимога про стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених митних платежів є обґрунтованою, тому підлягає задоволенню.

Також суд дійшов до висновку, що Вінницька митниця Міндоходів прийняла рішення про коригування митної вартості товарів та оформила картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення з порушенням статей глави 8 та 9 Митного Кодексу України, наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, Переліку додаткових складових до ціни договору" від 24.05.2012 р. № 598 та наказу Мінфіну України "Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа" від 30.05.2012 р. № 63, а саме - за відсутністю обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивачем невірно визначено митну вартість товарів. Тому митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивача у розмірі 527,63 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Решта суми судового збору у розмірі 4129,20 грн. стягується з відповідача згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" пропорційно до задоволеної частини вимоги.

Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати картку відмови Вінницької митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 401090000/2013/00078 від 05.11.2013 р.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 401000003/2013/000193/1 від 05.11.2013 р.

4. Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" (код ЄДРПОУ 32320552) зайво сплачену суму коштів за митне оформлення товару у розмірі 11 062,52 грн.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" (код ЄДРПОУ 32320552) понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в сумі 527 (п'ятсот двадцять сім) грн. 63 коп. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької митниці Міндоходів.

6. Стягнути з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ У Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002) судовий збір у сумі 4129 грн. 20 коп. (чотири тисячі сто двадцять дев'ять гривень 20 коп.) шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Вінницької митниці Міндоходів.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна