log in
ENG
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
| "22" січня 2007 р. | Справа № 16/281
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С. розглянув матеріали справи № 16/281 за позовом: приватної фірми "Альтан-99", м. Кіровоград до відповідача: приватного сільськогосподарського підприємства "Тишківка", с. Тишківка Новомиргородського району про стягнення 461 054 грн. 84 коп.,
за участю представників сторін: від позивача - Кошутська О.С., довіреність № 1 від 21.12.06; від позивача - Гніденко Л.А., директор; від відповідача - участі не брав.
Приватна фірма "Альтан-99" звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства "Тишківка" заборгованості за договором поставки № 9 від 09.11.2004 р. в сумі 461 054,84 грн. 15.01.07 року до господарського суду Кіровоградської області позивачем подано доповнення до позовної заяви, якими позивач збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Тишківка" на користь приватної фірми "Альтан-99" заборгованість за договором поставки № 9 від 09.11.04 р. з урахуванням штрафних санкцій в сумі 462 226, 09 грн., а також сплачене державне мито в сумі 4 610, 55 грн. (а.с. 113, 114). Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 1070387 (а.с. 98). Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами та заслухавши представника позивача, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В :
Між приватною фірмою "Альтан-99" (далі - Виконавець) та приватним сільськогосподарським підприємством "Тишківка" (далі - Замовник) укладено договір поставки № 9 від 09.11.04 р. (далі - Договір) (а.с. 11). Відповідно до п. 1 Договору Виконавець зобов'язується поставити та передати у власність Замовника дизпаливо і запчастини (далі -Товар) згідно умов Договору та додаткових угод до цього Договору, а Замовник прийняти та розрахуватися за Товар в кількості та за цінами згідно специфікацій. Специфікація є невід'ємною частиною цього Договору. Сторони, які приймають участь у Договорі, мають одночасно права і обов'язки продавця і покупця, які встановлені законодавством України. Пункт 3.1 Договору передбачає, що Замовник зобов'язується сплатити грошовими коштами за одержаний Товар в повному обсязі до 15.07.05 р. в сумі 257 395, 25 грн. Згідно п. 4.3 Договору, у випадку невиконання або несвоєчасного виконання Замовником своїх зобов'язань по цьому Договору, він сплачує Виконавцю штраф у розмірі 70 % від вартості поставленого Товару та пеню в розмірі 0,2 % від вартості неоплаченого Товару за кожну добу прострочки платежу. Даний Договір відповідно до п. 7.1 вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими на це особами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по цьому Договору. Відповідно до Специфікації № 1 до Договору Виконавець зобов'язується поставити Виконавцю дизпаливо в кількості 6 174, 33 літри за ціною 4, 128 грн., дизпаливо в кількості 18 180 літрів за ціною 4, 50 грн. та запчастини на суму 150 097, 61 грн., всього Товару на 257 395,25 грн. (а.с.76). На виконання взятих на себе зобов'язань позивач згідно видаткових накладних № 10н від 10.11.04 р., № 11н від 11.11.04 р., № 13д від 13.12.04 р. на підставі відповідних довіреностей серії ЯИЗ № 235674 від 20.10.04 р., серії ЯИЗ № 235675 від 20.10.04 р. та серії ЯИЗ № 235676 від 25.12.04 р. поставив та передав у власність відповідачу Товар на загальну суму 257 395, 25 грн. (а.с. 68-74). Відповідач в порушення п. 3.1 Договору отриманий Товар не оплатив. Укладений сторонами договір поставки за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини щодо якого регулюються главою 30 Господарського кодексу України. Частиною 3 ст. 264 Господарського кодексу України передбачено, що основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Відповідно до ч. 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Відповідачем не надано до суду доказів виконання своїх зобов'язань в частині здійснення ним розрахунку за отриманий товар на суму 257 395, 25 грн. Крім того, заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується наданими до суду як позивачем так і відповідачем актами звірки взаєморозрахунків від 19.12.2006 р., підписаними повноважними представниками сторін, підписи яких засвідчені круглими печатками (а.с. 77, 111). За вказаних обставин господарський суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 257 395, 25 грн. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Окрім того, позивач на підставі п. 4.3 Договору, у відповідності до якого Замовник у випадку невиконання або несвоєчасного виконання своїх зобов'язань по цьому Договору, сплачує Виконавцю штраф у розмірі 70 % від вартості поставленого Товару та пеню в розмірі 0,2 % від вартості неоплаченого Товару за кожну добу прострочки платежу, зобов'язаний сплатити позивачу штраф в сумі 180 176,68 грн. Відповідно до змісту ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Зі змісту ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України вбачається, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, враховуючи викладене, на підставі п. 4.3 Договору господарський суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 180 176, 68 грн. Що ж стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені, вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне. Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" (далі - Закон) розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором сторонами встановлено розмір пені в більшому розмірі ніж встановлено законом, а тому розрахунок здійснено позивачем виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, що передбачено Законом. Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, враховуючи що зобов'язання повинно було виконано відповідачем до 15.07.2005 р., пеню необхідно нараховувати за період прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, а саме - з 16.07.05 по 16.01.06 р. За період з 16.07.05 по 16.01.06 р. розмір пені становить 24 484, 28 грн., а не в сумі 24 654, 16 грн., як вказано позивачем у наданому до суду розрахунку. Позивачем в поданому до суду розрахунку (а.с.117) не правильно врахована облікова ставка НБУ за весь час прострочки платежу, у зв'язку з чим ним допущена помилка в підрахунку. За вказаних обставин, господарський суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача пені частково на суму 24 484, 28 грн. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 169, 88 грн. слід відмовити в зв'язку з безпідставністю їх заявленням позивачем. 15.01.07 року позивач збільшив розмір позовних вимог шляхом подання до суду відповідної заяви, відповідно до якої остаточно просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 462 226, 09 грн., у зв'язку з чим та відповідно до вимог ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивачем здійснено доплату державного мита в сумі 20,00 грн., що в загальній сумі перевищує розмір державного мита, встановленого Декретом КМУ "Про державне мито", а тому надмірне сплачене позивачем згідно квитанції № 45801/з21 від 22.01.2007 р. державне мито в сумі 8, 29 грн. підлягає поверненню позивачу. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.93 року у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю. Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог. Вжитті ухвалою суду від 07.09.2006 р. заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в сумі 461 054, 84 грн. підлягає скасуванню після виконання рішення суду в повному обсязі. Керуючись ст.ст. 49, 68, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.93 року, господарський суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Тишківка" (26031, Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Тишківка, вул. Червоногвардійська, 105, р/р 26004052900935 МФО 323583 КФ КБ "Приватбанк", код 14996921) на користь приватної фірми "Альтан-99" (25006, м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 2 к. 104, р/р 26002310075601 КФ АКБ "Новий" МФО 323453 код 30386517) заборгованість в сумі 462 056, 21 грн., з них основний борг в сумі 257 395, 25 грн., штраф в сумі 180 176,68 грн. та пеню в сумі 24 484,28 грн., а також судові витрати на державне мито в сумі 4 620,56 грн. та інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 117,96 грн. Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили. В іншій частині позову відмовити. Повернути приватній фірмі "Альтан-99" (25006, м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 2 к. 104, р/р 26002310075601 КФ АКБ "Новий" МФО 323453 код 30386517) надмірне сплачене державне мито в сумі 8,29 грн. Видати довідку про повернення державного мита. Вжитті ухвалою суду від 07.09.2006 р. заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Приватного сільськогосподарського підприємства "Тишківка" в сумі 461 054, 84 грн. після виконання в повному обсязі рішення суду у даній справі - скасувати. Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Примірники рішення надіслати позивачу за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Металургів, 11 кв. 51; відповідачу за адресою: м. Кіровоград, вул. Макарова, 13, а також ДВС у Новомиргородському районі Кіровоградської області.
|
