Decision № 3685152, 19.05.2009, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2009 р. Справа № 17/188/09

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Колесниковій В.В.,

з участю представників сторін:

від позивача –Котович Т.Ю.., довіреність № 01/33-119 від 30.12.2008 року;

від відповідача –не з’явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/188/09

За позовом відкритого акціонерного товариства Енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго» в особі філії м. Миколаєва, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40 (поштова адреса: м. Миколаїв, вул. Чигрина, 94),

До державного підприємства «Миколаївський ремонтно-механічний завод», м. Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська, 120,

про: стягнення заборгованості у розмірі 57 188 грн. 67 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство Енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго»(в особі філії м. Миколаєва) (надалі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до державного підприємства «Миколаївський ремонтно-механічний завод»(надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 57 188 грн. 67 коп.

При цьому позивач обгрунтовує свої позовні вимоги наступним:

Між ВАТ ЕК «Миколаївобленерго»в особі філії м. Миколаєва та ДП «Миколаївський ремонтно-механічний завод»було укладено Договір № 44/202 від 13.06.2007 року про постачання електричної енергії (надалі - Договір), який діє до теперішнього часу.

Відповідно до п. 2.1 Договору, зазначено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (надалі - ПКЕЕ ), затвердженими в установленому порядку.

Згідно п. 2.2.2 Договору Позивач зобов’язався постачати Відповідачу (Абоненту) електроенергію як різновид товарної продукції.

На підставі вищевказаного Позивач відпустив Відповідачу активної електричної енергії з грудня 2008 року по березень 2009 року у кількості 123 785 кВт.г. на суму 66 722 грн. 08 коп.

Відповідно до п. 1 № 4 до Договору сторони домовились, що Відповідач знімає показання розрахункових засобів обліку щомісячно 25 числа і в цей день повідомляє про них Постачальнику по встановленій Додатком № 4 до договору формі (про що свідчать копії актів Відповідача про використану електроенергію).

Відповідно до п. 2 Додатку № 10 до Договору рахунок на оплату за фактично використану за розрахунковий період електричну енергію має бути оплачений Споживачем протягом 5 операційних днів з дня отримання.

Рахунки за спожиту активну електроенергію Відповідач отримував нарочно, про що є відповідні підписи відповідальної особи, яка кожен розрахунковий період надавала акти про використану електроенергію Енергопостачальнику (копії рахунків з доказами отримання знаходяться у матеріалах справи).

Але Відповідач в порушення п. 2 Додатку № 10 до Договору оплату здійснив не в повному обсязі (оплачено лише 14 212 грн. 74 коп.)

У зв’язку з цим, за Відповідачем станом на 01.04.2009 року існує борг за спожиту активну електроенергію, розмір якого складає 52 509 грн. 34 коп. враховуючи податок на додану вартість.

Крім цього, відповідно до п. 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3 % річних та індекс інфляції.

Також, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченої суми, а також три відсотки річних з простроченої суми.

У зв'язку з вищевикладеним, Відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань була нарахована пеня в сумі 2 270 грн. 83 коп. за період з 02.12.2008 року по 25.03.2009 року. Відповідач зобов'язаний сплатити заборгованість з урахуванням індексу інфляції за період з 02.12.2008 року по 25.03.2009 року, розмір якої складає 2 124 грн. 64 коп., а також 3 % річних за період з 02.12.2008 року по 25.03.2009 року, сума яких складає 283 грн. 86 коп.

Враховуючи наведене,позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, у судове засідання не з‘явився, відзив на позов не надав.

Про день, час і місце розгляду справи всі учасники процесу були належним чином повідомлені, але відповідач в судове засідання не з'явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи. Таким чином, в порядку ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є його порушенням.

Відповідно до ст. 629 Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а згідно ч. 2 ст. 218 учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства Енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго»в особі філії м. Миколаєва задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з державного підприємства «Миколаївський ремонтно-механічний завод», м. Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська, 120 (код 07856371) заборгованість за активну електроенергію у розмірі 52 509 грн. 34 коп. на користь ВАТ ЕК «Миколаївобленерго», м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40 на поточний рахунок № 260383011001 в Державному ощадному банку України, МФО 326461, код 23399393.

3. Стягнути з державного підприємства «Миколаївський ремонтно-механічний завод», м. Миколаїв, вул. 1-ша Слобідська, 120 (код 07856371) пеню у розмірі 2 270 грн. 83 коп., збитки від інфляції у розмірі 2 124 грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 283 грн. 86 коп., держмито у сумі 572 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь ВАТ ЕК «Миколаївобленерго»(в особі філії м. Миколаєва), м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40 на поточний рахунок № 26002392418001 у МФ КБ «Приватбанк», МФО 326610, код 24789699.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М.Коваль