№ 3684029, 28.04.2009, Kyiv Commercial Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2009 № 16/209

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Вербицької О.В.

при секретарі: Горголь І.С.

За участю представників:

від позивача - Онучак Н.М. (довіреність б/н від02.02.2009 р.);

від відповідача - Мартинцова І.О. (довіреність № 125 від 27.04.2009 р.),

Тартановський В.В. – начальник управління (посвідчення

№ 50);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління приватизації комунального майна району Солом"янської районної у м. Києві державної адміністрації

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.03.2009

у справі № 16/209 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даталюкс"

до 1. Управління приватизації комунального майна району Солом"янської районної у м. Києві державної адміністрації

2. Управління державного казначейства у Солом"янському районі м. Києва

третя особа відповідача

про стягнення 4 208 542,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м.Києва від11.03.2009р. у справі №16/209 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ”Даталюкс” про забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти у сумі 4 208 542,12 грн., які знаходяться на рахунку № 37186004002017, банк ГУДК в м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26315907, що належить Управлінню приватизації комунального майна Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, відповідач-1 подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати. При цьому заявник вказує на те, що господарським судом першої інстанції не враховано, що відповідно до Порядку перерахування до бюджетів коштів, одержаних від приватизації майна, затвердженого наказом Державного казначейства України, Фонду державного майна України від 27.06.2006 р. № 170/1007 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2006 р. за № 855/12729, на арештований відповідно до оскаржуваної ухвали рахунок перераховуються кошти, отримані від приватизації майна комунальної власності, а саме, ціна об’єктів приватизації та податок на додану вартість. Таким чином, у зв’язку із винесенням оскаржуваної ухвали у відповідача відсутня можливість перераховувати у визначеному законодавством порядку в державний бюджет зобов’язання з податку на додану вартість.

Позивач та відповідач-2 відзивів на апеляційну скаргу не надали, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду ухвали господарського суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 4 208 542,12 грн., що складаються з 3 968 502,11 грн. основного боргу, 27 725,15 грн. 3% річних та 212 314,86 грн. інфляційних збитків.

06.03.2009 р. позивачем подано заяву, у якій останній просив в порядку забезпечення позову у межах – 4 208 542,12 грн. накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунку № 37186004002017, банк ГУДК в м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26315907.

Відповідно до ст. 66 ГПК господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ст. 67 ГПК України, позов, зокрема, забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (п. 3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 ”Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”).

Заяву про вжиття заходів до забезпечення позову позивач обґрунтовує несумлінною поведінкою відповідача, яка виражається в тому, що останній не виконує свої зобов’язання за мировою угодою щодо перерахування суми основного боргу вже понад три місяці, а також ухиленням відповідача прийняти від позивача належне виконання ним умов мирової угоди щодо передачі у власність відповідача будівель загальною площею 3 254,80 кв. м.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 4 208 542,12 грн., що складаються з 3 968 502,11 грн. основного боргу, 27 725,15 грн. 3% річних та 212 314,86 грн. інфляційних збитків.

Враховуючи наведені вище доводи позивача, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках відповідача в сумі 4 208 542,12 грн., у випадку задоволення позову, може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення, а тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 4 208 542,12 грн.

Однак, апеляційний господарський суд вважає за необхідне змінити резолютивну частину ухвали, з огляду на наступне.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-1 посилається на те, що господарським судом першої інстанції не враховано, що відповідно до Порядку перерахування до бюджетів коштів, одержаних від приватизації майна, затвердженого наказом Державного казначейства України, Фонду державного майна України від 27.06.2006 р. № 170/1007 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2006 р. за № 855/12729, на арештований відповідно до оскаржуваної ухвали рахунок перераховуються кошти, отримані від приватизації майна комунальної власності, зокрема, ціна об’єктів приватизації та податок на додану вартість.

Відповідно до п. 2.5. Порядку перерахування до бюджетів коштів, одержаних від приватизації майна, затвердженого наказом Державного казначейства України, Фонду державного майна України від 27.06.2006 р. № 170/1007 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2006 р. за № 855/12729, податок на додану вартість зараховується до державного бюджету в законодавчо встановленому порядку.

Згідно із п. 2.9. вказаного Порядку остаточний розподіл коштів від приватизації майна та їх перерахування до бюджетів за звітний період (місяць) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним.

При таких обставинах, апеляційний господарський суд погоджується із твердженнями відповідача-1 про те, що у зв’язку із винесенням оскаржуваної ухвали у нього відсутня можливість перераховувати у визначеному законодавством порядку в державний бюджет зобов’язання з податку на додану вартість.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає необхідним змінити ухвалу господарського суду першої інстанції та надати відповідачу-1 можливість сплачувати загальнообов’язкові державні платежі до державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, суд -

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.03.2009 р. у справі № 16/209 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ”Даталюкс” про забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти у сумі 4 208 542,12 грн., які знаходяться на рахунку № 37186004002017, банк ГУДК в м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26315907, що належить Управлінню приватизації комунального майна Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, відповідач-1 подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати. При цьому заявник вказує на те, що господарським судом першої інстанції не враховано, що відповідно до Порядку перерахування до бюджетів коштів, одержаних від приватизації майна, затвердженого наказом Державного казначейства України, Фонду державного майна України від 27.06.2006 р. № 170/1007 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2006 р. за № 855/12729, на арештований відповідно до оскаржуваної ухвали рахунок перераховуються кошти, отримані від приватизації майна комунальної власності, а саме, ціна об’єктів приватизації та податок на додану вартість. Таким чином, у зв’язку із винесенням оскаржуваної ухвали у відповідача відсутня можливість перераховувати у визначеному законодавством порядку в державний бюджет зобов’язання з податку на додану вартість.

Позивач та відповідач-2 відзивів на апеляційну скаргу не надали, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду ухвали господарського суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 4 208 542,12 грн., що складаються з 3 968 502,11 грн. основного боргу, 27 725,15 грн. 3% річних та 212 314,86 грн. інфляційних збитків.

06.03.2009 р. позивачем подано заяву, у якій останній просив в порядку забезпечення позову у межах – 4 208 542,12 грн. накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунку № 37186004002017, банк ГУДК в м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26315907.

Відповідно до ст. 66 ГПК господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ст. 67 ГПК України, позов, зокрема, забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (п. 3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 ”Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”).

Заяву про вжиття заходів до забезпечення позову позивач обґрунтовує несумлінною поведінкою відповідача, яка виражається в тому, що останній не виконує свої зобов’язання за мировою угодою щодо перерахування суми основного боргу вже понад три місяці, а також ухиленням відповідача прийняти від позивача належне виконання ним умов мирової угоди щодо передачі у власність відповідача будівель загальною площею 3 254,80 кв. м.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 4 208 542,12 грн., що складаються з 3 968 502,11 грн. основного боргу, 27 725,15 грн. 3% річних та 212 314,86 грн. інфляційних збитків.

Враховуючи наведені вище доводи позивача, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках відповідача в сумі 4 208 542,12 грн., у випадку задоволення позову, може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення, а тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 4 208 542,12 грн.

Однак, апеляційний господарський суд вважає за необхідне змінити резолютивну частину ухвали, з огляду на наступне.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-1 посилається на те, що господарським судом першої інстанції не враховано, що відповідно до Порядку перерахування до бюджетів коштів, одержаних від приватизації майна, затвердженого наказом Державного казначейства України, Фонду державного майна України від 27.06.2006 р. № 170/1007 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2006 р. за № 855/12729, на арештований відповідно до оскаржуваної ухвали рахунок перераховуються кошти, отримані від приватизації майна комунальної власності, зокрема, ціна об’єктів приватизації та податок на додану вартість.

Відповідно до п. 2.5. Порядку перерахування до бюджетів коштів, одержаних від приватизації майна, затвердженого наказом Державного казначейства України, Фонду державного майна України від 27.06.2006 р. № 170/1007 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2006 р. за № 855/12729, податок на додану вартість зараховується до державного бюджету в законодавчо встановленому порядку.

Згідно із п. 2.9. вказаного Порядку остаточний розподіл коштів від приватизації майна та їх перерахування до бюджетів за звітний період (місяць) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним.

При таких обставинах, апеляційний господарський суд погоджується із твердженнями відповідача-1 про те, що у зв’язку із винесенням оскаржуваної ухвали у нього відсутня можливість перераховувати у визначеному законодавством порядку в державний бюджет зобов’язання з податку на додану вартість.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає необхідним змінити ухвалу господарського суду першої інстанції та надати відповідачу-1 можливість сплачувати загальнообов’язкові державні платежі до державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду м.Києва від11.03.2009р. у справі №16/209 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

”1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ”Даталюкс” про забезпечення позову задовольнити частково.

2. З метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти у сумі 4 208 542,12 грн., які знаходяться на рахунку № 37186004002017, банк ГУДК в м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26315907, що належить Управлінню приватизації комунального майна Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації, крім загальнообов’язкових державних платежів, що спрямовуються до державного бюджету, до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили”.

Матеріали справи № 16/209 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Буравльов С.І.

Вербицька О.В.

30.04.09 (відправлено)