Decision № 3683249, 20.05.2009, Commercial Court of Rivne Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" травня 2009 р. Справа № 15/57

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-29"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Хім"

про стягнення заборгованості за поставлену вторсировину, стягнення неустойки та 3% річних з простроченої суми в сумі 14 601 грн. 57 коп.

Суддя Коломис В.В.

Секретар судового засідання Михалевська Л.В.

Представники:

Від позивача : Самолюк М.В. дов. б/н від 09.04.09 р.

Від відповідача : не з`явився

Статті 20, 22 ГПК України роз`яснені

В судовому засіданні з 13 травня оголошувалась перерва.

СУТЬ СПОРУ: Позивач ТОВ "Сільпо-29" м.Рівне звернувся до господарського суду з позовом, відповідно з яким просить суд стягнути з ТОВ "Вест Хім" смт.Млинів, Рівненської області 14601,57 грн. в т.ч. 12253,86 грн. основного боргу, 2086,85 грн. пені та 260,86 грн. відсотків річних.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги.

Відповідач вдруге в судове засідання не з`явився, витребуваних доказів суду не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи за офіційно встановленою та відомою суду адресою.

А так суд вважає за можливе згідно ст.75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки останніх достатньо для вирішення спору по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог.

При цьому суд встановив та врахував таке.

01 вересня 2005 року між сторонами у справі був укладений договір на здачу вторинної сировини за № 010905 (далі договір, а.с.10), відповідно з яким позивач, як здавач зобов`язувався організовувати збір, збереження, сортування та пакування виявленого в процесі виробництва на його підприємстві вториної сировини, а відповідач, в свою чергу, як покупець, зобов`язувався забезпечити доставку на склад та оплату вторинної сировини (п.1 Договору).

Розглядом матеріалів справи судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору протягом червня 2007 року - липня 2008 року згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних (а.с.14-63), на підставі довіреності відповідача НАФ № 089373 від 27.06.07 р. через Харінкова В.В. (а.с.64) було поставлено відповідачу вторинну сировину (макулатуру та поліетилен) на загальну суму 13253,86 грн.

Відповідно до п.5 Договору, розрахунки за здану сировину проводяться в безготівковому розрахунку протягом трьох діб з моменту поставки.

Натомість відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань та умов договору розрахунки здійснив несвоєчасно і неналежним чином, перерахувавши позивачу 27.06.08 р. лише 1000,00 грн.

Таким чином, залишок боргу склав 12253,86 грн.

На претензію № 492 від 20.10.08 р. з пропозицією в добровільному порядку ліквідувати наявний борг (а.с.12-13), відповідач відповіді не дав, розрахунків не здійснив.

Доказів сплати12253,86 грн. основного боргу відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 12253,86 грн. основного боргу обгрунтовані, законні, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і на підставі ст.ст.173, 193, 225 ГК України, ст.ст.509, 525, 526, 530 п.1, 655, 692 ЦК України підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Оскільки остаточно з 04.07.08 р. прострочення виконання з боку відповідача почало мати місце, позовні вимоги про стягнення з останнього 260,86 грн. відсотків річних, згідно поданого позивачем розрахунку обгрунтовані, відтак підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 2086,85 грн. пені, суд врахував наступне.

У відповідності до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов’язання може серед іншого забезпечуватися неустойкою, якою в свою чергу визначено штраф та пеню (ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України,правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. При цьому, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивачем зазначене не враховано.

Як вбачається, умовами договору не передбачений такий вид відповідальності, як сплата неустойки у разі порушення виконання з боку покупця грошового зобов’язання.

З огляду на це, посилання позивача на приписи ч.2 ст.343 ГК України є безпідставними.

Судові витрати, передбачені ст.44 ГПК України і понесені позивачем в зв’язку з зверненням до суду за захистом порушеного права на підставі ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Вест Хім.” юриш адреса: (вул.Кірова, 43, смт.Млинів, Рівненська область, 35100, код ЄДРПОУ 31020891, п/р 26003010890 в Кредит Банку (Україна), МФО 303224) на користь позивача Товариства “Сільпо” юрид. адреса: (вул.Київська, 69, м.Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 32625425, п/р 26009050076001 в Рівненській філії АКБ “Імексбанк”, МФО 333700) –12253,86 грн. основного боргу та 260,86 грн. відсотків річних, а всього 12514,72 грн., 226,29 грн.понесених судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 2086,85 грн.пені - в позові відмовити.

Суддя Коломис В. В.

Рішення підписане "20" травня 2009 року