№ 36754322, 16.01.2014, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року Справа № 910/11696/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Борденюк Є.М., Вовк І.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 та на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2013, у справі № 910/11696/13за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма"проповернення предмету лізингу,за участю представниківпозивача: Панькова І.І., відповідача: Кудрицький Р.П.,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просило зобов'язати відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" - повернути предмет лізингу - розфасовувально-пакувальну машину мод. С3/5 разом із пов'язаною документацією та предметами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач добровільно не виконав вимогу позивача про повернення предмету лізингу після припинення дії договору, чим порушив приписи чинного законодавства.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами ст. 17 Господарського процесуального кодексу України та вирішення спору з порушенням правил визначення підсудності справи, та водночас, стверджує про неправильне застосування судами статей Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та про неврахування судами тієї обставини, що майнові вимоги до боржника, який знаходиться на стадії банкрутства, мають розглядатись в межах справи про банкрутство.

Перевіривши доводи скаржника та переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду на підставі наявних матеріалів справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, враховуючи таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спір, що вирішується в межах даної справи, виник з приводу виконання укладеного між позивачем - лізингодавцем - та відповідачем - лізингоодержувачем - договору фінансового лізингу №082-08/2008 від 01.09.2008.

Розглядаючи вимоги позивача про повернення предмету лізингу, судами встановлено факти передачі майна відповідачу, наявності у останнього заборгованості з оплати лізингових платежів, несплаченої позивачу протягом більше ніж 30 днів, а також отримання відповідачем листа позивача №156 від 14.05.2013 про розірвання Договору в односторонньому порядку з 24.05.2013 та вимогою про повернення йому предмету лізингу у встановлений Договором строк.

Враховуючи, що п. 18.1.3 Договору прямо передбачене право позивача на одностороннє розірвання договору у випадку, якщо відповідач у строк, що перевищує 30 календарних днів від встановленої відповідно до договору дати платежу, не виплачує будь-який із платежів, що підлягає до сплати за Договором (включаючи пені й штрафи), і це повністю узгоджується з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", господарські суди дійшли висновку про те, що на підставі вказаного листа позивача 24.05.2013 договір лізингу припинив свою дію.

Відтак, посилаючись на п. 19.1. договору, за яким відповідач зобов'язаний повернути предмет лізингу позивачу і передати всю пов'язану з ним документацію в порядку, встановленому цією статтею, протягом 10 робочих днів від дня розірвання договору за адресою, вказаною позивачем, суди визнали обґрунтованими та задовольнили у повному обсязі відповідні вимоги позивача.

Колегія суддів з наведеними висновками погоджується, а щодо доводів відповідача про порушення підсудності та про необхідність розгляду вимог позивача в межах порушеної у 2011 році справи про банкрутство відповідача, то вони вже були обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, і колегія суддів погоджується із висновками про їх безпідставність.

Враховуючи те, що скаржник не довів, а колегія суддів не виявила порушення або неправильного застосування судами норм матеріального чи процесуального права, підстави для скасування та зміни оскаржених судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 у справі № 910/11696/13 - без змін.

Головуючий суддя Судді : Могил С.К. Борденюк Є.М. Вовк І.В.