Court ruling № 36638094, 05.12.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року м. Київ К/9991/22339/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011

у справі № 2а-9462/10/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.01.2011 позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.01.2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем планової виїзної перевірки ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р. складено акт від 17.11.2009р. №521/43-10/25959784.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп. «в» п.13.1. ст.13 з урахуванням вимог п. 16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням вимог п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі вказаного акту винесене податкове повідомлення-рішення № 0001114310/0 про сплату 78784,20 грн. податку на прибуток іноземних юридичних осіб (код: 11020500), у тому числі: 3 425,40 грн. основного платежу та 75358,80 штрафних (фінансових) санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ "Сбербанк Росії" уклав Ліцензійну угоду від 23.02.2009р. з Корпорацією "Мастеркард Інтернешнл Інкорпорейтед" (США) (Ліцензіар).

На виконання умов ліцензійної угоди, згідно з розрахунком Ліцензіара від 22.03.2009р. на суму 33 000,0 Євро АТ "Сбербанк Росії" 20.05.2009р. перерахував нерезиденту Корпорації "Мастеркард Інтернешнл Інкорпорейтед" дохід у вигляді роялті на суму 33 000,0 Євро за отримані ліцензії: МС Ліцензія Замовника, Маестро Ліцензія Замовника ЕДД ПРОД, Сіріус Ліцензія ЕДД ПРОД (Меморіальний ордер №2739070 від 20.05.2009р. на суму 33 000,0 Євро (еквівалент 342 323,3 грн.).

З матеріалів справи вбачається, що актом на 30.06.2009 року податок з доходів Корпорації "Мастеркард Інтернешнл Інкорпорейтед", отриманих на території України у вигляді роялті, АТ "Сбербанк Росії" не утримав та не сплатив до бюджету.

Відповідно до пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Також, якщо підприємство володіє правом інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності, яке засвідчується відповідним чином, та реалізує майнове право інтелектуальної власності на такий об'єкт шляхом надання "Замовнику" права на використання цього об'єкта, при цьому Угодою не передбачено умови, які б надавали право користування об'єкта інтелектуальної власності продавати, передавати або відчужувати зазначений об'єкт, тобто "Замовник" набуває права інтелектуальної власності на об'єкт без набуття права власності на нього, то платежі за такою Угодою повністю відповідають поняттю "роялті".

За змістом п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації.

Згідно з пунктом 18.1 статті 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 12 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал (дата підписання: 04.03.1994р., дата ратифікації: 26.05.1995р., дата набуття чинності: 05.06.2000р., далі за текстом - Конвенція) роялті, якими фактично володіє резидент Договірної Держави, можуть оподатковуватись у тій Державі (пункт 1). Однак, відповідно до пункту 2 статті 12 даної Конвенції, такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичним володарем цих роялті є резидент іншої Договірної Держави, податок, який стягується, не повинен перевищувати 10 відсотків від загальної суми роялті. Згідно з пунктом 3 статті 12 Конвенції термін "роялті" при використанні в цій Конвенції означає платежі будь-якого виду, що одержуються як винагорода за використання або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або наукову роботу, включаючи комп'ютерні програми, відеокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за будь-яке інше подібне право або власність; або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.

Отже, положення вищезазначеної Конвенції означають, що доходи у вигляді роялті оподатковуються як у країні, яка є джерелом доходу (Україні), якщо таке оподаткування передбачено її законодавством, так і у країні постійного місцеперебування (Сполучені Штати Америки), але право країни джерела (України) обмежене ставкою 10 %.

За змістом пункту 16.13 статті 16 названого Закону відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати.

Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Таким чином, підставою для застосування до платника штрафу в порядку наведеної норми Закону є несплата відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду, погоджує висновок суду апеляційної інстанції, стосовно того, що позивач повинен був утримати податок з доходу нерезидента за ставкою 10 відсотків від суми доходу та за рахунок нерезидента, який повинно було сплатити до бюджету під час такої виплати, а саме не пізніше 20.05.2009р. (Меморіальний ордер №2739070 від 20.05.2009р.) у сумі 34 232,33 грн.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 у справі № 2а-9462/10/2670 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 у справі № 2а-9462/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко