Decision № 36603836, 09.01.2014, Commercial Court of Luhansk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 січня 2014 року Справа № 913/3051/13

Провадження №16/913/3051/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", с. Мазанка, Автономна Республіка Крим

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Георгіївка Лутугинського району Луганської області

про стягнення 6328 грн. 62 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.,

секретар судового засідання Липова К.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Найдьонов А.О., дов. від 08.01.14;

відповідач: не прибув,

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлена вимога про стягнення боргу за поставлений товар в сумі 4897,68грн., трьох відсотків річних в сумі 78,90грн. за період з 20.03.2013 по 01.10.2013, пені в сумі 372,50грн. за період з 20.03.2013 по 01.10.2013 (відповідно до п.п.4.1 Договору), штрафу в сумі 979,54грн. (відповідно до п.п.4.1. Договору) за договором поставки від 19.07.2011 № 1867.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.11.2013 розгляд справи був призначений на 02.12.2013 з витребуванням додаткових документів.

В судовому засіданні 02.12.2013 в усній формі відповідач заявив, що він не є суб'єктом підприємницької діяльності, але такі доводи спростовуються інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.11.2013, а саме в графі: «Данні про перебування фізичної особи-підприємця в процесі припинення підприємницької діяльності, банкрутства» значиться, що 15.03.2013 держаним реєстратором внесені відомості, що відповідач знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності за власним бажанням. З даного запису вбачається, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем і повинна відповідати за своїми зобов'язаннями перед позивачем.

Позивач з посиланням на норми статей 526, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами у справі договору щодо оплати отриманих продуктів харчування за вказаним договором.

Відповідач не забезпечив участі свого представника у судовому засіданні, не надав суду витребуванні документи. Про причини неявки до суду не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання відповідача було повідомлено належним чином. Позовна заява та ухвала про порушення провадження у справі направлена відповідачу за належною юридичною адресою, яка зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №17467886 станом на 30.10.2013: АДРЕСА_1. Всі процесуальні документи суду були вручені відповідачу, що підтверджується поштовими повідомленнями з відміткою про вручення відповідачу, які залучені до матеріалів справи.

Справа розглядалася судом неодноразово. Відповідачу надавалася можливість прийняти участь у судовому засіданні та надати відзив на позов. На підставі викладеного справа розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

При вирішенні спору по суті судом встановлено наступне.

Між сторонами у справі укладено договір поставки від 19.07.2011 № 1867, на підставі якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити покупцю (відповідачу) в узгоджені строки для власних потреб товар - алкогольні напої, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити товар протягом 7 календарних днів з дня передачі (отримання) продуктів, асортимент, кількість, якість та ціна яких зазначається у видаткових накладних (п.1.1 договору).

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відповідає вимогам правового інституту поставки (ст.ст.265-267 ГК України).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 4897,68грн., а відповідач отримав товар за вказаним договором, що підтверджено видатковою накладною від 12.03.13 №РН-22-009241 на вказану суму, копія якої залучена до матеріалів справи (а.с.14).

Позивач звернувся з даним позовом до суду, вказуючи про порушення відповідачем вимог закону і умов укладеного договору у зв'язку з не оплатою поставленого товару, і просить стягнути з відповідача борг за поставлений товар в сумі 4897,68грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового обов'язку по оплаті отриманого товару, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 372,50грн. за період з 20.03.2013 по 01.10.2013 (відповідно до п.п.4.1 Договору), штраф в сумі 979,54грн. (відповідно до п.п.4.1. Договору) та 3% річних в сумі 78,90грн. за період з 20.03.2013 по 01.10.2013.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представника позивача, оцінивши надані ним докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають з підстав закону або умов договору (ст.ст.173,193 ГК України).

Згідно з правилами ст.ст. 530,627,629 Цивільного кодексу України договір є обов'язком для сторін, що його уклали, і виникнення прав та обов'язків у сторін відбувається на підставі умов укладеного договору.

В даному спорі правовідносини сторін врегульовані договором поставки від 19.07.2011 № 1867, який є чинним і обов'язковим для сторін. Договором поставки від 19.07.2011 № 1867, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобов'язань по сплаті вартості поставленого товару.

Позивач поставив відповідачу товар на суму 4897,68грн. та належним чином - в порядку ст.ст.33,34 ГПК України - довів суду факт поставки на вказану суму грошей. Таким чином, позивач виконав свої обов'язки перед відповідачем у відповідності до умов договору та вимог закону.

Статті 265-267 ГК України, ст.ст.655-692 ЦК України зобов'язують відповідача виконати обов'язок по оплаті поставленої продукції у відповідності до вимог закону та умов договору.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обов'язки перед позивачем по оплаті за поставлений товар за договором поставки від 19.07.2011 № 1867, а саме: не оплатив товар на суму 4897,68грн., отриманий від позивача за видатковою накладною від 12.03.13 №РН-22-009241. Таким чином, сума боргу складає 4897,68грн. та підлягає стягненню у повному обсязі.

Позовні вимоги в часті заявлених до стягнення 3% річних цілком обґрунтовані приписами до ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Але позивач здійснив невірний розрахунок: 3% річних на суму боргу 4897,68грн. за період з 20.03.2013 по 01.10.2013 дорівнюють в сумі 78,50грн., а не 78,9грн. Тому позов в цій часті слід задовольнити частково.

Позовні вимоги в часті заявленої до стягнення пені в сумі 372,50грн. за період з 20.03.2013 по 01.10.2013 (відповідно до п.п.4.1 Договору) обґрунтовані позивачем з посиланням на вимоги ч.6 ст.232 ГК України та на фактичні обставини справи.

Між тим, позивач неправомірно визначив період, за який він має право на стягнення неустойки. Позивачем визначено період з 20.03.13 по 01.10.13, тоді як у відповідності до приписів ч.6 ст.232 ГК України період має бути визначеним за півроку, тобто, з 20.03.13 по 20.09.13 на суму боргу 4897,68грн.

Таким чином, позов в цій часті солід задовольнити частково на суму 351,30грн. за період з 20.03.13. по 20.09.13 на суму 4897,68грн.

Позовні вимоги в часті заявленого до стягнення штрафу в сумі 979,54грн. відповідають умовам укладеного між сторонами договору поставки від 19.07.11 №1867 - пункту 4.1, в якому вказано, що у разі прострочення покупцем строків оплати отриманого товару понад 30 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу. Відповідач прострочив оплату товару на суму 4897,68грн., тому позивач правомірно заявив до стягнення штраф, оскільки договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

За таких підстав позовні вимоги слід задовольнити частково і судові витрати покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у відповідності до приписів ст.ст.44-49 ГПК України.

На підставі викладеного, ст.ст.173, 193, 232, 265-267 ГК України, ст.ст.625, 629, 655-692 ЦК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", с. Мазанка, Автономна Республіка Крим, вул.. «Садова», 19, ід. Код 36499654 борг в сумі 4897,68грн., пеню в сумі 351,30грн., штраф в сумі 979,54грн., 3% річних в сумі 78,5грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 1714,62грн. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог відмовити.

Рішення підписане 14.01.14.

Суддя Р. Шеліхіна