Court ruling № 36598627, 11.01.2014, Kharkiv Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Крим. провадження № 4201322006000005 Головуючий 1 інстанції: Алфьорова Т.М.

Провадження №11-кп /790/38/14

Категорія: ч. 1 ст. 366 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 січня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Струка І.Ф.

суддів Крамаренко Г.П., Шевченка Ю.П.

при секретарі Міхно І.В.

з участю прокурора Кочетова В.Ю.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, прокурора прокуратури Фрунзенського району м. Харкова на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2013 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И Л А :

Зазначеним вироком :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, який працював директором ПП «ОСОБА_8», раніше не судимий,

засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу у розмірі 1200 грн. з позбавленням права обіймати певні посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на один рік;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянку України, уродженку та мешканку АДРЕСА_1, яка працює у ВАТ «Турбоатом», раніше не судима,

засуджено за ч. 3 ст. 358 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік, ч. 4 ст. 358 КК України - до штрафу в розмірі 850 грн. та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів їй визначено остаточне покарання - 1 рік позбавлення волі зі сплатою штрафу самостійно згідно ч. 3 ст. 72 КК України.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнані винуватими у вчиненні злочину за таких обставин. ОСОБА_1, перебуваючи на посаді директора ПП «ОСОБА_8» і виконуючи організаційно-розпорядчі функції, в чиї обов'язки входить складання та видача достовірних довідок про нарахування заробітної плати, у вересні 2010 року з метою отримання субсидії для оплати житлово-комунальних послуг його дочкою - ОСОБА_2, використовуючи надані нею для підроблення відомості, що містяться в її особистих документах, і яка таким чином безпосередньо приймала участь у виготовленні підробленого документу, склав довідку про доходи № 27 від 18.09.2010, в якій вказав завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_2 працює на ПП «ОСОБА_8» на посаді бухгалтера на 0,5 ставки, їй нарахована і видана заробітна плата за період з березня по серпень 2010 року у розмірі 500 гривень на місяць, хоча вона у встановленому законом порядку на підприємстві оформлена не була та вказану заробітну плату не отримувала. Також ОСОБА_1 в довідці учинив підписи від імені осіб, які не були працівниками цього підприємства, - «заступника директора ОСОБА_3 і головного бухгалтера ОСОБА_4», скріпив підписи круглою печаткою та завірив довідку кутовим штампом ПП «ОСОБА_8» (23010024), що знаходились в його розпорядженні. Таким чином ОСОБА_1 склав завідомо неправдивий офіційний документ і потім видав ОСОБА_2, яка у вересні 2010 року надала до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради підроблену довідку про доходи, в результаті чого вона незаконно отримала право на субсидію на оплату житлово-комунальних послуг з вересня 2010 року по лютий 2011 року.

Продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, направленого на складання та видачу завідомо неправдивих документів з метою отримання субсидії для оплати житлово-комунальних послуг його дочкою, використовуючи надані ОСОБА_2 для підроблення відомості в її особистих документах, і яка таким чином безпосередньо приймала участь у виготовленні підроблених документів, директор ПП «ОСОБА_8» ОСОБА_1 в подальшому склав завідомо неправдиві офіційні документи, зокрема:

у березні 2011 року склав довідку № 4 від 29.03.2011, в якій вказав завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_2 працює на ПП «ОСОБА_8» на посаді бухгалтера на 0,5 ставки, їй нарахована і видана заробітна плата за період з вересня 2010 року по лютий 2011 року у розмірі 500 гривень на місяць;

у травні 2011 року склав довідку № 8 від 17.05.2011 р., в якій вказав завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_2 працює на ПП «ОСОБА_8» на посаді бухгалтера на 0,5 ставки, їй нарахована і видана заробітна плата за період з листопада 2010 року по квітень 2011 року у розмірі 500 гривень на місяць;

у листопаді 2011 року склав довідку № 7 від 10.11.2011 р., в якій вказав завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_2 працює на ПП «ОСОБА_8» на посаді бухгалтера на 0,5 ставки, їй нарахована і видана заробітна плата за період з травня по серпень 2011 року у розмірі 500 гривень на місяць, з вересня по жовтень цього року - у розмірі 600 грн. на місяць;

у травні 2012 року склав довідку № 7 від 04.05.2012 р., в якій вказав завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_2 працює на ПП «ОСОБА_8» на посаді бухгалтера на 0,5 ставки, їй нарахована і видана заробітна плата за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року у розмірі 650 гривень на місяць. Хоча вона у встановленому законом порядку на підприємстві оформлена не була та вказану заробітну плату не отримувала.

В усіх зазначених документах ОСОБА_1 учинив підписи від імені осіб, які не були працівниками ПП «ОСОБА_8», - «заступника директора ОСОБА_3 і головного бухгалтера ОСОБА_4», скріпив підписи круглою печаткою та завірив довідки кутовим штампом ПП «ОСОБА_8» (23010024), що знаходились в його розпорядженні. Вказані завідомо неправдиві офіційні документи ОСОБА_1 видав ОСОБА_2, яка їх використала для отримання права на житлову субсидію.

Крім того, ОСОБА_2, діючи з єдиним продовжуваним умислом, направленим на використання завідомо підроблених документів з метою отримання субсидії для оплати житлово-комунальних послуг, надала до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради у березні 2011 року довідку про доходи № 4 від 29.03.2011 року, у травні 2011 року - довідку про доходи № 8 від 17.05.2011 року, у листопаді 2011 року - довідку про доходи № 7 від 10.11.2011, у травні 2012 року - довідку про доходи № 7 від 4.05.2012 року, які були нею підроблені за попередньою змовою в групі з її батьком - ОСОБА_1 Таким чином ОСОБА_2 використала зазначені завідомо підроблені документи, в результаті чого незаконно отримала право на субсидію на оплату житлово-комунальних послуг з березня 2011 року по квітень 2012 року.

Згідно акту № 810-10-544 від 29.11.2012 р. планової ревізії Харківської об'єднаної державної фінансової інспекції ДФІ в Харківській області щодо використання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату житлово-комунальних послуг Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Фрунзенського району Харківської міської ради за 2010-2011 роки та звітний період 2012 року встановлено, що у довідках про доходи, наявних у справі одержувача субсидії ОСОБА_2 зазначено, що вона в період з 1.03.2010 по 01.05.2012 працювала на ПП «ОСОБА_8» та отримала заробітну плату на загальну суму 16100 гривень, проте згідно інформації Індустріальної міжрайонної ДПІ м. Харкова у ОСОБА_2 будь-які доходи за вказаний період відсутні.

В апеляційних скаргах:

обвинувачений ОСОБА_1 просить скасувати вирок як незаконний та відповідно до ч. 2 ст. 11 КК України звільнити його від кримінальної відповідальності, оскільки вважає, що він діяв в межах закону при виготовленні документів, інформація в них щодо отримання ОСОБА_2 доходу відповідає дійсності. Зазначені документи видав своїй дочці, виходячи із того, що вона та її донька є малозабезпеченою сім'єю, тому мала право на отримання субсидії на оплату житлово-комунальних послуг. Тому висновки суду про його винуватість необґрунтовані належними доказами та базуються на припущеннях;

обвинувачена ОСОБА_2 також оскаржила вирок суду і просить його скасувати та виправдати її, оскільки в своїх діях не вбачає складу злочину, передбаченого частинами 3 і 4 ст. 358 КК України. Посилається на те, що для оформлення житлової субсидії як малозабезпеченої сім'ї її батько ОСОБА_1, який працював директором ПП «ОСОБА_8», склав на надав їй необхідні довідки про отриманий доход, оскільки вона працювала на підприємстві з 2007 року на посаді бухгалтера і дані щодо неї там знаходились. Стверджувала, що особисто вона не надавала інформації, не виготовляла і не підробляла документів (довідок про доходи), які складав сам ОСОБА_1, що підтверджується висновками експертизи. Відносно використання зазначених довідок для отримання субсидії вважала свої дії правомірними;

прокурор, не оспорюючи обставин та кваліфікації злочину, оскаржує вирок в частині призначеного обвинуваченим покарання в зв'язку з його м'якістю, оскільки вони не визнали вини і своїми діями завдали значної шкоди державним інтересам. Просить судове рішення в зазначеній частині скасувати, ухвалити свій вирок, яким ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК України призначити покарання у виді максимального штрафу у розмірі 4250 грн., з позбавленням права обіймати займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на 3 роки; ОСОБА_2 за ч. 3 і 4 ст. 358 КК України призначити чотири роки позбавлення волі та штраф у розмірі 850 грн., який підлягає самостійному виконанню, та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинувачених, які підтримали подані ними апеляційні скарги про скасування судового рішення в зв'язку з недоведеністю їх вини, прокурора, який просить задовольнити скаргу щодо скасування вироку в частині призначеного покарання, перевіривши матеріали кримінального і судового провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарга обвинуваченої ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а скарги прокурора і обвинуваченого ОСОБА_1 є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 358 КК України ґрунтуються на доказах, які в установленому законом порядку зібрані, належно і всебічно досліджені та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України, тому кваліфікація їх дій в цій частині пред'явленого обвинувачення є правильною.

Так, на обґрунтування їх винуватості суд навів докази, зокрема пославшись

у вироку на показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він працював директором ПП «ОСОБА_8» і особисто склав довідки про доход своєї дочки ОСОБА_2, хоча підприємство не працювало і вона фактично не отримувала заробітної плати, проте в документах вказав суми, які він з особистих коштів (пенсії) сплачував дочці. Також визнав, що сам підписав офіційні документи, в яких зазначив прізвища посадових осіб - заступника директора ОСОБА_3 і головного бухгалтера ОСОБА_4, які не працювали на підприємстві.

В своїх показаннях суду обвинувачена ОСОБА_2 підтвердила показання ОСОБА_1 щодо обставин вчиненого ним службового підроблення офіційних документів, також вказала, що особисто вона до цього не причетна, а надані батьком їй довідки про доход використала для оформлення в управлінні соціального захисту населення і отримання субсидії на оплату житлово-комунальних послуг як малозабезпеченій сім'ї.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 80 рукописні тексти в довідках про доходи на ім'я ОСОБА_2 та завірювальні підписи від імені ОСОБА_3 і ОСОБА_4 виконані ОСОБА_1, крім того за висновками судово-технічної експертизи № 077 на довідках нанесені відтиски печатки і штампу ПП «ОСОБА_8» № 23010024.

Доводи ОСОБА_2 про те, що вона не знала про підроблення цих довідок суд оцінив критично і обґрунтовано відхилив, оскільки вона сама стверджувала в судовому засіданні, що працювала бухгалтером на ПП «ОСОБА_8», тому їй було відомо, що надані довідки про доходи містять неправдиві відомості, зокрема завірені підписами ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які на той час не були посадовими особами і не працювали на підприємстві.

Як вбачається із наданих Індустріальною міжрайонною ДПІ м. Харкова документів - копій розрахунків сплати єдиного податку та податкових декларацій юридичної особи - ПП «ОСОБА_8», підприємство протягом 2009-2012 років не працювало і податків не сплачувало.

Згідно повідомлення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова ПП «ОСОБА_8» з березня 1993 року не надавало звітів щодо нарахування заробітної плати. Обвинувачені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не заперечували того факту, що заробітна плата ОСОБА_2 за період 2010-2012 рр. не нараховувалась і вона не отримувала її в касі підприємства.

Факт вчинення обвинуваченими ОСОБА_1 і ОСОБА_2 інкримінованого кожному з них злочину також підтверджується актом № 810-10-544 від 29.11.2012 р. планової ревізії Харківської об'єднаної державної фінансової інспекції ДФІ в Харківській області і даними особистої справи ОСОБА_2 в Управлінні праці та соціального захисту населення Фрунзенського району Харківської міської ради по оформленню житлової субсидії за період 2010-2012 рр., в яких містяться надані ОСОБА_2 підроблені її батьком ОСОБА_2 довідки про отримані доходи на ПП «ОСОБА_8» протягом періоду з 03.2010 р. по 01.05.2012 р. у вигляді заробітної плати на загальну суму 16100 гривень. Таким чином вона використала зазначені завідомо підроблені документи, в результаті чого незаконно отримала право на субсидію на оплату житлово-комунальних послуг з вересня 2010 року по квітень 2012 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі досліджених всіх належних і достатніх доказів в їх сукупності і взаємозв'язку дійшов правильного висновку про доведеність винуватості у пред'явленому обвинуваченні, зокрема ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК України (службове підроблення) і ОСОБА_2 - за ч. 4 ст. 358 КК України (використання завідомо підроблених офіційних документів).

Тому апеляційні скарги щодо незаконності вироку в цій частині є необґрунтованими і не можуть буди задоволені, включаючи доводи ОСОБА_1 відносно малозначності вчиненого ним кримінального правопорушення, оскільки склад інкримінованого йому злочину, згідно диспозиції ч. 1 ст. 366 КК, є формальним, який визнається закінченим з моменту вчинення однієї із зазначених у ній дій, незалежно від того, чи спричинили ці дії які-небудь наслідки і чи був використаний підроблений документ. З огляду на це немає правових підстав для звільнення його від кримінальної відповідальності.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи скарги ОСОБА_2 стосовно недоведеності її вини у підробленні офіційних документів, при цьому колегія суддів виходить із наступного.

Так, всупереч вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України суд у вироку зазначив формулювання обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 358 КК України як визнане доведеним, яке не відповідає фактичним обставинам, крім того на підтвердження цього обвинувачення не навів належних і достатніх доказів.

Як убачається із вироку, суд вважав встановленим, що ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою в групі з батьком ОСОБА_1 з умислом, направленим на підроблення офіційних документів з метою використання для отримання житлової субсидії, надала ОСОБА_1 відомості, що містяться в її особистих документах, для складання ним недостовірних довідок ПП «ОСОБА_8» про доходи за період з березня 2010 року по квітень 2012 року, і таким чином безпосередньо приймала участь у виготовленні підроблених офіційних документів.

Проте такі висновки суду поверхові й зроблені на неповно з'ясованих обставинах та без урахування всіх наявних доказів у кримінальному провадженні.

При апеляційному розгляді встановлено, що зазначене у вироку формулювання обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_2 щодо вчинення вказаного злочину, містить істотні суперечності.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, перебуваючи на посаді директора ПП «ОСОБА_8» і виконуючи організаційно-розпорядчі функції, одноособово склав та видав завідомо неправдиві документи про те, що ОСОБА_2 працює на ПП «ОСОБА_8» та про нараховані і отримані нею суми заробітної плати. Ці дії ОСОБА_1 кваліфіковані як службове підроблення.

Між тим, у формулюванні обвинувачення стосовно ОСОБА_2 суд зазначив, зокрема, що вона надала ОСОБА_1 відомості, що містяться в її особистих документах, тому приймала участь у виготовленні за попередньою змовою з ним шляхом підроблення довідок про доходи, оскільки вона у встановленому законом порядку на ПП «ОСОБА_8» оформлена не була та вказану заробітну плату не отримувала.

Однак судом першої інстанції недостатньо досліджено природу взаємин між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як батька і дочки та не дано належної кримінально-правової оцінки тому факту, що остання не була ні службовою особою, ні взагалі працівником ПП «ОСОБА_8», особисто не складала і не видавала завідомо підроблених офіційних документів.

В ході судового розгляду справи ОСОБА_1 стверджував, що він сам складав довідки про доходи з внесенням недостовірних відомостей стосовно ОСОБА_2, яка заробітної плати не отримувала, оскільки підприємство фактично не працювало, а він сплачував їй вказані в довідках суми з власної пенсії. Відомості про особу своєї дочки він знав із документів, що залишились в підприємстві, на якому вона раніше працювала.

ОСОБА_2 також заперечувала обвинувачення і стверджувала в судовому засіданні, що вона не мала ніякої попередньої змови з ОСОБА_1, який самостійно запропонував і надав їй довідки про отриманий доход на ПП «ОСОБА_8», тому вона безпосередньо не приймала участі у виготовленні чи підробленні зазначених довідок та не надавала своєму батькові відомості про свої особисті документи, які мались на підприємстві.

Інших належних, допустимих і достатніх доказів, які б безспірно підтверджували обставини щодо причетності ОСОБА_2 до складання чи підроблення зазначених офіційних документів, які були складені і видані службовою особою - ОСОБА_1, у кримінальному провадженні стороною обвинувачення не зібрано і не наведено у судовому рішенні.

Таким чином, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно не з'ясував обставини справи, не взяв до уваги всі зазначені докази, унаслідок чого дійшов помилкового висновку, який не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Ураховуючи викладене та оцінивши зібрані і досліджені докази у кримінальному провадженні в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення у підробленні за попередньою змовою з ОСОБА_1 офіційних документів, виданих приватним підприємством «ОСОБА_8», тому на підставі п. 5 ч. 1 ст. 407 та п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України вирок стосовно ОСОБА_2 у цій частині підлягає скасуванню із закриттям кримінального провадження у цій частині згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України в зв'язку з встановленою відсутністю в її діянні складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Виходячи із ухваленого, підлягає виключенню із вироку рішення суду стосовно ОСОБА_2 про призначення їй покарання за ч. 1 ст. 70 КК України і ч. 3 ст. 72 КК України та щодо застосування до обвинуваченої статей 75 і 76 КК України.

Доводи апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного обвинуваченим покарання в зв'язку з м'якістю з посиланням на невизнання своєї вини та завдану ними шкоду державним інтересам є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що призначене покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відповідає ступеню тяжкості вчинених ними злочинів, даним про особу кожного та обставинам, що пом'якшують покарання, при відсутності обтяжуючих обставин, а тому відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Керуючись ч. 2 ст. 376, статтями 405, 408, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 задовольнити частково, а скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та прокурора прокуратури Фрунзенського району м. Харкова залишити без задоволення.

Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2013 року стосовно ОСОБА_2 в частині визнання винуватості за ч. 3 ст. 358 КК України скасувати і кримінальне провадження в цій частині обвинувачення закрити за відсутністю в її діянні складу кримінального злочину.

Виключити із вироку рішення суду стосовно ОСОБА_2 про призначення покарання за ч. 1 ст. 70 КК України і ч. 3 ст. 72 КК України та щодо застосування статей 75 і 76 КК України.

Вважати ОСОБА_2 засудженою за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.

Судді

Струк І.Ф. Крамаренко Г.П. Шевченко Ю.П.