Court ruling № 36557783, 16.12.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року м. Київ К/800/52773/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Цвіркуна Ю.І.

суддів: Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.08.2013 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року

у справі № 802/3304/13-а

за позовом Першої Вінницької державної нотаріальної контори

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.08.2013 року у справі № 802/3304/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби від 11.06.2013 року № 0000471701.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби камеральної перевірки щодо подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ, поданою Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою, складено акт від 27.05.2013 року № 81/1701/02885735, яким встановлено порушення позивачем п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 року № 0000471701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п 11010100 у розмірі 510, 00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем протиправно застосовано штрафну санкцію, оскільки позивач у даних правовідносинах не виступає в ролі платника податків - податкового агента.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Згідно з пп. 14.1.180 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб визначається як юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є в тому числі і податкові агенти.

При оподаткуванні податком на доходи фізичних осіб об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету (ст. 171 Податкового кодексу України).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач в такому випадку не є податковим агентом, відповідно до правил ст. 162 Податкового кодексу України, він також не може бути платником податку на доходи фізичних осіб із доходів, отриманих фізичними особами за спадщиною та за договорами дарування.

Відповідно до п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу України нотаріус щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування у порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

За змістом п. 174. ст. 174 Податкового кодексу України інформація, яку повинен подавати нотаріус до органу державної податкової служби, не є податковою звітністю в розумінні глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Не будучи податковим агентом, позивач при поданні до державного податкового органу Інформації про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування, повинен брати до уваги тільки ті розділи податкового розрахунку, які стосуються його як особи, яка не має статусу податкового агента, та подавати таку інформацію в строки, встановлені Податковим кодексом України для податкового кварталу.

Таким чином, підстав для застосування до позивача штрафу, передбаченого п. 119.2 2 ст. 119 Податкового кодексу України, у відповідача не було.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення вимог позивача.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного судами ухвалені законні і обґрунтовані рішення, що постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.08.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 року у справі № 802/3304/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Ю.І. Цвіркун

Судді Л.В. Ланченко

Н.Г. Пилипчук