Court ruling № 36474708, 25.11.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2013 року м. Київ К/9991/29321/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Приватного підприємства «Лантаго»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 р.

у справі №2а-14858/10/2070

за позовом Приватного підприємства «Лантаго»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

та Державної податкової адміністрації у Харківській області

про визнання дій протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Лантаго» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

та Державної податкової адміністрації у Харківській області (далі-відповідачі) про визнання дій протиправними та скасування рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідачі надіслали на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Фахівцями податкової адміністрації головними державними податковими ревізорами-інспекторами Кобильським М.О. та Рущок О.Н. в присутності бармена кафе, яке належить позивача ОСОБА_6 була проведена планова перевірка дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, результати якої викладені в акті перевірки від 10.09.2010 р. №7639/20/40/23/35586269.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 15І Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме - у перевіряємому кафе нерозміщена наочна інформація місця/заклада, де куріння заборонено, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!", а також нерозміщена наочна інформація у спеціально відведених для куріння місцях, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місця для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".

На підставі висновків акту перевірки податковим органом 14.10.2010 р. прийнято спірне рішення № 824, яким до позивача застосовано фінансові санкції у сумі 3 400,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що дії посадових осіб, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення зазначеної перевірки, складання акту та прийняття податкового повідомлення-рішення є правомірними, вчинені в межах, в обсязі та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, а твердження позивача про їх незаконність необґрунтовані, безпідставні та такі, що не відповідають дійсності.

З матеріалів справи вбачається. що позивач, звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що спірна перевірка проводилась податковою службою всупереч закону та іншими нормативно-правовим актам, зокрема, вказує на те, що працівниками податкового органу не надано під розписку направлення на перевірку, не надано копії наказу на проведення перевірки, а також той факт, що така перевірка проводилась не уповноваженим органом.

Повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Згідно з п. 1 ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на Державну податкову адміністрацію України покладено функцію безпосереднього виконання, а також організації роботи державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану з проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво та обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; здійснення заходів щодо вилучення, знищення або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищення тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися у незаконному обігу.

Підстави, порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок та умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до їх проведення наведені в ст.11№ та 11І Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Визначаючи правові наслідки недодержання вказаних вимог, законодавець передбачив право платника податків на недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, яким, як вбачається з матеріалів справи позивач не скористався.

Крім того, за порушення норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами статтею 17 цього Закону встановлено, що посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Таким чином, висновки позивача про відсутність повноважень у податкових органів застосовувати до господарюючих суб'єктів таких штрафних санкцій є безпідставними.

Що стосується зафіксованих у акті перевірки порушень позивачем ст. 15І Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», суди також обгрунтовано зазначили наступне.

У відповідності до ст. 15І вказаного Закону України забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів у закладах громадського харчування. У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!". У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".

У той же час, спірною перевіркою було встановлено, що у кафе, яке належить позивачу, відсутня наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!", а також відсутня наочна інформація у спеціально відведених для куріння місцях, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місця для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".

Приписами абз. 10 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено, що до суб'єктів господарювання за необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15І цього Закону застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу - 3400 гривень.

Таким чином, враховуючи евикладене, суди попередніх інстанцій правомірно визначились із правомірністю дій посадових осіб щодо проведення зазначеної перевірки, складання акту та прийняття податкового повідомлення-рішення, а відтак відсутністю підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Лантаго» залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 р. у справі №2а-14858/10/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.