Court ruling № 36444682, 27.12.2013, Volodarsk District Court of Kyiv Oblast

Справа № 364/1812/13-ц

Провадження № 2-з/364/20/13

У Х В А Л А

"27" грудня 2013 р. року, суддя Володарського районного суду Київської області Яковенко О. М., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1, про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В :

17 грудня 2013 року представник заявника ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про поділ спільного майна подружжя, а саме, визнати за нею право власності на 1/2 частку ПП «Аграрне», код ЄДРПОУ 30161127, на 1/2 частку ФГ «Інтенсивне», код ЄДРПОУ 37463959, на 1/2 частку банківських вкладів фізичної особи ОСОБА_2, відкритих у ПАТ «Альфа-банк» та ПАТ «Креді ОСОБА_3».

26 грудня 2013 року представник заявника подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт 1/2 частину всього майна, що належить відповідачу ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою 09321, Київська область, Володарський район, с. Логвин, де б вого не знаходилось та оголосити заборонк його відчуження до винесення законного рішення по цивільній справі.

Розглянувши дану заяву, суддя дійшов висновку, що вона не підлягає до задоволення.

Згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

У поданій до суду заяві представник заявник не зазначає причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов, не обґрунтовує необхідність забезпечення позову та не вказує на яке саме майно необхідно накласти арешт він просить застосувати заходи забезпечення позову.

Відсутність зазначених відомостей у заяві представника заявника ОСОБА_1 позбавляє суд дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також робить неможливим виконання такої ухвали, відсутність доказів та перелік майна, рахунки на яких можуть бути грошові кошти відповідача, на які необхідно накласти арешт, що унеможливлює прийняття рішення про забезпечення позову та накладення арешту на майно відповідача, та унеможливлює виконання такої ухвали.

За ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також представник заявника не надав суду доказів реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином, проаналізувавши положення ст. 152 ЦПК України, суддя не знаходить законних підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1, про забезпечення позову відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяО. М. Яковенко