Court ruling № 36334582, 16.12.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року м. Київ К/800/13158/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арістей Компані"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013

у справі № 2а-14478/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арістей Компані"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013, відмовлено у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001912260 від 22.06.2012.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «БК «Мастерклас» за період із 01.01.2008 по 31.12.2011, складено акт від 08.06.2012 №186/22-609/25402024, в якому встановлено порушення підпункту 7.2.3 п.7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, підпункту 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ до сплати у бюджет у загальному розмірі 123300,00 грн.

Перевіркою виявлено, зокрема, що на підтвердження по рахунках-фактурах ТОВ «БК «Мастерклас» виписано позивачу видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за період, що перевірявся. При цьому, будь-яких інших документів, які б могли підтвердити реальність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «БК «Мастерклас», до перевірки не надано. Крім того, в ході перевірки було встановлено, що позивачем не здійснено оплату за договором шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «БК «Мастерклас». На час перевірки за позивачем по взаємовідносинах із ТОВ «БК «Мастерклас» обліковувалась кредиторська заборгованість у розмірі 739800,00 грн.

На підставі акта перевірки, 22.06.2012 відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0001912260 від 22.06.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 123300,00 грн. - за основним платежем та у розмірі 30825,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування зазначеного повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5.п.7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу наведеного вбачається, що платник податків має право на формування податкового кредиту не тільки за умов придбання товарів (послуг), однією з основоположних умов для формування податкового кредиту є факт сплати податку на додану вартість при купівлі товарів та послуг. Тобто, має бути підтверджений факт сплати коштів, в які включений ПДВ, за отриманий товар (послуги).

Як було вірно встановлено судами, фактичному виконанню зобов'язань за договором підряду, укладеному між позивачем та ТОВ «БК «Мастерклас», мав передувати факт укладення такого договору, що включає пропозицію щодо такого укладання (оферта) та прийняття пропозиції (акцепт) або відмови від неї, що, в свою чергу, повинно підтверджуватись відповідними документами. Крім того, обов'язковою умовою виконання договірних зобов'язань замовником є підтвердження факту оплати за отримані послуги (виконані роботи).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивачем було здійснено розрахунки за товар,

Крім того, позивачем не було надано доказів використання виконаних робіт у своїй господарській діяльності, а тому відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Слід зазначити, що наявність укладеного між учасниками господарської операції договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним, сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що документальне оформлення господарських операцій без надання достатніх доказів наявності договірних зобов'язань між сторонами, їх реального виконання та використання отриманих робіт (послуг) у господарській діяльності платника податків, не може бути підставою для формування податкового кредиту з ПДВ.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арістей Компані" - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль