№ 36334052, 24.12.2013, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року Справа № 911/1055/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита", с. Щасливе Бориспільського району Київської області (далі - Товариство),

на рішення господарського суду Київської області від 12.06.2013 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013

зі справи № 911/1055/13

за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області, м. Бориспіль Київської області, в інтересах держави в особі Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, с. Щасливе Бориспільського району Київської області (далі - Сільрада),

до Товариства

про стягнення 2 494 870, 64 грн.

Судове засідання проведено за участю:

прокурора - Козакової І.М.,

представника Сільради - не з'яв.,

представника Товариства - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення: 1 662 416 грн. основного боргу; 699 301, 94 грн. пені; 133 152 грн. - 3% річних; 216 113, 07 грн. "інфляційної складової боргу", а всього 2 494 870, 64 грн. у зв'язку з неналежним виконанням Товариством зобов'язань з перерахування пайового внеску за договором від 19.01.2009 № 5 про пайову участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури (далі - Договір).

Рішенням господарського суду Київської області від 12.06.2013 (суддя Лилак Т.Д.):

позов задоволено частково;

з Товариства стягнуто на користь Сільради: 1 662 416 грн. основного боргу; 133 152 грн. - 3% річних; 216 113, 07 грн. "інфляційної складової боргу"; 40 233, 62 грн. судового збору;

в іншій частині позову відмовлено;

з Сільради стягнуто в доход державного бюджету України 13 986, 04 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 (колегія суддів у складі: Лобань О.І. - головуючий, судді Майданевич А.Г. і Федорчук Р.В.):

частково задоволено апеляційну скаргу Товариства;

зазначене рішення місцевого господарського суду змінено в частині стягнення з Товариства на користь Сільради 40 233, 62 грн. судового збору;

з Товариства стягнуто в доход державного бюджету України 40 233, 62 грн. судового збору;

в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін;

з Сільради стягнуто на користь Товариства 430, 12 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи у частині стягнення з Товариства витрат з оплати судового збору в сумі 40 233, 62 грн., а справу в цій частині передати до суду першої інстанції на новий розгляд. Скаргу мотивовано порушенням господарськими судами Закону України "Про судовий збір" та статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Таким чином, предметом оскарження є лише питання, пов'язане з розподілом суми судового збору 40 233, 62 грн. У решті згадані рішення і постанова попередніх судових інстанцій не оскаржуються.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями з'ясовано і скаржником не заперечується обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення заборгованості за Договором у сумі 1 662 416 грн. та інших зазначених у цій постанові нарахувань на відповідну суму.

У частині розподілу сум судових витрат суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову від 30.09.2013, виходив з того, що:

- оскільки судом першої інстанції позов задоволено частково, то судовий збір необхідно стягнути пропорційно задоволеним позовним вимогам;

- оскільки прокурор, який звернувся з позовом, звільнений від сплати судового збору та не сплачував його при поданні позову, суду першої інстанції при розподілі судових витрат, крім стягнення в доход державного бюджету України судового збору в сумі 13 986, 04 грн., "в частині позову якої судом відмовлено прокурором", необхідно було б стягнути в доход державного бюджету України 40 233, 62 грн. судового збору "за розгляд позовної заяви в частині якої, прокурору було задоволено, а не стягувати помилково з відповідача 40 233, 62 грн. судового збору на користь позивача, оскільки останній його взагалі не сплачував".

Відповідно до частин першої і третьої статті 49 ГПК України:

- судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог;

- судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Як зазначено в підпункті 4.6 пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення суми судового збору, стосовно якої подано касаційну скаргу, з відповідача (Товариства) в доход державного бюджету України, і визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення у відповідній частині не вбачається; в решті ж дане судове рішення, а також і рішення місцевого господарського суду, як вже зазначалося, не є предметом оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 зі справи № 911/1055/13 в оскаржуваній частині залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко