Court ruling № 36272136, 02.12.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2013 р. м. Київ К-30918/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника відповідача Потапенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (правонаступника Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010

у справі №2а-2461/10/2070

за позовом Приватної фірми «Стандарт»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ від 22.02.210 №0000342340/0.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 30.09.2009, за результатами якої складено акт від 29.01.2010 №159/234/30238571.

За висновками акта перевірки позивачем порушено пп.4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 7.4.3 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого платником податку занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, на загальну суму 654254 грн. у 4 кварталі 2008 року і зменшено від?ємне значення об?єкту оподаткування за 9 місяців 2009 року у розмірі 175688 грн.

Зазначені висновки обґрунтовувались включенням ПФ «Стандарт» до складу валового доходу у період з 01.10.2008 по 30.09.2009 доходу від здійснення переробки лому дорогоцінних металів в ювелірні вироби відповідно до нарядів-замовлень в сумі, що є нижчою ніж розрахунок планової калькуляції, та в результаті не оподаткування передачі власником підприємства брухту дорогоцінних металів своєму підприємству на підставі безвідплатного строкового цивільно-правового договору.

На підставі акта перевірки 22.02.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000342340/0, яким нараховано податкове зобов'язання у сумі 996586,60 грн., у тому числі за основним платежем 654251,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 342332,60 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 01.10.2008 по 30.09.2009 позивач здійснював переробку лому дорогоцінних металів та зливків банківського золота в ювелірні вироби на підставі нарядів-замовлень з фізичними особами та на підставі договорів переробки давальницької сировини з суб?єктами підприємницької діяльності.

За висновками акта перевірки позивачем порушено пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, пп. 7.4.3 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 654254 грн. у 4 кварталі 2008 року і зменшення від?ємного значення об?єкту оподаткування за 9 місяців 2009 року у розмірі 175688 грн., у зв?язку з тим, що платником податку у цей період здійснювалась переробка лому дорогоцінних металів відповідно до нарядів-замовлень шляхом обміну на ювелірні вироби нижче розрахунку планової калькуляції, при цьому брухт дорогоцінних металів, отриманий на переробку від фізичних осіб, підприємством не оприбутковувався на баланс по вартості брухту, а ювелірні вироби, надані в обмін на брухт, не списувалися по вартості готових виробів.

Як на підставу правомірності віднесення осіб, що замовляли переробку брухту дорогоцінних металів у позивача, до пов?язаних з платником податку відповідач в акті посилається на пп.7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які визначають, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов?язаним особам, визначається виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні ціни за такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу, а дія зазначеної норми поширюється також на операції з особами, які не є платниками податку, або сплачують податок на прибуток за іншими ніж платник ставками. В акті перевірки зазначено, що позивчем включено до складу валових доходів вартість робіт за виготовлення ювелірних виробів, яка є нижче розрахунку планової калькуляції. Таким чином, позивач занизив вартість наданих робіт по виготовленню ювелірних виробів порівняно зі справедливою ринковою ціною, яка в акті перевірки зазначена як ціна з розрахунку планової калькуляції. Також у акті перевірки договори давальницької переробки сировини визначено як договори міни, з посиланням на п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за яким продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, а також безоплатного надання товару. Згідно висновків акту перевірки переданий на переробку за давальницькими договорами брухт дорогоцінного металу та видані після переробки готові ювелірні вироби є базою оподаткування податком на прибуток підприємств відповідно до п.4.1 ст. 4 та пп.7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що норма пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає рівень звичайних цін щодо доходу отриманого від продажу товарів (робіт, послуг) саме пов?язаним особам, оскільки фізичні особи, що замовляли переробку брухту у позивача не відповідають визначенню п.1.26. ст.1 зазначеного Закону, доводи відповідача про невідповідність визначення розміру бази оподаткування не можуть обґрунтовуватись посиланням на п.4.1 ст. 4 та пп.7.4.1, 7.4.2, 7.4.3. ст. 7 цього Закону.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 цього Закону якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов?язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін, відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», покладається на податковий орган, за відсутності доказів дотримання відповідачем порядку визначення звичайних цін, встановленого законом, висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність збільшення позивачу бази оподаткування податком на прибуток є правильними.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено обов?язок платника податку збільшувати валовий дохід, у разі розбіжностей між плановими показниками виробництва та фактично отриманим доходом, що підтверджений первинною документацією.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наряду-замовленню від клієнта - фізичної особи підприємство отримувало брухт дорогоцінного металу за вагою для переробки в ювелірні прикраси, а від суб?єктів підприємницької діяльності за договорами про переробку давальницької сировини. Зазначені договори не передбачали перехід права власності на брухт дорогоцінного металу чи банківського золота до переробника, тому у позивача були відсутні підстави для зарахування його на баланс та включення до бази оподаткування.

Слід погодитись і з висновками судів попередніх інстанцій про хибність висновків відповідача щодо кваліфікації наданого власником підприємства дорогоцінного металу для використання у виробництві та підтримання асортименту зразків за цивільно-правовою угодою як поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до пп.1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Однак, кваліфікуючих ознак поворотної фінансової допомоги зазначена операція не містить.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що податковим органом не доведено правомірність донарахування позивачу податкових зобов?язань з податку на прибуток на суму 654251,00 грн., його доводи про порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 та пп.7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відповідають фактичним обставинам у справі, засновані на припущеннях, що суперечить ст.159 КАС України.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування з наведених в касаційній скарзі мотивів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун