№ 36249084, 20.12.2013, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/7887/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2013 року 13 год.15 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Філіппова Ю.В.

за участю сторін:

представників позивача - Краснощок О.О., Перфільєвої Н.В. (за довіреністю)

представника відповідача - Рублльова А.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря до товариства з обмеженою відповідальністю «Новотех-Термінал» про зупинення господарської діяльності, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря (далі - Держекоінспекція) до товариства з обмеженою відповідальністю «Новотех-Термінал» (далі - ТОВ «Новотех-Термінал»), в якому позивач просить суд винести постанову про зупинення господарської діяльності ТОВ «Новотех-Термінал» в частині здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря до моменту отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

У своєму позові позивач зазначив, що за результатами проведеної позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України суб'єктом господарювання ТОВ «Новотех-Термінал» Держеконінспекцією встановлено факт провадження господарської діяльності без дозволу, одержання якого передбачено діючим законодавством України, а саме: експлуатація стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ «Новотех-Термінал» здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ТОВ «Новотех-Термінал», що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 302, наказу Мінприроди України від 09.03.2006 року № 108. Позивач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо. Згідно з частинами 5-7 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. До першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп. Підставами для звернення до суду позивачем визначено ст. 16 Конституції України, ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», постановою Верховної Ради України від 29.10.1992 року № 2751-ХІІ «Про затвердження Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища», Положення про морські екологічні інспекції, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 року № 429 та Положення про державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 року № 136, а також ч. 5 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно до якої повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с.58-61), в яких зазначив, що на підставі висновків акта перевірки встановлено, що відповідач здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел ТОВ «Новотех-Термінал» без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, однак, відповідач вважає такі висновки безпідставними та необґрунтованими. З цього приводу відповідач повідомив, що відповідно до абз. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 302 дозвіл видається суб'єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди. При цьому відповідач наголошує що відповідно до Інструкції «Про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовується обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців» суб'єкт господарювання - це фізична або юридична особа, яка керує або контролює устаткування, в тому числі особа, якій згідно з законодавством передані права володіти та користуватися устаткуванням, а також забезпечувати його технічне функціонування. Відповідач пояснив, що здійснює свою господарську діяльність на території суб'єкта господарювання - ДП «Одеський морський торговельний порт» (далі - ДП «ОМТП») з 2004 року на підставі договорів оренди нерухомого та рухомого майна. На орендованих площах наявні стаціонарні джерела викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, власником яких є держава в особі РВ ФДМУ в Одеській області та ДП «ОМТП», що є їх балансоутримувачем та користувачем. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що ДП «ОМТП» як суб'єкту господарювання законодавством передані права володіння та користування таким устаткуванням, функції керування та контролю, а також забезпечення його функціонування. В свою чергу, ДП «ОМТП» отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, який виданий Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області терміном дії до 30.06.2014 року. Вказаний дозвіл, як стверджує відповідач, розповсюджується на ті джерела, що наявні на орендованій ним території. За таких умов відповідач вважає, що відсутні підстави для зобов'язання ТОВ «Новотех-Термінал» отримувати відповідний дозвіл. Також відповідач наголосив на положення п. 4 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», згідно з яким у разі надання на підставі договору оренди чи інших договорів у тимчасове користування приміщень та обладнання за умови збереження виду діяльності і стану цих приміщень та обладнання від орендаря або іншого користувача не вимагається отримання документа дозвільного характеру на їх використання (експлуатацію). Відповідач зазначив, що між ним та ДП «ОМТП» укладено договір від 14.10.2004 року терміном дії до 2019 року, предметом якого є регулювання взаємовідносин порту з підприємством в питаннях сплати зборів за викиди, виконання природоохоронного законодавства та інших діючих підзаконних актів в сфері екологічної безпеки та раціонального природокористування. За вказаним договором саме ДП «ОМТП» як власник основних фондів здійснює на своїй території єдину технічну та організаційну політику в області охорони навколишнього природного середовища, в тому числі отримує єдині дозволи та ліміти на викиди, утворення й розміщення відходів.

Отримавши заперечення відповідача, позивач надав до суду додаткові пояснення (а.с. 99-100), в яких зазначив, що ДП «ОМТП» входить до переліку державних підприємств морського транспорту, що підлягають реорганізації відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 року № 133-р. Як вказує позивач, балансоутримувачем майна, яке знаходиться у користуванні ТОВ «Новотех-Термінал» зараз є Одеська філія державного підприємства «Адміністрація морських портів України», що підтверджується листом ДП «ОМТП» від 25.09.2013 року № 53.216. За таких умов позивач вважає, що ДП «ОМТП» припинило своє існування як суб'єкт господарювання, у зв'язку з чим, посилання відповідача на укладені ним з ДП «ОМТП» договори та отримані дозволи є неактуальними. Також позивач зауважив, що відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року

№ 302 дозвіл анулюється у разі припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація), у зв'язку з чим, зважаючи на припинення ДП «ОМТП», позивач вважає, що отриманий цим підприємством дозвіл підлягає анулюванню. Крім того, позивач наголосив на положеннях ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», визначивши, що суб'єктом господарювання є зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа України або іншої держави незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, яка здійснює господарську діяльність. В свою чергу, виходячи з положень законодавства, дозвіл видається суб'єкту господарювання, а не власнику або балансоутримувачу джерела, що, на думку позивача, підтверджує те, що дозвіл має бути отриманий саме ТОВ «Новотех-Термінал».

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях та поясненнях.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив таке.

На підставі наказу Держекоінспекції від 04.11.2013 року № 605 про проведення позапланової перевірки (а.с.5), направлення на проведення перевірки, виданим Держекоінспекцією 04.11.2013 року № 100819 (а.с.6), відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про морські екологічні інспекції, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 року №429, Положення про державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 12.12.2011 року

№136, вимоги Одеської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері № (1687)981 вих.2013 від 01.11.2013 р. Держекоінспекцією проведено позапланову перевірку дотримання ТОВ «Новотех-Термінал» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки від 06.11.2013 року (а.с.8-22), яким поряд з іншими порушеннями встановлено порушення вимог ст.10, ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», наказу Мінприроди України від 09.03.2006 року № 108, постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 302, яке полягає в експлуатації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ «Новотех-Термінал» без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для ТОВ «Новотех-Термінал».

Суд встановив, що відповідно до договору оренди від 24.11.2004 року, укладеного між ТОВ «Новотех-Термінал» та регіональним відділенням Фонду державного майна України в Одеській області (а.с.62-68) відповідач є орендарем державного нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1, що не є цілісним майновим комплексом та перебуває на балансі ДП «ОМТП». До вказаного переліку майна умовами договору віднесено відкритий вантажний склад причалу №26, відкриту складську площадку причалу № 25, складську площу в тилу причалу № 27, відкритий вантажний склад причалу № 22, автодорога тилу причалу № 25 на утвореній території, автодорога Військового молу, ділянки 1 та 2 на утвореній території, автомобільні ваги на утвореній території, склад металу № 181Б-2, приміщення в будівлі АПК, АПК будівлі механізації, гараж автонавантажувачів, склад металевий імпортний.

Крім того, згідно з укладеним між позивачем та ДП «ОМТП» договором оренди рухомого державного майна від 14.10.2004 року № КД 6254, ТОВ «Новотех-Термінал» є орендарем рухомого майна, яке знаходиться на балансі ДП «ОМТП», з метою його використання у господарській діяльності для надання комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт на території та акваторії ОМТП (а.с.69-73). Перелік такого майна наведений у додатку до вказаного договору (а.с. 117-118), а також в акті прийому-передання відповідного майна за цим договором (а.с.119-122).

Відповідно до ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Частинами 1, 2 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п'ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Відповідно до частин 5, 6 цієї норми законодавства викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп.

Цією ж нормою Закону визначено, що порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 302, останні зміни до якого внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 року № 748.

Пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Дозвіл видається суб'єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди.

Наведене визначення дозволу свідчить, що необхідність його отримання є похідним не від факту належності відповідного об'єкта суб'єкту господарюванню на праві власності, а від факту експлуатації ним відповідного об'єкта.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», згідно з якою суб'єкт господарювання - зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа України або іншої держави незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка здійснює господарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізична особа - підприємець, у тому числі інвестор, що є стороною угоди про розподіл продукції відповідно до Закону України «Про угоди про розподіл продукції», його підрядник, субпідрядник, постачальник та інший контрагент, що виконує роботи, передбачені угодою про розподіл продукції, на підставі договорів з інвестором.

Крім того, наведене також відповідає положенням Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.03.2006 року № 108, пунктом 1.9. якої визначено, що суб'єкт господарювання - фізична або юридична особа, яка керує або контролює устаткування, в тому числі особа, якій згідно з законодавством передані права володіти та користуватися устаткуванням, а також забезпечувати його технічне функціонування.

Слід зауважити, що до набрання чинності змінами, внесеними до Порядку постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 року № 748, пунктом 2 цього Порядку передбачалось, що дозвіл видається суб'єкту господарювання - власнику стаціонарного джерела викиду, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.

Таким чином, викладенням абзацу 2 п.2 вказаної постанови у новій редакції усунуто колізію законодавства стосовно категорії суб'єктів господарювання, які з метою експлуатації об'єктів, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, зобов'язані отримувати відповідний дозвіл, чим фактично такий обов'язок поставлений у залежність саме із здійсненням особою користування цим об'єктом.

Як зазначено вище, об'єктами, з яких в атмосферне повітря надходять забруднюючі речовини, відповідач користується на умовах оренди. Виходячи з положень глави 58 Цивільного кодексу України, оренда майна за своїм юридичним змістом передбачає передачу орендарю повноважень володіння та користування відповідним майном, в тому числі й щодо його експлуатації. Зазначені права перейшли від ДП «ОМТП» безпосередньо до ТОВ «Новотех-Термінал» з моменту приймання-передачі відповідного майна за договорами оренди, про які згадано вище. Наведені обставини визначають статус відповідача як суб'єкта господарювання у розумінні Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а відтак, і встановлюють його обов'язок у разі експлуатації орендованих ним об'єктів, з яких в атмосферне повітря надходять забруднюючі речовини, отримати на своє ім'я відповідний дозвіл.

За таких умов суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність у нього обов'язку отримати вищезгаданий дозвіл в силу отримання такого дозволу ДП «ОМТП» як особою, якій законодавством передані права володіння та користування устаткуванням, оскільки такі права за договорами оренди передані не ДП «ОМТП», а ТОВ «Новотех-Термінал».

З цього приводу суд також критично оцінює посилання на укладення між позивачем та

ДП «ОМТП» договору від 14.10.2004 року № КД-6291, положеннями якого визначено, що порт як власних основних засобів здійснює на своїй території єдину технічну та організаційну політику у галузі охорони навколишнього природного середовища, в тому числі отримує єдині (з урахуванням підприємства) дозволи та ліміти на викиди (а.с.74-78), оскільки його норми суперечать чинним на сьогоднішній день положенням законодавства, а дія вказаного договору не спростовує регламентованого у законі обов'язку відповідача отримати вищезгаданий дозвіл. Крім того, у п. 6.1. вищезгаданого договору не визначено моменту, з якого договір набуває чинності.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 року № 133-р. ДП «ОМТП» поряд з іншими державними підприємствами морського транспорту реорганізовано шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них відповідно до розподільних балансів та утворення внаслідок виділу державного підприємства «Адміністрація морських портів України». Відповідна реорганізація підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ДП «Адміністарція морських портів України» (код ЄДРПОУ 38727770), з яких, зокрема, вбачається, що зазначене підприємство є правонаступником ДП «ОМТП» (а.с.162-183).

Поряд з цим, суд критично оцінює посилання позивача на той факт, що балансоутримувачем майна, яке знаходиться у користуванні ТОВ «Новотех-Термінал», зараз є Одеська філія ДП «Адміністрація морських портів України», оскільки вказане твердження не підтверджено належними доказами. З тих самих причин, виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, також неможливо встановити в якій частині прав та обов'язків ДП «ОМТП» ДП «Адміністарція морських портів України» є його правонаступником, що позбавляє доказовості твердження позивача по неактуальність отриманих ДП «ОМТП» дозволів.

Необґрунтованим та таким, що викладено із викривленням норм законодавства, є посилання відповідача на вимоги ч. 4 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Так, наводячи її зміст у своїх запереченнях, відповідач наголосив, що у разі надання на підставі договору оренди чи інших договорів у тимчасове користування приміщень та обладнання за умови збереження виду діяльності і стану цих приміщень та обладнання від орендаря або іншого користувача не вимагається отримання документа дозвільного характеру на їх використання (експлуатацію). Однак, відповідачем у запереченнях не вказано про встановлені цією нормою виключення, відповідно до яких від орендаря або іншого користувача у визначеному цією нормою випадку не вимагається отримання дозволу за виключенням потенційно небезпечних об'єктів та в разі експлуатації машин, механізмів, устаткування (далі - устаткування) підвищеної небезпеки, якщо інше не встановлено законом. Відповідальність за використання (експлуатацію) приміщень та обладнання у такому разі покладається на особу, визначену відповідним договором.

В свою чергу, об'єкти, якими користується відповідач, є потенційно небезпечним, що також в силу приписів ч. 4 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» підтверджує обов'язок відповідача отримати дозвіл на власне ім'я.

Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Зазначене положення Закону конкретизовано у ст. 7 цього Закону, в якій визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Згідно з п.2 Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 29.10.1992 року № 2751-XII, діяльність підприємств, що здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, може бути:

обмежена - на певний період (до виконання необхідних природоохоронних заходів) встановлюються зменшені обсяги викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів у цілому по підприємству чи по окремих його цехах (дільницях) і одиницях обладнання;

тимчасово заборонена (зупинена) - до виконання необхідних природоохоронних заходів зупиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання;

припинена - повністю припиняється експлуатація підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

При тимчасовій забороні (зупиненні) чи припиненні діяльності підприємств забороняються всі викиди і скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів по підприємствах в цілому чи окремих їх цехах (дільницях) і одиницях обладнання.

Пунктом 4 вказаного Порядку встановлено, що діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема, використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, складування, захоронення, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів.

Таким чином, здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання відповідного дозволу є правовою підставою для зупинення відповідної господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі доказу у їх взаємному зв'язку, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих законних підстав для застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду шляхом зупинення господарської діяльності в частині здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря до товариства з обмеженою відповідальністю «Новотех-Термінал» про зупинення господарської діяльності - задовольнити.

Застосувати до товариства з обмеженою відповідальністю «Новотех-Термінал» заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом зупинення господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Новотех-Термінал» в частині здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 20.12.2013 року.

Суддя С.М. Корой

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря до товариства з обмеженою відповідальністю «Новотех-Термінал» про зупинення господарської діяльності - задовольнити.

Застосувати до товариства з обмеженою відповідальністю «Новотех-Термінал» заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом зупинення господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Новотех-Термінал» в частині здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 20.12.2013 року.

Суддя С.М. Корой

20 грудня 2013 року.