Court ruling № 36237227, 20.12.2013, Commercial Court of Sevaspotol City

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

20 грудня 2013 року справа № 919/1286/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Грицай О.С. при секретарі Рудакові Р. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-промислова фірма "КримАгроСнаб"

(99003, м. Севастополь, вул. Гідрографічна,1-А)

до приватного підприємства "АКВАСТОП"

(99057, м. Севастополь, вул. Адм. Юмашева,3, кв.215)

про стягнення заборгованості в розмірі 14 284,66 грн

представники сторін не викликались.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду міста Севастополя (далі -суд) перебувала справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-промислова фірма "КримАгроСнаб" до приватного підприємства "АКВАСТОП" про стягнення заборгованості за поставку товару в розмірі 14 284,66 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 03.12.2013 (а.с 34-36), позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-промислова фірма "КримАгроСнаб" задоволені повністю.

18.12.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісно-промислова фірма "КримАгроСнаб" звернулось до господарського суду міста Севастополя із заявою від 12.12.2013 про прийняття додаткового рішення у справі та стягнення з приватного підприємства "АКВАСТОП" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-промислова фірма "КримАгроСнаб" 1 000,00 грн витрат понесені позивачем на оплату послуг адвоката.

Заяву обґрунтовано тим, що вказана сума у розмірі 1 000,00 грн є судовими витратами, які були оплачені заявником за видатковим касовим ордером від 22.10.2013 про оплату послуг адвокату за договором за позовною заявою до приватного підприємства "АКВАСТОП".

Розглянувши заяву про винесення додаткового рішення у справі № 919/1286/13 з доданими до неї документами та матеріали справи № 919/1286/13, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття додаткового рішення, зважаючи на наступне.

Згідно з частиною першою статті 88 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення чи не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення державного мита з бюджету.

Додаткове рішення -це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема, неповноту.

Як установлено судом, рішення господарського суду м. Севастополя у справі № 919/1286/13 ухвалено 03.12.2013.

Під час ухвалення вказаного рішення судом, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, на підставі належних та допустимих доказів, наданих учасниками судового процесу в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, було вирішено питання про розподіл судових витрат.

Звертаючись із заявою про прийняття додаткового рішення у цій справі, позивач зазначав, що сума у розмірі 1 000,00 грн., сплачена ним на правову допомогу, є судовими витратами, з огляду на положення 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Так, статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Отже, у розумінні наведеної процесуальної норми судовими витратами на правову допомогу є тільки ті , які сплачені на оплату послуг адвоката.

Це також роз'яснено у пункті 5 листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України"від 14 липня 2004 року № 01-8/1270 (чинного на даний час), де вказано, що судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 Господарського процесуального кодексу передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Частиною 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу встановлено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Саме наведений Закон діяв на час вирішення даного спору у суді першої інстанції та його статтею 2 передбачалося, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Вбачається, що представництво інтересів позивача у цій справі здійснював Афонічев О.С.( а.с. 32,), у зв'язку з чим товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісно-промислова фірма "КримАгроСнаб" йому було видано відповідну довіреність за підписом генерального директора товариства (а.с.29).

Втім, у вказаній довіреності зазначено, що вона видана Афонічеву О.С як фізичній особі. Жодних зауважень про здійснення цією особою адвокатської діяльності зміст довіреності не містить.

Докази отримання Афонічевим О.С. свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю у встановленому діючим на той час законодавством про адвокатуру у матеріалах справи також відсутні.

Частиною 7 статті 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

З матеріалів справи та наданих документів вбачається відсутність такого доручення або договору.

З наданого видаткового касового ордеру вбачається підстава його видачі: оплата послуг адвоката по договору за позовом до приватного підприємства "АКВАСТОП", однак довіреність від 01.12.2013 в матеріалах справи (а.с 29) не містить посилання про надання правової допомоги саме адвокатом, а видана Афонічеву О.С, як фізичній особі.

Враховуючи відсутність доказів надання Афонічевим О.С юридичних послуг позивачу саме як адвокатом, сума у розмірі 1 000 грн. сплачена позивачем, не є судовими витратами у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, під час розгляду справи позивачем не заявлялась вимога про стягнення з відповідача 1000 грн. судових витрат.

Так само наданий заявником доказ (видатково касовий ордер від 22.10.2013) не був предметом дослідження суду під час розгляду справи та прийняття судового рішення, оскільки не надавався суду.

З своєю суттю вимога про стягнення вказаних витрат має іншу самостійну правову природу та підлягає вирішенню в окремому судовому провадженні.

Керуючись статтями 86, 88 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-промислова фірма "КримАгроСнаб" про прийняття додаткового рішення у справі № 919/1286/13 -відмовити.

Суддя О.С. Грицай