Decision № 36192629, 19.12.2013, Dnipropetrovsk Regional Court of Appeal (Dnipro)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/12642/13 Справа № 199/4568/13 Головуючий у 1 й інстанції - Руденко В.В. Доповідач - Варенко О.П.Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Варенко О.П.,

суддів - Григорченка Е.І., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Кондратенко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 01 липня 2013 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 25 квітня 2008 року між ним та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DN1RR505000437, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 7136,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 25.02.2009 року.

Однак позичальник не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого, станом на 28 березня 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 40783,08 грн., яка складається з наступного: 1823,94 грн. - заборгованість за кредитом; 4,48 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 36536,42 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; штрафи - 500 грн. (фіксована частина) та 1918,24 (процентна складова), яку просив стягнути з відповідача на його користь, а також судові витрати у справі.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № DN1RR505000437 від 25 квітня 2008 року, яка виникла станом на 28 березня 2013 року та складається з наступного: 1823,94 грн. - заборгованість за кредитом; 4,48 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1500 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Вирішено питання про судові витрати.

В іншій частині позову - відмовлено.

В апеляцій скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити в частині зменшення позовних вимог про стягнення пені та відмови у стягненні штрафів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явилися, про час розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 квітня 2008 року між сторонами був укладений кредитний договір № DN1RR505000437, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 7136,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 25.02.2009 року (а.с.7).

Відповідно до положень п. 1.5.25. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт») (надалі Умови) за несвоєчасну оплату послуг, передбачених Кредитним договором, позичальник сплачує Банку за кожним випадком порушення, пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала на період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення; згідно п.1.5.20. Умов, при порушенні позичальником строків платежів за будь-яким грошовим зобов'язанням, передбаченим Кредитним договором, більш чим на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. та 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з врахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій.

Відповідач був ознайомлений та згодний з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»), про що зазначив у заяві від 25 квітня 2008 року (а.с.7).

ОСОБА_2 належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, що призвело до заборгованості грошових коштів в розмірі 40783,08 грн., яка складається з наступного: 1823,94 грн. - заборгованість за кредитом; 4,48 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 36536,42 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; штрафи - 500 грн. (фіксована частина) та 1918,24 (процентна складова).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 штрафів в сумі 500 грн. та 1918,24 грн., суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про те, що пеня та два штрафи, які нараховані позичальнику до сплати, свідчить про потрійну відповідальність та не узгоджуються з нормами ст. 61 Конституції України та ст. 549 ЦК України.

Положеннями кредитного договору та Умовами передбачено застосування пені за порушення позичальником строків погашення кредиту і процентів за користування ним.

У той самий час, згідно п.1.5.20. Умов, при порушенні позичальником строків платежів за будь-яким грошовим зобов'язанням, передбаченим Кредитним договором, більш чим на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з врахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апелянта в апеляційній скарзі щодо необґрунтованої відмови суду першої інстанції в задоволенні його вимог про стягнення з ОСОБА_2 штрафів не є безпідставними та підлягають задоволенню.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права зменшуючи розмір пені, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суд, керуючись положенням ч. 3 ст. 551 ЦК України, прийшов до вірного висновку, про те, що розмір пені значно перевищує розмір збитків та виходячи з засад виваженості, розумності, справедливості підлягає зменшенню, що відповідає вимогам закону та матеріалам справи і в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення штрафів за кредитним договором, в частині стягнення судового збору та загальної суми стягнення і ухвалити в цих частинах нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у сумі 2418,24 грн., що складається з штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн. та штрафу (процентна складова) - 1918,24 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судові витрати у розмірі 262,50 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2013 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення штрафів за кредитним договором та в частині стягнення судового збору та загальної суми стягнення і ухвалити в цих частинах нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО № 305299) заборгованість у сумі 2418,24 грн., що складається з штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1918,24 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 64993919400001, МФО № 305299) судові витрати у розмірі 262,50 грн.

В решті рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий

Судді