№ 36070201, 27.11.2013, Melitopol City and District Court of Zaporizhzhia Oblast

Дата документу 27.11.2013

справа № 320/11279/13-а

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 року. м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Редько О.В.,

при секретарі Панченко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3840 про визнання права стягнення грошової компенсації замість не отриманого речового майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом Військової частини А3840 про визнання права стягнення грошової компенсації замість не отриманого речового майна, мотивуючи свої вимоги тим, що він, старший прапорщик ОСОБА_1, проходив військову службу у військовій частині А3840 м. Мелітополя Запорізької області, в якій знаходився на фінансовому та речовому забезпеченні. За наказом Головнокомандувача Віськово-Повітряних сил ЗСУ № 117пм від 29.09.2004 року був звільнений в запас за підпунктом «Г» ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за скороченням штатів).

Відповідно частині 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно або, за їх бажанням, грошову компенсацію замість речового майна. За період проходження служби, заборгованість з виплати грошової компенсації за належне до видачі речове майно на підставі довідки заборгованості № 416 від 11.07.2013 року склала 3559,05 грн., яку він і просить стягнути з відповідача.

Позивач в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному об'ємі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява з проханням розглянути справу за його відсутності, позов визнає в повному обсязі.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Ураховуючи означене, з метою повного, всебічного та своєчасного захисту прав позивача в сфері публічно правових відносин, суд вважає за доцільне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу у військовій частині А3840, що підтверджується копією витягу із послужного списку особової справи старшого прапорщика ОСОБА_1, згідно якого, він призваний на військову службу 15 червня 1974 року Знаменським РВК Кіровоградської області/а.с.6/, та під час проходження служби знаходився на речовому та фінансовому забезпеченні у цій же військовій частині.

Відповідно до наказу Головнокомандувача Віськово-Повітряних сил ЗСУ № 117пм від 29.09.2004 року був звільнений в запас за підпунктом «Г» ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», про що свідчить копія витягу з даного наказу/а.с.7/

Згідно з довідкою № 416 від 11.07.2012 року, відповідач дійсно має заборгованість перед ОСОБА_1 з грошової компенсації замість не отриманого речового майна на загальну суму в розмірі 3559,05 грн. в речовому еквіваленті. /а.с.10/.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно, або, за їх бажанням, грошову компенсацію замість речового майна.

Дія ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», у зв'язку з економією бюджетних коштів дійсно з 11.03.2000 року були призупинено Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року № 1459.

Однак вказані обмеження суперечать, як вимогам Конституції України, так і діючому законодавству України.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Частиною 5 статті 17 Конституції України закріплено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України, а також членів їхніх сімей.

Стаття 22 Конституції України передбачає, що конституційні права та свободи людини та громадянина гарантуються та не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускатися звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Статтею 2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» закріплено, що ніхто не має права обмежувати військовослужбовців і членів їх сімей в правах та свободах, встановлених законодавством України.

Крім того, статтею 16 Закону України «Про Збройні Сили України» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Збройні Сили України» від 05.10.2000 року гарантовано забезпечення державою соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, робітників та військовослужбовців Збройних Сил України та осіб, звільнених в запас або відставку, а також членів їх сімей.

Вказаною ж статтею встановлено, що військовослужбовцям гарантується отримання за рахунок держави житла, грошового, майнового, продовольчого, медичного та інших видів забезпечення, які стимулюють зацікавленість громадян України у військовій службі.

Слід відзначити, що дана стаття Закону України «Про Збройні Сили України» вступила в законну силу з січня 2001 року, отже дія стаття 16 Закону України «Про Збройні Сили України» в частині гарантованого отримання за рахунок держави житла, грошового, майнового, продовольчого, медичного та інших видів забезпечення не було призупинено чи скасовано.

Крім того, оскільки Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» був введений в дію з 11.03.2000 року, вступивши в законну силу дія ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 01.01.2001 року фактично скасовує дію Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».

Таким чином, за час проходження військової служби ОСОБА_1 була призначена грошова компенсація замість речового майна, однак ця компенсація не була сплачена, отже позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

Керуючись ст. 3, 8, 17, 22, 68 Конституції України, ст.ст. 158-164, 167 КАС України, ст. 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 16 Закону України «Про Збройні сили України», п.27 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 144 «Про речове забезпечення», суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовну ОСОБА_1 до Військової частини А3840 про визнання права стягнення грошової компенсації замість не отриманого речового майна - задовольнити повністю.

Стягнути з військової частини А 3840( м. Мелітополь-7 код 22990428) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ін.к.2051427833, який мешкає за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гвардійська 23/63, грошову компенсацію замість не отриманого речового майна на суму 3559,05 (три тисячі пятсот пятдесят девять) гривень 05 копійок.

Стягнути з військової частини А 3840( м. Мелітополь-7 код 22990428) на користь держави судовий збір в розмірі 1720(одна тисяча сімсот двадцять) гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного судуОСОБА_2