Court ruling № 36042004, 03.12.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року м. Київ К/9991/70230/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 року по справі №2а/0470/6319/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБ-Інвест» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМБ-Інвест» звернулось до суду з позовною заявою до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська про визнання протиправними дій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 року, у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.04.2011 року старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок відшкодування ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб Лівобережної МДПІ проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «АМБ-Інвест» з питань взаємовідносин з ТОВ «Гермес ЛТД» за період грудень 2010 року, січень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 05 квітня 2011 року № 1135/23-3/34563256, яким визнано правочини TOB «АМБ-Інвест» з контрагентами у грудні 2010 року та січні 2011 року такими, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених за період грудень 2010 року та січень 2011 року та визнано ці правочини нікчемними.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно п. 79.2 статті 79 Податкового кодексу України право на проведення документальної невиїзної перевірки виникає на підставі рішення керівника податкового органу та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка проведена в порушення вимог п. 79.2 статті 79 Податкового кодексу України без видання наказу про перевірку та без повідомлення платника податків про таку перевірку, що підтверджується самим актом перевірки, в першому розділі якого зазначено, що перевірка здійснена без відома керівника ТОВ «АМБ-Інвест».

Крім того, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено, що укладені позивачем з контрагентами договори є нікчемними, оскільки даний висновок зроблений без будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами у періоді, за який здійснювалася перевірка, без визначення кількості правочинів щодо кожного контрагента та їх індивідуальних ознак (номер, дата, предмет тощо) та підстав нікчемності щодо кожного правочину.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 року по справі №2а/0470/6319/11 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.