Court ruling № 36041732, 11.12.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2013 р. К/800/43429/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Олендера І.Я., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 5 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2013 року у справі № 820/2447/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова (далі - Управління)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторський

інститут «Проммеханізація»

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року Управління звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторський інститут «Проммеханізація» про стягнення коштів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 5 червня 2013 року позов Управління задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь Управління суму заборгованості у розмірі 51595,80 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторський інститут «Проммеханізація» на користь Державного бюджету України заборгованість з відшкодування різниці між сумою пенсій в розмірі 21432,01 грн. та в цій частині позов залишено без розгляду.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 5 червня 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 5 червня 2013 року.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що колишні працівники Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторський інститут «Проммеханізація» отримують пенсію згідно Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Відповідачем отримані розрахунки фактичних витрат на виплату пенсій науковим працівникам, що підтверджується доданими до матеріалів справи повідомленнями про вручення. Управлінню зазначені витрати відповідачем не відшкодовано.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення на користь Управління заборгованості в сумі 51595,80 грн., суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено наявність за відповідачем заборгованості за період з липня 2010 року по лютий 2013 року у розмірі 51595,80 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Працівникам, які напрацювали необхідний науковий стаж, призначені пенсії відповідно до Закону України від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі - Закон № 1977-ХІІ), що відображено у графі « 3» повідомлень про суму витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

Прийнятою відповідно до частини 5 статті 24 Закону № 1977-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372 затверджено Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (далі - Порядок).

Порядком передбачено, що за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Згідно з пунктом 5 Порядку, розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за відповідним зразком.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

У відповідності до пункту 6 Порядку у разі зміни розміру пенсії або виникнення обставин, які впливають на фінансування різниці у розмірі пенсії (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це відповідні підприємства, установи, організації та заклади у місячний строк з дня виникнення таких обставин.

Відповідно до пункту 8 Порядку у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

Як встановлено судом, відповідач є небюджетною установою та згідно наданих позивачем повідомлень про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, заборгованість відповідача станом на 20 лютого 2013 року складає 51595,80 грн.

Аналізуючи зміст вказаних правових норм, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно Порядку підставою для відшкодування різниці між сумою наукової пенсії та пенсії обчисленої відповідно до інших законодавчих актів є надіслання відповідному підприємству повідомлення відповідного зразка з вказівкою сум, які підлягають компенсації.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій надані позивачем повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших актів законодавства за формою і змістом відповідають встановленим Порядком вимогам. Крім того, вказані повідомлення відповідачем не оскаржено, тому отримані розрахунки є обов'язковими для виконання, тобто сплати. У добровільному порядку відповідачем заборгованість сплачено не було.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача з приводу того, що товариство не є науковою установою, в зв'язку з чим не може бути суб'єктом сплати зазначеної різниці пенсій, з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно повідомлень про суми витрат на виплату пенсій, пенсії громадянам було призначено у 2002-2004 роках. Так, кадрова служба інституту оформлюючи документи на пенсіонерів подавала до органу Пенсійного фонду відомості про характер роботи кожного пенсіонера, що слугувало підставою для призначення особам наукової пенсії.

При цьому, дійшовши правильного висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Управління про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-конструкторський інститут «Проммеханізація» заборгованості в сумі 51595,80 грн., судом апеляційної інстанції не враховано наступного.

Суд касаційної інстанції не може погодитись з висновками суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку на звернення до суду з даними позовними вимогами з огляду на наступне.

Статтями 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) регламентовано та встановлено правила щодо строків звернення до суду та наслідків їх пропуску в адміністративному судочинстві.

Частинами 1 та 2 статті 99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Але враховуючи те, що спеціальним законом, виключно яким визначаються права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, є Закон України від 9 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон). Зокрема, за правилами частини 15 статті 106 цього Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується, строк прийняття контролюючим органом рішення про їх стягнення законодавець також не обмежує.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції дійшов правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2013 року скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 5 червня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Олендер І.Я.

Рецебуринський Ю.Й.