Court ruling № 36040267, 05.12.2013, Kyiv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Справа № 826/10016/13-а

м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут споживчих експертиз» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2013 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут споживчих експертиз» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут споживчих експертиз» (надалі за текстом - «ТОВ «Інститут експертиз») звернулась до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003242290 від 11.03.2013 р., яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток у розмірі 65 953 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0003252290 від 11.03.2013 р., яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість у розмірі 57 351 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 15.02.2013 р. по 21.02.2013 р. посадовцями державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі за текстом «ДПІ у Шевченківському районі») проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інститут експертиз» з питань правильності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Агентство «Віасат» за період з 01.11.2009 р. по 30.09.2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 538/22-90/32798249 від 22.02.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 139, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати послуг за договорами, укладеними з ТОВ «Агентство «Віасат».

Такий висновок податкового органу обґрунтовано наступним.

У ІІ кварталі 2011 р. ТОВ «Інстутут експертиз» включило до складу валових витрат вартість послуг, отриманих від ТОВ «Агентство «Віасат» на загальну суму 286 750 грн.

Протягом квітня-червня 2011 р. позивачем віднесено до податкового кредиту 57 349 грн. 99 коп. сплачених ТОВ «Агентство «Віасат» у складі вартості послуг.

Разом з тим, під час розслідування кримінальної справи відносно директора ТОВ «Євро клас трейд» встановлено факт реєстрації низки підприємств, у тому числі і ТОВ «Агентство «Віасат», з метою незаконного переведення безготівкових коштів у готівку.

На думку органу державної податкової служби наведе свідчить про те, що укладені між ТОВ «Інстутут експертиз» та ТОВ «Агентство «Віасат» правочини не спричиняють реального настання правових наслідків, валові витрати та податковий кредит не підтверджені відповідними документами, що призвело до заниження податку на прибуток на 65 953 грн. та податкового кредиту на 57 349 грн. 99 коп.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Шевченківському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003242290 від 11.03.2013 р., яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток у розмірі 65 953 грн. за основним платежем та податкове повідомлення-рішення № 0003252290 від 11.03.2013 р., яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість у розмірі 57 351 грн., у тому числі 37 350 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про те, що позивач не підтвердив своє право на формування валових витрат і податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ «Агентство «Віасат».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Так, відповідно до договорів № 05/04 від 05.04.2011 р., № 14/04 від 14.04.2011 р., № 26/04 від 26.04.2011 р., № 16/05 від 16.05.2011 р., № 27/05 від 27.05.2011 р., № 07/06 від 07.06.2011 р., № 15/06 від 15.06.2011 р., № 07/06 від 07.06.2011 р. ТОВ «Агентство «Віасат» зобов'язалось за дорученням ТОВ «Інститут експертиз» включати інформаційні матеріали в усі без винятку публікації позивача.

На підставі названих договорів були складені акти виконаних робіт та податкові накладні.

Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ТОВ «Агентство «Віасат» включало будь-які інформаційні матеріали у публікації ТОВ «Інститут експертиз».

Твердження позивача про те, що цими договорами мався на увазі обов'язок виконавця здійснювати розміщення інформаційних матеріалів ТОВ «Інститут експертиз» у засобах масової інформації судом апеляційної інстанції не приймається як доказ, оскільки використання послуг посередника для подачі власної публікації необумовлено розумними економічними причинами.

Вчинення дій щодо розміщення матеріалів в засобах масової інформації не потребує ні спеціальних знань, ні будь-яких особливих умов.

Тобто, у даній ситуації єдиною метою платника податку є одержання доходу винятково за рахунок податкової вигоди.

За таких обставин, наявність у ТОВ «Інститут експертиз» податкової накладної, інших первинних документів, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості послуг з ПДВ не дають права на віднесення сплачених сум до валових витрат та податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут споживчих експертиз» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 10 грудня 2013 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.