Court ruling № 36036450, 14.11.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/5507/11

№ К/9991/5507/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011

у справі № 2а-3177/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Джонсон»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (СДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.12.2009 № 0000434030/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «СК Джонсон» 3,40 грн. судового збору.

У касаційній скарзі СПДІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Позивач заперечує проти задоволення касаційної скарги, вважаючи її безпідставною.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за податковою декларацією за березень 2009 року на 48109,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2009 № 0000434030/0 стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 25.12.2009 № 608/40-30/00146137. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та частини «б» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, що мало наслідком завищення суми бюджетного відшкодування на 48109,00 грн. за березень 2009 року за податковими накладними, виписаними за наслідками господарських операцій з ДП «Visage advertising limited». При цьому контролюючий орган послався на неможливість проведення перевірки ТОВ «Штудіан» - постачальника по ланцюгу поставок послуг з реклами, кінцевим покупцем яких є позивач, з огляду на відсутність вказаного підприємства за місцезнаходженням.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем та ДП «Visage advertising limited» було укладено договір від 02.01.2003 № 02/01-2003 про надання рекламних послуг. Факт виконання вищезазначеного договору підтверджується приєднаними до матеріалів справи доказами, оцінка яким надана судами за правилами ст. 86 КАС України, а саме: копіями актів здачі-приймання робіт, копіями платіжних доручень та копіями податкових накладних, суми ПДВ зазначені в яких позивач включив до складу податкового кредиту та у подальшому до бюджетного відшкодування за березень 2009 року (а.с. 27-35).

У відповідності до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 (у редакції Закону України від 30.11.2006 № 398-V) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.4 цього пункту визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

В судовому процесі встановлено, що на момент виписки на адресу позивача податкових накладних ДП «Visage advertising limited» було зареєстровано у встановленому законом порядку як платник ПДВ, про що мало відповідне свідоцтво. У свою чергу, ТОВ «Штудіан» - постачальник по ланцюгу (послуг з реклами) на момент укладання договору від 02.01.2003 № 02/01-2003 між позивачем та ТОВ ДП «Visage advertising limited» також було зареєстровано як платник податку з ПДВ.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що формування платником ПДВ податкового кредиту не може визнаватися неправомірним лише на підставі відсутності контрагентів в ланцюгу поставок за місцезнаходженням без надання податковим органом доказів, які б спростовували відповідність наданих платником податків документів податкового обліку дійсності. Обов'язок доведення цих обставин лежить на податковому органі відповідно до вимог частини 2 ст. 71 КАС України.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош