№ 36029465, 11.12.2013, Poltava District Administrative Court

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року 9:50м. ПолтаваСправа № 816/6904/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представників позивача - Горбенко Л.В., Гунько Н.Є.,

представника відповідача - Луговської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2013 року Третя кременчуцька державна нотаріальна контора звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.10.2013 року № 0010671702/631.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що контролюючим органом невірно застосовані норми чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги, оскільки пункти 119.1. та 119.2 ст. 119 ПК України, на порушення яких вказує відповідач в оскарженому податковому повідомленні-рішенні, застосовуються до платників податків, якими у даному випадку не є нотаріуси.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх запереченнях посилався на те, що за результатами камеральної перевірки було встановлено, що відповідачем порушений порядок подання інформації про фізичних осіб-платників податків, а саме подання податкового розрахунку за формою №1 ДФ з помилками, в результаті чого було застосовано штраф у розмірі 510 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, становив наступне.

Судом встановлено що 01.10.2013 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області було проведено камеральну перевірку Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори в частині дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку за другий квартал 2013 року. За результатами перевірки було винесено акт №2505/16-03-17-02-07-02900050 (надалі - акт перевірки).

Підставою для висновку в акті перевірки про порушення позивачем п. 119.2 ст. 119 ПК України стало те, що при складанні інформації за другий квартал 2012 року про видачу свідоцтв про право на спадщину позивачем було допущено описку, внаслідок якої в такій інформації замість правильної загальної вартості успадкованого майна спадкоємцем (податковий номер НОМЕР_1) в розмірі 16 458,84 грн помилково була зазначена вартість успадкованого майна іншого спадкоємця в розмірі 32 917,68 грн. Згідно пояснень представника позивача, вказана описка була допущена внаслідок того, що після померлого спадкодавця спадщину оформляли два спадкоємці: в розмірах 2/3 частки у спадщині та 1/3 частка у спадщині, що в грошовому еквіваленті складало 32 917,68 грн та 16 458,84 відповідно. Складаючи вказану інформацію, працівник нотаріальної контори допустила машинальну описку, внаслідок якої загальна вартість успадкованого майна як донькою, так і онуком була вказана однаковою, а саме: 32 917,68 грн.

30 серпня 2013 року позивачем подано уточнюючий податковий розрахунок, в якому зазначено вірну інформацію про суму доходу громадянина, а саме: 16 458,84 грн.

09 жовтня 2013 року не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки, Третьою кременчуцькою державною нотаріальною конторою за вихідним №2974/01-16 було направлено контролюючому органу заперечення. В якому зазначено, що нотаріальна контора не може нести відповідальність за неподання, подання недостовірної, неповної або з помилками інформації про суму нарахованого та сплаченого податку фізичною особою-спадкоємцем, оскільки вона не являється податковим агентом під час видачі фізичним особам свідоцтв про право на спадщину.

16 листопада 2013 року за вихідним номером 8859/10/16-03-17-02-10 Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області було направлено лист-відповідь на заперечення від 09.10.2013 року. В листі контролюючий орган наголошував, що нотаріальна контора є платником податку, на якого поширюється відповідальність передбачена за подання податкової звітності з помилками, а саме штраф.

За таких обставин, на підставі п.119.2 ст.119 ПК України, щодо позивача було винесено податкове повідомлення-рішення №0010671702/631 від 18.10.2013 року про застосування штрафної санкції в розмірі 510 грн за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку.

Скориставшись своїм правом Третя кременчуцька державна нотаріальна контора оскаржила податкове повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Полтавській області. За результатами розгляду скарги відповідним органом 18.11.2013 року за вихідним № 1505/10/16-31-10-04-06 було прийнято рішення, в якому податкове повідомлення-рішення №0010671702/631 від 18.10.2013 року було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

03.12.2013 року Третя кременчуцька державна нотаріальна контора звернулась за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.

Відповідно до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПС України від 24.12.2010 року №1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 р. за № 46/18784 (далі - Порядку №1020), форма №-1ДФ подається виключно податковими агентами.

Відповідно до підпункту 14.1.180 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно абзацу першого п. 174.3 ст. 174 Податкового кодексу України особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Відповідно до абзацу першого п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу України нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Суд наголошує, що нотаріус державної нотаріальної контори, який заповнював форму, не діяв як податковий агент, оскільки відповідно до п. 18.1 ст. 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Проте згідно п.174.3 ст.174 Податкового кодексу України особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Під час оподаткування доходів фізичних осіб, отриманих в результаті прийняття ними у спадщину коштів, майна чи майнових прав, правовий механізм податкового агента не застосовується, оскільки нормами п. 171.2 ст. 171 та п. 174.3 ст. 174 Податкового кодексу України особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату податку до бюджету визначено спадкоємців, які отримали спадщину. Подання інформації про отримання спадщини фізичною особою здійснюється позивачем за даними нотаріуса на виконання п. 174.4 ст. 174 Податкового кодексу України. Вказана інформація не є податковою звітністю в розумінні глави 2 розділу II Податкового кодексу України.

За таких обставин, позивач не будучи податковим агентом при поданні до органу доходів і зборів інформації про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування, повинен брати до уваги тільки ті розділи податкового розрахунку, які стосуються його як особи, яка не має статусу податкового агента, та подавати таку інформацію в строки, встановлені Податковим кодексом України для податкового кварталу.

Відтак, у відповідача не було підстав для застосування до позивача штрафу, передбаченого пунктом 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не зміг під час судового розгляду належними та допустимими доказами довести правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Судом було встановлено обґрунтованість позовних вимог, які позивач зміг підтвердити нормами чинного законодавства. За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 94 КАС України, сплачений позивачем судовий збір повертається йому з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 18.10.2013 року № 0010671702/631.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори витрати зі сплати судового збору у розмірі 172,05 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 16 грудня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський