№ 36029071, 13.12.2013, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/7089/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Солдатовій О.С.

За участю сторін:

Представників позивача: Козлова М.С.

Представника відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство (далі ПАТ) «Одеський олійножировий комбінат» звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2013 року № 000142220 та № 000172220; від 21.08.2013 року № 0000252220, № 0000262220 та № 0000272220.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем було винесено на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки № 2749/22-2/00876509 від 07.05.2013 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Инфинити» за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року» та рішення Головного управління Міндоходів в Одеській області про результати розгляду первинної скарги № 421/10/15-32-10-07 від 02.08.2013 року, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки з боку позивача при формуванні ним витрат та податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом відсутні порушення вимог Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у адміністративному позові, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача до суду не з'явився, відповідач - ДПІ у Приморському районі м. Одеси про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином та своєчасно, заперечень на адміністративний позов до суду не надав, а тому на підставі положень ст.ст. 33, 35, 128 КАС України справа слухалась за відсутності його представника за наявними в справі доказами.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне:

ВАТ «Одеський олійножировий комбінат» зареєстровано 06.11.1998 року виконавчим комітетом Одеської міської ради та реорганізовано у публічне акціонерне товариство 15.06.2011 року, код ЄДРПОУ 00376509. Підприємство знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

07.05.2013 року згідно наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби від 19.04.2013 року № 1158 та повідомлення від 19.04.2013 року №338/10/22-222 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу зустрічних звірок управління податкового контролю Чудовою І.О. було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Инфинити» за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби було складено акт перевірки № 2749/22-2/00876509 від 07.05.2013 року, у висновках якого відображено порушення позивачем: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в 2 кварталі 2012 року на суму 1 672 655,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року на суму 6 544 269,00 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість в декларації за березень 2012 року на суму 1 192 366,00 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 404 084,00 грн., у тому числі: за березень 2012 року - 116 488,00 грн., за травень 2012 року - 287 596,00 грн. (т. 1 а.с. 15-30).

При проведенні перевірки відповідачем враховано податкову інформацію, відображену в акті ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва № 164/22-200/37585953 від 17.01.2013 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Инфинити» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року» (т. 2 а.с. 173-193).

На підставі висновків акту перевірки № 2749/22-2/00876509 від 07.05.2013 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення: № 000152220 від 22.05.2013 року про збільшення ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі: 1 672 655,00 грн. - основний платіж та 836 328,00 грн. - штрафні санкції; № 000172220 від 22.05.2013 року про зменшення ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року у сумі 6 544 269,00 грн.; № 000142220 від 22.05.2013 року про збільшення ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі: 404 084,00 грн. - основний платіж та 202 042,00 грн. - штрафні санкції; № 000162220 від 22.05.2013 року про зменшення ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» розміру від'ємного значення податку на додану вартість у звітному періоді - березень 2012 року - на суму 1 192 366,00 грн. (т.1 а.с. 10, 11, т. 2 а.с. 3).

Протягом 2013 року відбулася реорганізація органів Державної податкової служби України та здійснення покладених на ДПС України завдань було передано до органів Міністерства доходів і зборів України.

Внаслідок цього ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби було реорганізовано в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, яка є її правонаступником.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» оскаржило їх в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів в Одеській області (т.1 а.с. 31-35).

За результатами розгляду скарги позивача, Головним управлінням Міндоходів в Одеській області прийнято рішення № 421/10/15-32-10-07 від 02.08.2013 року про результати розгляду первинної скарги (т. 1 а.с. 36-42), яким:

- податкові повідомлення-рішення від 22.05.2013 року № 000142220 та № 000172220 залишено без змін, а скаргу позивача в цій частині - без задоволення;

- податкове повідомлення-рішення №000162220 від 22.05.2013 року скасовано в частині визначення ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» завищення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 827 464,00 грн., в іншій частині - залишено без змін;

- податкове повідомлення-рішення №000152220 від 22.05.2013 року скасовано в частині визначення ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі: 1 321 397, 00 грн. - основний платіж та 660 699,00 грн. - штрафні санкції, в іншій частині - залишено без змін;

- у зв'язку з тим, що завищення ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1 596 450, 00 грн., у тому числі: за березень 2012 року - 1 308 854,00 грн., за травень 2012 року - 287 596,00 грн., призвело до завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 364 0902,00 грн. та до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 183 944,00 грн., у тому числі за березень 2012 року - 116 488,00 грн., за квітень 2012 року - 29 980,00 грн., за травень 2012 року - 289 595,00 грн., за серпень 2012 року - 215 108,00 грн., за вересень 2012 року - 532 773,00 грн., чого ДПІ у Приморському районі м. Одеси при визначенні ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» податкових зобов'язань з податку на прибуток враховано не було (визначено податкові зобов'язання лише за березень та травень 2012 року), було збільшено ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 779 860,00 грн. та з штрафних санкцій з вказаного податку на 389 930,00 грн.

На підставі рішення Головного управління Міндоходів в Одеській області про результати розгляду первинної скарги № 421/10/15-32-10-07 від 02.08.2013 року, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Мін доходів в Одеській області винесено нові податкові повідомлення-рішення: №0000252220 від 21.08.2013 року про збільшення ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі: 351 258,00 грн. - основний платіж та 175 629,00 грн. - штрафні санкції; № 0000272220 від 21.08.2013 року про зменшення ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» розміру від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2012 року у сумі 364 902,00 грн.; № 0000262220 від 21.08.2013 року про збільшення ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі: 779 860,00 грн. - основний платіж та 389930,00 грн. - штрафні санкції (т. 1 а.с. 11-13).

ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» було подано повторну скаргу до Міністерства доходів та зборів України (т. 1 а.с. 43-48), за результатами розгляду якої прийнято рішення №10654/6/99-99-10-01-15 від 09.09.2013 року про результати розгляду повторної скарги, яким спірні податкові повідомлення-рішення з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів в Одеській області № 421/10/15-32-10-07 від 02.08.2013 року про результати розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т. 1 а.с. 49-53).

Не погодившись із вказаними рішеннями податкових органів, позивач звернувся до суду.

Під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено, що предметом судового розгляду справи є законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 22.05.2013 року № 000142220 та № 000172220; від 21.08.2013 року № 0000252220, №0000262220 та № 0000272220, які винесені податковим органом на підставі здійснення ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» господарських відносин із контрагентом-постачальником ТОВ «Инфинити» у лютому, березні, квітні 2012 року, за результатами яких позивачем було сформовано витрати і податковий кредит з ПДВ, які було відображено у податковому обліку підприємства: в деклараціях з податку на прибуток за 1, 2 квартали 2012 року та в деклараціях з податку на додану вартість за лютий, березень та травень 2012 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Відповідно до п. 201.2 ст. 201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком прибуток та на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що між ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» (покупець) та ТОВ «Инфинити» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 17-02/1/52 від 17.02.2012 року, за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар: олію соняшникову нерафіновану. Кількість, одиниця виміру, ціна товару та умови поставки вказуються у специфікаціях, які складаються на кожну партію товару та є невід'ємною частиною цього договору (т. 1 а.с. 69).

Факт отримання ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» у лютому, березні та квітні 2012 року товару за зазначеним договором від підприємства-контрагента ПАТ «Одеський олійножировий комбінат», а також здійснення розрахунків за отриманий товар підтверджуються належними чином оформленими та підписаними сторонами: специфікаціями; податковими накладними, внесеними до реєстру виданих та отриманих накладних за відповідні звітні періоди; розрахунками корегування кількісних і вартісних показників до податкової накладної; відповідними видатковими накладними; товарно-транспортними накладними; актами приймання жирової сировини; прибутковими накладними; свідоцтвами якості олії соняшникової; журналами обліку нерафінованої олії; журналом реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; даними бухгалтерського обліку підприємства; банківськими виписками АТ «Дельта Банк» по рахункам ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» (т. 1 а.с. 70-247, т.2 а.с. 23- 51, 222-224).

Відповідно до наданих представником позивача до суду товарно-транспортних накладних перевезення товару зі складу продавця - ТОВ «Инфинити» на адресу ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» на виконання умов договору купівлі-продажу № 17-02/1/52 від 17.02.2012 року було здійснено за замовленням ТОВ «Инфинити» транспортними засобами: ДАФ НОМЕР_1; ДАФ НОМЕР_2; ДАФ НОМЕР_3; Рено НОМЕР_4; SKANIA НОМЕР_5; ДАФ НОМЕР_6; ДАФ НОМЕР_7, автоперевізниками ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФГ «Агропромтрейд».

Згідно інформації Управління Державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області вищезазначені транспортні засоби зареєстровані в Національній базі даних АІС «Автомобіль» ДДАІ МВС України та НІС ДДАІ за вищезазначеними автоперевізниками та перебувають на обліку в органах Державтоінспекції (т. 2 а.с. 160-163).

Як вбачається із видаткових накладних товар від ТОВ «Инфинити» був прийнятий менеджером відділу матеріально-технічного забезпечення публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» ОСОБА_7 на підставі довіреностей на отримання матеріально-товарних цінностей, зареєстрованих в журналі реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. В подальшому товар передавався на склад підприємства, де приймався начальником олійнозливної станції Гнатенко В.В. Зазначені особи на момент здійснення господарських операції між ТОВ «Инфинити» та ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» працювали у позивача на вищезазначених посадах та виконання цієї роботи було передбачено їх посадовими обов'язками, що підтверджується копіями відповідних наказів про працевлаштування цих осіб на підприємстві та їх посадовими інструкціями (т. 2 а.с. 200-2010).

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7, підтвердив факт отримання від постачальника - ТОВ «Инфинити» товару, відповідно до наданих до суду первинних документів. Свідок зазначив, що у лютому, квітні та травні 2012 року ТОВ «Инфинити» позивачу було поставлено товар - олію соняшникову нерафіновану, який приймався безпосередньо ним, про що були складені та підписані видаткові документи. В подальшому товар передавався свідком на наливну станцію підприємства та приймався начальником олійноналивної станції Гнатенко В.В. (т.2 а.с. 213-221), про що складались відповідні прибуткові документи та акти приймання сировини.

Крім того, представником позивача були надані до суду також первинні документи на обґрунтування використання придбаного ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» у ТОВ «Инфинити» товару - олії соняшникової нерафінованої - в оподатковуваних операціях позивача в межах власної господарської діяльності (т.2 а.с. 52-153).

Представник позивача в судовому засіданні також зазначив, що при укладанні договору із ТОВ «Инфинити» позивач діяв з належною обачністю та обережністю щодо обрання контрагента та здійснення господарської діяльності. Ним було перевірено відомості щодо реєстрації ТОВ «Инфинити» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, знаходження на податковому обліку в податкових органах, наявності свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість. Крім того представник ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» зазначив, що договір купівлі-продажу товару контрагентом позивача фактично виконувався, про що складались відповідні первинні документи та результати господарських операцій відображались у бухгалтерському та податковому обліку підприємства. Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано витрати та податковий кредит по взаємовідносинам із ТОВ «Инфинити», були відповідно до вимог податкового законодавства складені підприємством - платником податків, що було зареєстровано платником ПДВ із зазначенням індивідуального податкового номеру, за яким їх можливо ідентифікувати.

Судом при офіційному з'ясуванні зазначених обставин було встановлено наступне.

Згідно інформації ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Міндоходів у Київській області, в якому перебуває на обліку ТОВ «Инфинити», зазначене підприємство на момент здійснення господарських правовідносин з ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців як юридична особа; воно є платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію його платником податку на додану вартість, перебуває на обліку в податковому органі та знаходиться за юридичною адресою, надає податкову звітність. Інформація, що міститься у податкових накладних, виданих зазначеним контрагентом, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, а також витрати за перевіряємий податковий період, дає повну можливість ідентифікувати позивача та його контрагента за індивідуальними податковими номерами платників податку на додану вартість, а отже податкові накладні на виконання господарських договорів були видані належною особою та відповідали вимогам податкового законодавства України. Вид діяльності з виробництва олії та тваринних жирів, а також посередницька діяльність у сфері торгівлі - контрагента ТОВ «Инфинити», передбачений в якості виду господарської діяльності за КВЕД цього підприємства у статутах та реєстраційних документах. Крім того, вартість проданих позивачу товарів, а також суми податкового кредиту, сплаченого ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» в ціні придбаних товарів, було відображено ТОВ «Инфинити» в якості своїх податкових зобов'язань з ПДВ та у складі валових доходів з податку на прибуток в податкових деклараціях відповідних податкових періодів (т. 2 а.с. 165-172).

В акті перевірки податковим органом не було наведено та судом не встановлено жодних фактичних обставин, що свідчили б про факт невиконання ТОВ «Инфинити» своїх зобов'язань за вищезазначеним договором, факту відсутності відсутність поставки нерафінованої соняшникової олії на адресу ПАТ «Одеський олійножировий комбінат».

Статтею 83 Податкового кодексу України визначено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

При цьому судом під час судового розгляду справи було встановлено, що податковим органом в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача фактичність поставки товару, отриманого ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» від ТОВ «Инфинити» не перевірялась. Висновок ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо завищення позивачем витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Инфинити» контролюючим органом був зроблений лише на підставі висновків акту ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва № 164/22-200/37585953 від 17.01.2013 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Инфинити» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року», згідно якого, у зв'язку з ненаданням ТОВ «Инфинити» до перевірки первинних документів на підтвердження здійснення господарської діяльності за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року, не підтверджено придбання у контрагентів: ТОВ «Кристал-стар», ТОВ «СТРОЙЛЮКС-Н», ТОВ «ФОРСАЖ 2011», ТОВ «ГРІН-ЛЕНД», ТОВ ПРІОРИТЕТ-МК», ТОВ ПРАЙМ БРАВО», ТОВ КОМ ВІТО», ТОВ «СТК-ГРУП» та інших насіння соняшника та відповідно виробництва в процесі обробки цього насіння олії соняшникової, а отже не підтверджено фактичну реалізації та постачання олії соняшникової підприємствам-покупцям.

Зазначене, на думку ДПІ у Приморському районі м. Одеси, свідчить про те, що договір з купівлі-продажу олії соняшникової нерафінованої, укладений між ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» та підприємством-контрагентом ТОВ «Инфинити» не має реального характеру та спрямований на здійснення операцій з метою штучного формування витрат та податкового кредиту; а наданими ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» первинними документами не підтверджується фактичність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Инфинити». Також податковий орган в обґрунтування відсутності реального здійснення господарських операції між ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» та контрагентом-постачальником ТОВ «Инфинити» в акті перевірки посилалась на те, що в деяких товарно-транспортних накладних відсутні окремі реквізити: пункт навантаження та розвантаження товару, найменування та коду автоперевізника.

Разом з тим, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами, з метою заниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, на думку суду не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність факту продажу товарів ТОВ «Инфинити» ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» за договором купівлі-продажу № 17-02/1/52 від 17.02.2012 року та відсутність у позивача, як покупця товару, права на формування витрат та податкового кредиту по господарських операціях з цим контрагентом.

Така думка суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Крім того, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 року у справі № 814/647/13-а/13-а було визнано неправомірними дії ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва по зазначенню в акті перевірки № 164/22-200/37585953 від 17.01.2013 року висновків щодо не підтвердження фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «Инфинити» підприємствам-контрагентам в межах здійснення господарської діяльності за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року (т.1 а.с. 54-66).

Що стосується певних зауважень, зазначених податковим органом в акті перевірки, до окремих реквізитів наданих позивачем до суду товарно-транспортних накладних, а саме: відсутність пунктів навантаження та розвантаження товару, найменування та коду автоперевізника, вони в якості обґрунтування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень судом не можуть бути прийняті, оскільки у взаємозв'язку з іншою сукупністю наданих до суду первинних документів на обґрунтування фактичності продажу ТОВ «Инфинити» на користь позивача, зазначені документи містять достатню інформацію щодо ідентифікації вантажовідправника, вантажоотримувача, транспортних засобів, за допомогою яких перевозився товар та номенклатури і обсягу товару. Крім того, на думку суду сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про неможливість вважати зазначені первинні документи такими, що підтверджують господарські операції та надають право платникам податків на формування податкових вигод та зобов'язань за результатами їх виконання, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Така думка суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листах № 742/11/13-11 від 02.06.2011 та від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11.

Сукупність досліджених під час розгляду справи документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій з постачання товару, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій, а відповідачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували фактичність їх виконання, а тому суд вважає, що ДПІ у Приморському районі м.Одеси не доведено нездійснення цих операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірної суми витрат та податкового кредиту. Надана позивачем сукупність первинних документів щодо здійснення спірних операцій, на думку суду, є достатньою кількістю належних доказів на підтвердження їх реальності.

Крім того суд зазначає, що в силу приписів податкового законодавства України органам Державної податкової служби України відповідно до покладених на них функцій та повноважень не надано права визнання в односторонньому порядку господарських правочинів недійсними або фіктивними при перевірці діяльності платників податків. Рішення суду, яке набрало законної сили, щодо недійсності (фіктивності) правочину між позивачем та його контрагентами податковим органом до суду не надано. Відповідачем також не надано в обґрунтування своїх висновків доказів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Податковий орган не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача та його контрагента, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту придбання-продажу товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача по господарським відносинам зі своїм контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, висновки ДПІ у Приморському районі м. Одеси в акті перевірки № 2749/22-2/00876509 від 07.05.2013 року про порушення позивачем вимог: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в 2 кварталі 2012 року на суму 1 672 655,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року на суму 6 544 269,00 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 1 192 366,00 грн. та занижено податок на додану вартість на суму 404 084,00 грн., не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах, що мають суттєве значення, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується правомірність формування позивачем витрат та сум податку на додану вартість у складі податкового кредиту.

З цих підстав суд вважає протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 22.05.2013 року № 000142220 та № 000172220; від 21.08.2013 року № 0000252220, № 0000262220 та № 0000272220, що винесені на підставі висновків вищезазначеного акту перевірки відповідача та рішення Головного управління Міндоходів в Одеській області про результати розгляду первинної скарги № 421/10/15-32-10-07 від 02.08.2013 року.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень від 22.05.2013 року № 000142220 та № 000172220; від 21.08.2013 року № 0000252220, № 0000262220 та № 0000272220, у зв'язку з чим позовні вимоги ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом визнання протиправними та скасування зазначених рішень суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України , суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» до державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 22.05.2013 року №000142220 та №000172220.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 21.08.2013 року №0000252220, №0000262220 та №0000272220.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 13 грудня 2013 року.

Суддя Білостоцький О.В.