Decision № 35988872, 03.12.2013, Leninskyi District Court of Dnipropetrovsk City

03.12.2013 Єдиний унікальний номер 205/4440/13-ц

№ 2-205/2354/2013

№ 205/4440/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 грудня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 23 травня 20131 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу. Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2013 року позов було залишено без руху, а позивачу запропоновано протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки, які було усунуто 5 червня 2013 року.

Позивач у своєму позові, а у ході судового засідання її представник, посилалися на те, що за договором позики від 27 травня 2010 року позивач передала в борг відповідачу грошові кошти у розмірі 39 850 гривень, що було еквівалентом 5 000 доларів США, строком повернення боргу було визначено строк до 27 листопада 2010 року. За договором позики від 9 липня 2010 року за проханням відповідача позивач передала йому грошові кошти у розмірі 39 450 гривень, що було еквівалентом 5 000 доларів США, сторонами було визначено, що відповідач повинен повернути грошові кошти у строк до 27 листопада 2010 року. Грошові кошти за цими двома договорами позики були передані відповідачу в доларах США. За договором позики від 4 вересня 2010 року позивач передала відповідачу грошові кошти у розмірі 95 597 гривень, які відповідач повинен був повернути у строк до 1 листопада 2010 року. Відповідно до договору позики від 5 лютого 2011 року позивач передала відповідачу грошові кошти у розмірі 55 650 гривень, які відповідач повинен був їй повернути у строк до 5 червня 2011 року. Усі договори позики у встановленому порядку були нотаріально посвідчені. Зі слів відповідача грошові кошти йому були потрібні для узаконення самовільних будівель у належній йому частині домоволодіння, яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Большунова, буд. 22. Разом з тим, строки повернення сум боргу за всіма договорами позики настали, але грошові кошти відповідачем не повернуто і до теперішнього часу. У звязку з тим, що грошові кошти відповідачем повернуто не було, три проценти річних від простроченої суми складають 16 513 гривень 97 коп, а індекс інфляції 9 794 гривні 23 коп. Позивач у своєму позові, а у ході судового засідання її представник, просили суд стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за договорами позики у розмірі 230 547 гривень, індекс інфляції у розмірі 9 794 гривень 23 коп, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 16 513 гривень 97 коп та судовий збір у розмірі 2 568 гривень 55 коп.

Відповідач у ході судового засідання позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що у 2010 році він звернувся в агентство з нерухомості для продажу належної йому частини будинку, який знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Большунова, буд. 22. Позивач звернулася до цього ж агентства з метою купівлі будинку. Грошові кошти у позивача брав з метою узаконення самовільно побудованих будівель та споруд, розташованих на території належної йому частини домоволодіння. Чому саме укладали договори позики, не знає. Попередній договір купівлі-продажу чи будь-який інший договір про відчуження частини домоволодіння між ними не укладався. За всіма договорами позики грошові кошти від позивача отримував в доларах США, чому в договорах позики від 4 вересня 2010 року та 5 лютого 2011 року сума боргу зазначена лише в гривнях, не знає. Просив у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що за договором позики від 27 травня 2010 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 39 850 гривень, що було еквівалентом 5 000 доларів США, строком повернення боргу було визначено строк до 27 листопада 2010 року (а.с. 5).

За договором позики від 9 липня 2010 року за проханням відповідача позивач позичила йому грошові кошти у розмірі 39 450 гривень, що було еквівалентом 5 000 доларів США, сторонами було визначено, що відповідач повинен повернути грошові кошти у строк до 27 листопада 2010 року (а.с. 6).

За договором позики від 4 вересня 2010 року позивач позичила відповідачу грошові кошти у розмірі 95 597 гривень, які відповідач повинен був повернути у строк до 1 листопада 2010 року (а.с. 7).

Відповідно до договору позики від 5 лютого 2011 року позивач позичила відповідачу грошові кошти у розмірі 55 650 гривень, які відповідач повинен був їй повернути у строк до 5 червня 2011 року (а.с. 8).

Усі договори позики у встановленому порядку були нотаріально посвідчені.

На підставі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Таким чином, між сторонами договори позики були укладені у встановленому порядку, оскільки на виконання положень абз. 2 ст. 1046 ЦК України позивачем було передано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 230 547 гривень, і відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України їх було оформлено у письмовій формі.

Абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлений договором.

Згідно з договорами позики відповідач взяв у позивача грошові кошти та зобовязався їх повернути за договором позики від 27 травня 2010 року у строк до 27 листопада 2010 року, за договором позики від 9 липня 2010 року у строк до 27 листопада 2010 року, за договором позики від 4 вересня 2010 року у строк до 1 листопада 2010 року і за договором позики від 5 лютого 2011 року у строк до 5 червня 2011 року, але до теперішнього часу відповідачем грошові кошти повернуто не було.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума за договорами позики, загальний розмір якої складає 230 547 гривень (39 850 гривень + 39 450 гривень + 95 597 гривень + 55 650 гривень = 230 547 гривень).

На підставі речення 1 ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем було прострочено виконання грошового зобовязання, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України він зобовязаний сплатити позивачу суму боргу з урахуванням індексу інфляції за час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми.

Разом з тим, ч. 1 ст. 61 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У ході судового засідання і представником позивача, і відповідачем було визнано, що за договорами позики від 27 травня 2010 року та 9 липня 2010 року позивачем відповідачу було передано грошові кошти в доларах США. Посилання відповідача на те, що також в доларах США йому позивачем було надано грошові кошті і за договорами позики від 4 вересня 2010 року та 5 лютого 2011 року, ніякими належними та допустимими доказами підтверджено не було, а представник позивача зазначала, що за цими двома договорами грошові кошти відповідачу передавалися у гривнях.

За таких обставин, сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції підлягає стягненню з відповідача на користь позивача лише за договорами позики від 4 вересня 2010 року та 5 лютого 2011 року, оскільки індекс інфляції може бути нарахований на суму боргу, яка виникла внаслідок невиконання грошового зобовязання у гривнях, тобто є своєрідним захистом прав позикодавця при виникненні між сторонами правовідносин у національній валюті України, а за договорами позики від 27 травня 2010 року та 9 липня 2010 року між сторонами виник спір щодо невиконання відповідачем грошового зобовязання у доларах США.

Згідно розрахунку, який надано позивачем (а.с. 30), сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за договорами позики від 4 вересня 2010 року та 5 лютого 2011 року складає 5 353 гривні. У задоволенні інших вимог в цій частині позивачу слід відмовити.

Три проценти річних від простроченої суми, згідно розрахунку позивача (а.с. 30) складають 16 513 гривень 97 коп.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, з відповідача на користь позивача також слід стягнути зазначені суми.

Не можуть бути враховані заперечення відповідача проти позовних вимог з наведених ним підстав, оскільки жодних належних та допустимих доказів ним на підтвердження своїх тверджень щодо укладення між ним та позивачем договору купівлі-продажу належної йому частини домоволодіння, яке знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Большунова, буд. 22, суду не надано, будь-які письмові договори з цього приводу між сторонами не укладалися та не підписувалися.

На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем при поданні позову до суду було сплачено судовий збір за подання позову до суду у розмірі 2 568 гривень 55 коп (а.с. 1, 27) і судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 229 гривень 40 коп (а.с. 21, 45), тому з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 638 гривень 84 коп (2 524 гривні 14 коп + 114 гривень 70 коп = 2 638 гривень 84 коп).

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за договорами позики від 27 травня 2010 року, 9 липня 2010 року, 4 вересня 2010 року та 5 лютого 2011 року у розмірі 230 547 гривень, індекс інфляції у розмірі 5 353 гривень, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 16 513 гривень 97 коп та судовий збір у розмірі 2 638 гривень 84 коп, а всього 255 052 гривні 81 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1046, ч. 1 ст. 1047, абз. 1 ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 61, ч. 1 ст. 88, ст. ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики від 27 травня 2010 року, 9 липня 2010 року, 4 вересня 2010 року та 5 лютого 2011 року у розмірі 230 547 гривень, індекс інфляції у розмірі 5 353 гривень, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 16 513 гривень 97 коп та судовий збір у розмірі 2 638 гривень 84 коп, а всього 255 052 гривні 81 коп.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя