Справа № 156/1383/13-ц
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 грудня 2013 року. Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Дильний Г.М., ознайомившись із матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
В С Т А Н О В И В :
До Іваничівського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Дана позовна заява підлягає поверненню позивачу з наступних підстав.
З позовної заяви вбачається, що позивач звертається до Луцького міськрайонного суду за адресою м. Луцьк, вул. Л. Українки, 24, тоді як позов подала до Іваничівського районного суду Волинської області .
З врахуванням правил територіальної підсудності, встановлених статтею 110 ЦПК України, позивачу з даним позовом за власним вибором слід звернутися до місцевого загального суду за своїм зареєстрованим місцем проживання - Луцького міськрайонного суду Волинської області, або за місцезнаходженням відповідача - Іваничівського районного суду Волинської області.
Згідно частини 5 статті 121 ЦПК України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається позивачу за ухвалою суду в разі повернення позовної заяви. За положеннями статті 7 цього Закону судовий збір повертається повністю.
Як вбачається з доданої до позовних матеріалів квитанції № 1856.1261.1 від 28 жовтня 2013 року позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру у розмірі 229,41 грн.
Оскільки суддя повертає позовну заяву то сплачена квитанцією № 1856.1261.1 від 28 жовтня 2013 року сума судового збору підлягає поверненню позивачу у відповідності до вимог статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Згідно ст. 115 ЦПК України якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду.
На підставі наведеного, суддя приходить до висновку, що дана позовна заява не підсудна Іваничівському районному суду. Заяву слід повернути позивачу для подання до належного суду.
Керуючись ст. 110, ст. 115, 121 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» суддя,-
У Х В А Л И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу разом з доданими документами - повернути позивачу для подання до належного суду.
Зобов'язати управління Державної казначейської служби в Іваничівському районі повернути ОСОБА_1, жительці АДРЕСА_1 суму судового збору в розмірі 229,41 грн., яка була сплачена нею при подачі заяви в ГУДКСУ у Волинській області, код банку одержувача 37940181, рахунок № 31213206700070, квитанція 1856.1261.1 від 28 жовтня 2013 року.
Роз'яснити позивачу, що з даним позовом вона може за власним вибором звернутися до місцевого загального суду за своїм зареєстрованим місцем проживання - Луцького міськрайонного суду Волинської області або за місцезнаходженням відповідача - Іваничівського районного суду Волинської області
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області через Іваничівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається протягом п'яти днів з дня її проголошення.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Г. М. Дильний
The court decision No. 35880381, Ivanychi District Court of Volyn Oblast was adopted on 05.12.2013. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find important data about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find necessary data conveniently.
This decision relates to case No. 156/1383/13-ц. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: