Decision № 35879436, 10.12.2013, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.12.13р. Справа № 904/9017/13За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Дніпропетровського державного аграрного університету, м. Дніпропетровськ

про стягнення 21 337,00 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Вознюк Є.В, довір. №14-61 від 22.03.13р.;

від відповідача: Бабич Ю.Г., довір. № 46-11-720 від 27.12.12р.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Дніпропетровського державного аграрного університету (далі - відповідач) суму 18 834,15 грн. основного боргу, 2 187,87 грн. 3% річних, 314,98 грн. інфляційних, а всього 21 337,00 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов'язань по договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти № 338/21/129454 від 27.03.12р.

Відповідач надав відзив на позов, за змістом якого останній вказує, що належним відповідачем у даній справі є Коледж електрифікації Дніпропетровського державного аграрного університету, який є структурним підрозділом Дніпропетровського державного аграрного університету. Разом з тим, відповідач не заперечує проти задоволення вимог щодо стягнення суми основного боргу та судових витрат по справі, проте просить відмовити у стягненні з відповідача штрафних санкцій з огляду на те, що Коледж електрифікації Дніпропетровського державного аграрного університету є бюджетною організацією.

Від позивача надійшла заява, згідно якої останній не заперечує проти уточнень назви відповідача та врахуванні вказаних уточнень при винесенні рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити, що вірним найменуванням відповідача у справі слід вважати - Дніпропетровський державний аграрний університет в особі Коледжу електрифікації Дніпропетровського державного аграрного університету.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

27.03.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Дніпрогаз» (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти № 338/21/129454 (далі - Договір), у відповідності з умовами якого постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором (п.1.1 Договору).

На виконання умов Договору ПАТ «Дніпрогаз» протягом періоду з січня 2012 року по квітень 2012 року поставив відповідачу газ на суму 93 847,39 грн., свідченням чого є наявні у справі акти приймання-передачі природного газу (а.с.35-38), тоді як відповідач здійснив частковий розрахунок за поставлений газ, у зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість перед постачальником на суму 18 834,15 грн., що підтверджується актом звірення взаємних розрахунків (а.с.43).

Сторони є суб'єктами господарювання, тому згідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору є господарськими зобов'язаннями, і мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами ст. 530 ч. 1 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

26.10.12р. між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Дніпрогаз» укладено договір №9814/21/132557 про відступлення права вимоги (далі - Договір про відступлення права вимоги)

За змістом п.п.1.1, 1.2 Договору про відступлення права вимоги, Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» передає, а Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач у справі) приймає на себе право вимоги до боржника (відповідача у справі) за Договром у сумі 18 834,15 грн.; до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за Договором.

Відповідно до п.2.2 Договору про відступлення права вимоги, право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п.2.1. цього договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів.

Актом приймання-передачі від 01.11.12р. (а.с.23) засвідчено приймання-передачу документів, зазначених в п.2.1 Договору про відступлення права вимоги. Таким чином, право вимоги ПАТ«Дніпрогаз» до відповідача вважається переданим позивачеві 01.11.2012 року.

В порядку п.2.3 Договору про відступлення права вимоги та приписів ст. 516 ЦК України, відповідача належним чином повідомлено про відступлення права вимоги, що підтверджується повідомленням за вих. № 590 від 01.11.12р. (а.с.24)

Враховуючи викладене, право вимоги щодо стягнення з відповідача за поставлений за Договором газ, передано позивачу.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

Вимоги ст.ст. 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України передбачають, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

На підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, внаслідок вищевказаного прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував відповідачу за період з лютого по березень 2012 року розмір інфляційних на суму 314,98 грн. та за період з 04.02.12р. по 11.11.13р. розмір 3% річних на суму 2 187,87 грн., що відображається в розрахунку позивача (а.с.19-20).

Перевіривши нарахування позивача суд визнає їх правомірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Між тим, з приводу клопотання відповідача про відмову у задоволенні вимог позивача щодо стягнення суми штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Статтею 233 ГК України встановлено, що суд має право зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, та не можуть бути зменшені судом в порядку та на підставі, передбачених ст. 233 ГК України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 16 травня 2006 року у справі № 10/557-26/155 та від 08 листопада 2010 року у справі №4/719.

За викладених обставин, клопотання відповідача про відмову у стягненні штрафних санкцій на користь позивача задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України), а в силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Викладене є підставою для задоволення позову.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дніпропетровського державного аграрного університету в особі Коледжу електрифікації Дніпропетровського державного аграрного університету (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, буд.25; код ЄДРПОУ 00727877) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 18 834,15 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять чотири грн. 15 коп.) основного боргу, 2 187,87 грн. (дві тисячі сто вісімдесят сім грн. 87 коп.) 3% річних, 314,98 грн. (триста чотирнадцять грн. 98 коп.) інфляційних, 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано - 10.12.2013р.