Decision № 35877828, 03.12.2013, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 915/1944/13

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 дов. № 824 від 13.11.2013,

представника відповідача Рудницької Н.В., дов. № б/н від 15.07.2013 року

розглянувши у судовому засіданні матеріали справи,

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

До відповідача: Приватного підприємства "Реалбудсервіс-Транс", 55340, Миколаївська область, Арбузинський район, смт.Костянтинівка, вул. Синявського, 59

про: стягнення з відповідача 89905,23 грн.

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з Приватного підприємства "Реалбудсервіс-Транс" заборгованості у розмірі 89905,23 грн. з яких: 87759,34 - сума основного боргу, 1882,62 - 3% річних, 263,27 грн. - інфляційні втрати.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує та зазначає, що позивач звертається до суду із позовом про стягнення заборгованості в розмірі 82550,69 грн. та в одній позовній заяві заявлено дві майнові вимоги по двом різним договорам та всупереч ч. 1 п. 2.11 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» позивачем сплачено один судовий збір в порушення норм процесуального права. В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги в частині сплати основного боргу в розмірі 87759,34 грн. за виконані позивачем по Договору № 1 та Договору № 2 роботи визнав в повному обсязі.

В судовому засіданні 03.12.2013 року позивачем до суду надані письмові пояснення в яких він зазначив, що в акті виконаних робіт № 1 від 16.08.2012р. при його складанні було допущено технічну помилку, а саме: прописом загальна вартість робіт зазначена 146709,98 грн., а не 146707,98 грн. як визначено договором. Зазначена помилка виникла саме в результаті складання даного акту засобами комп'ютерної техніки, що підтверджується тим, що в таблиці зазначено: Ціна 146707,98 грн., далі - сума 146708,98 грн., нижче - сума 146709,98 грн. і відповідно прописом - загальна вартість 146709,98 грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з такого.

25.07.2012 року між Приватним підприємством "Реалбудсервіс-Транс" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був укладений Договір на виконання робіт (Далі-Договір № 1) згідно предмету якого позивач доручає, а відповідач приймає на себе зобов'язання виконати роботи по виготовленню та монтажу металопластикових виробів (п. 1.1 Договору № 1).

Пунктом 2.1 Договору № 1 встановлено, - вартість виконаних робіт складає 146707,98 грн. Строк виконання робіт по Договору - 20 календарних днів тобто до 15.08.2012 року (п. 3.2 Договору № 1).

У відповідності до вимог п. 4.1 Договору № 1, - по закінченню робіт відповідач повинен перерахувати позивачеві повну суму вартості робіт строком не пізніше ніж до 31.12.2012 року.

Позивач в позовній заяві зазначає, що роботи передбачені п. 1.1 Договору № 1 ним були виконані в повному обсязі, та були прийняті відповідачем, що підтверджується актом виконаних робіт № 1 від 16.08.2012 року (а.с. 9) на суму 146709,98 грн. який був підписаний відповідачем та скріплений печаткою підприємства. В судовому засіданні судом був оглянутий оригінал вищевказаного акту виконаних робіт та Договору № 1.

В додаткових письмових поясненнях наданих позивачем в судовому засіданні 03.12.2013 року останній зазначив, що при складанні акту виконаних робіт № 1 від 16.08.2012р. було допущено технічну помилку, а саме прописом загальна вартість робіт зазначена 146709,98 грн. замість 146707,98 грн. як то визначено Договором № 1. Позивач вказує, що зазначена помилка виникла в результаті складання даного акту засобами комп'ютерної техніки, що підтверджується тим, що в таблиці зазначено: Ціна 146707,98 грн., далі - сума 146708,98 грн., нижче - сума 146709,98 грн. і відповідно прописом - загальна вартість 146709,98 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що дійсно умовами Договору № 1 вартість виконаних робіт по Договору складає 146707,98 грн., та при прийнятті робіт по Договору № 1 та підписанні акту виконаних робіт № 1 від 16.08.2012 року відповідачем приймались роботи на суму 146707,98 грн. та підтвердив що при складанні акту була дійсно допущена технічна помилка щодо вартості робіт.

20.09.2012 року між Приватним підприємством "Реалбудсервіс-Транс" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був укладений Договір на виконання робіт (Далі-Договір № 2) згідно предмету якого позивач доручає, а відповідач приймає на себе зобов'язання виконати роботи по виготовленню та монтажу металопластикових виробів (п. 1.1 Договору № 2).

Пунктом 2.1 Договору № 2 встановлено, - вартість виконаних робіт складає 36051,36 грн. Строк виконання робіт по Договору - 10 календарних днів тобто до 01.10.2012 року (п. 3.2 Договору № 2).

У відповідності до вимог п. 4.1 Договору № 2, - по закінченню робіт відповідач повинен перерахувати позивачеві повну суму вартості робіт строком не пізніше ніж до 31.12.2012 року.

Позивач в позовній заяві зазначає, що роботи передбачені п. 1.1 Договору № 2 ним були виконані в повному обсязі, та були прийняті відповідачем, що підтверджується актом виконаних робіт № 2 від 01.10.2012 року (а.с. 11) на суму 36051,36 грн. який був підписаний відповідачем та скріплений печаткою підприємства. В судовому засіданні судом був оглянутий оригінал вищевказаного акту виконаних робіт та Договору № 2.

Позивач в позовній заяві зазначає, що станом на 18.10.2013р. відповідач здійснив лише часткову оплату вартості виконаних за Договором № 1 та Договором № 2 позивачем робіт в сумі 95000,00 грн. (26.07.2012р. - 50000,00 грн., 17.08.2012р. - 20000,00 грн., 22.08.2012р. - 10000,00 грн., 23.08.2012р. - 15000,00 грн.) та залишок заборгованості відповідача складає 87759,34 грн. які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Статтею 530 ч. 1 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо сплати позивачеві вартості виконаних позивачем по Договору № 1 та Договору № 2 робіт згідно умов та в строки визначені Договором № 1 та Договором № 2, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

В судовому засіданні відповідач позовні вимоги в частині сплати основного боргу в розмірі 87759,34 грн. за виконані позивачем по Договору № 1 та Договору № 2 роботи визнав в повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 87759,34 грн. за виконані позивачем по Договору № 1 та Договору № 2 роботи є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

За несвоєчасне виконання умов Договору № 1 та Договору № 2 позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 263,27 грн. нараховані за період з січня 2013 року по вересень 2013 року та 3% річних в розмірі 1882,62 грн. нараховані за період з 31.12.2012 року по 18.10.2013 року, вказані вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції» № 02-5/223 від 12.05.1999 року (зі змінами та доповненнями) та Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладених у листі Верховного Суду України № 62-97Р від 03.04.1997 року, індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. При здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Позивач, в порушення вищевказаних положень, при розрахунку інфляційних вибірково застосовує індекс інфляції у тих місяцях розмір яких є більшим 100%.

Так, судом здійснений розрахунок інфляційних за період з січня 2013 року по вересень 2013 року за Допомогою програми «Законодавство» та загальний коефіцієнт інфляційних за вказаний період становить 99,399002, тобто менше 100% то відповідно позивач за вищевказаний період не поніс збитків від інфляції, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 263,27 грн. задоволенню не підлягають.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд прийшов до висновку, що позивачем невірно вказаний період початку нарахування 3% річних, а саме позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1882,62 грн. нараховані за період з 31.12.2012 року 2013 року по 18.10.2013 року. Разом з тим як визначено положеннями пунктів 4.1 Договору № 1 та Договору № 2, - по закінченню робіт відповідач повинен перерахувати позивачеві повну суму вартості робіт строком не пізніше ніж до 31.12.2012 року. Отже з наведених положень вказаних Договорів вбачається, що граничний термін для перерахування позивачеві повної суми вартості робіт є 31.12.2012 року. Тобто прострочення відповідача по оплаті вартості робіт по Договору № 1 та Договору № 2 виникає з 01.01.2013 року.

Так, судом здійснений розрахунок 3% річних з урахуванням вірного визначення періоду нарахування 3% річних в період з 01.01.2013 року по 18.10.2013 року, та за підрахунком суду становить 2099,01 грн. Оскільки розмір 3% річних становить більше ніж заявлено позивачем в позовній заяві, то позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем - 1882,62 грн.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України визначено, що - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то судові витрати підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заперечення відповідача судом відхиляються оскільки, - у відповідності до вимог п. 3.6 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», - позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленоїодним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Як вбачається з заявлених позивачем позовних вимог, дійсно позивачем в позовній заяві об'єднані позовні вимоги про стягнення з ПП "Реалбудсервіс-Транс" заборгованості та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання вимог двох договорів на виконання робіт від 25.07.2012 року та від 20.09.2012 року предметами яких є виконання позивачем робіт по виготовленню та монтажу металопластикових виробів, тобто заявлені позовні вимоги хоча і пред'явлені за двома окремими договорами але ж за своєю суттю є однорідними. Таким чином суд прийшов до висновку, що позивачем при подачі позову до суду не було порушено правило об'єднання позовних вимог та вказані вимоги можуть бути розглянуті в одній позовній заяві.

У відповідності до вимог п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», - у разі об'єднання позовних вимог відповідно до статті 58 ГПК, а також у випадках подання позовної заяви кількома позивачами до одного або кількох відповідачів судовий збір обчислюється із загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі заявлених кожним з них вимог окремим платіжним документом (частина шоста статті 6 Закону). Закон не містить заборони й можливості сплати усієї суми судового збору одним з кількох позивачів у справі; визначальним у такому разі є факт повного надходження належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду державного бюджету України. У випадку якщо один з позивачів звільнений від сплати судового збору, загальна сума останнього зменшується пропорційно долі заявлених ним вимог.

Оскільки позивачем при подачі позову до суду правомірно були об'єднані в одній позовній заяві позовні вимоги про стягнення з ПП "Реалбудсервіс-Транс" заборгованості та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання вимог двох договорів на виконання робіт від 25.07.2012 року та від 20.09.2012 року, то відповідно позивачем у відповідності до вимог п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», вимог ст. 57 ГПК України та п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», - цілком вірно було сплачено 1720,50 грн. судового збору по квитанції № 232410092 від 24.09.2013 року (а.с. 5), що спростовує твердження відповідача про порушення позивачем норм процесуального права при подачі позову до суду.

Посилання відповідача про порушення позивачем ч. 1 п. 2.11 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» не заслуговують на увагу, оскільки у вказаному пункті йдеться мова про вимоги немайнового характеру, а позовні вимоги позивача по даній справі є майновими.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 78, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Реалбудсервіс-Транс" (55340, Миколаївська область, Арбузинський район, смт.Костянтинівка, вул. Синявського, 59, п/р 26004060895608 в Миколаївському РУ «Приватбанк», МФО 326610, код ЄДРПОУ 37564631) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в АБ «Експресс-банк», МФО 328801, код НОМЕР_1) 87759,34 грн. - основного боргу, 1882,62 грн. - 3% річних, та 1703,30 грн. судового збору.

3. В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 09.12.2013 року.

Суддя Н.О. Семенчук