Court ruling № 35845685, 03.12.2013, Lviv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 876/10137/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Колективного підприємства «Ковельбуд» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року у адміністративній справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Ковель Волинської області до Колективного підприємства «Ковельбуд» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в м. Ковель Волинської області звернулося до суду з позовом до Колективного підприємства «Ковельбуд» про стягнення фактичних витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах в сумі 52 431,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у відповідача наявна заборгованість по фактичних витратах Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій за період квітень - травень 2013 р. в сумі 52 431, 56 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27.06.2013 р. позов задоволено, стягнуто з Колективного підприємства «Ковельбуд» на користь управління Пенсійного фонду України в м. Ковель Волинської області заборгованість по платежах в сумі 52431,56 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки прийнята з порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що у зв'язку з економічною кризою КП «Ковельбуд» майже не працює, а отже, на думку скаржника, така ситуація у економічному становищі підприємства є форс-мажорною обставиною, а отже сума заборгованості стягненню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.

Судом встановлено, що згідно даних обліку позивача, за відповідачем рахується заборгованість по фактичних витратах Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій: по списку № 2 за квітень-травень 2013 року в сумі 52431,56 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача наявна заборгованість по фактичних витратах Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій, яка в добровільному порядку не сплачена, тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Наявність у відповідача заборгованості по фактичних витратах Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій по списку № 2 за квітень-травень 2013 року в сумі 52431,56 грн. підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п. 1 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для юридичних осіб, незалежно від форми власності, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, до об'єкту оподаткування відносить фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вимогами пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що після 01.01.2004 року зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, який діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 6 січня 2004 р. за № 64/8663), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень.

Позивач надсилав на адресу відповідача листи з розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених органами Пенсійного фонду України, які відповідачем не оскаржувались.

Згідно п. 6.8. Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Оскільки відповідачем фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій відшкодовані не були, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність позовних вимог позивача про стягнення з відповідача в користь позивача 52431,56 грн.

Посилання відповідача на відсутність коштів як на форс-мажорну обставину не беруться судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 617 ЦК України не вважається випадком (а отже і не є форс-мажорною обставиною), зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Колективного підприємства «Ковельбуд» - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року у адміністративній справі № 803/1332/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

В.В. Святецький