Court ruling № 35829245, 20.11.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 року м. Київ К/9991/44808/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дубищанського споживчого товариства (далі - Товариство)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011

у справі № 2а-6637/10/0670

за позовом Товариства

до Чуднівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання протиправним та скасування рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.04.2010 № 00021/2300/0, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 7651,20 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011, позов задоволено частково; оспорюване рішення скасовано в частині накладення на Товариство 1201,75 грн. штрафу; в решті позову відмовлено. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що зафіксовані в акті перевірки факти порушення позивачем правил здійснення розрахункових операцій підтверджуються лише частково.

На вказані судові акти Товариством подано касаційну скаргу, в якій заявник зазначає про невідповідність висновків судів нормам матеріального права та дійсним обставинам справи і просить повністю задовольнити позов, скасувавши оскаржувані судові рішення у відповідній частині.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що працівниками державної податкової адміністрації у Житомирській області було проведено перевірку належного позивачеві магазину за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. Результати перевірки відображені в акті від 25.03.2010 № 0325/06/30/23/31469080, в якому зафіксовано:

незабезпечення Товариством відповідності суми грошових коштів у місці проведення розрахунків сумі, зазначеній в денному звіті РРО (сума невідповідності склала 1075 грн.);

незабезпечення позивачем зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом установленого строку;

невиконання Товариством друку фіскальних звітних чеків за два дні;

незбереження протягом установленого законодавством терміну контрольних стрічок;

проведення розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування та цін товарів.

Наведені обставини стали підставою для застосування до Товариства штрафних санкцій у загальній сумі 7651,20 грн. згідно з оспорюваним рішенням.

Згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

У розглядуваній справі попередні судові інстанції, встановивши факт порушення позивачем наведеного законодавчого припису (що підтверджується, зокрема, описом наявних готівкових коштів, складеним власноручно продавцем позивача ОСОБА_1), дійшли обґрунтованого висновку про правомірність застосування до Товариства фінансової санкції у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність, як того вимагає стаття 22 названого Закону.

При цьому суди цілком правомірно відхилили як неспроможні посилання позивача на належність готівки у сумі виявленої невідповідності особисто продавцеві ОСОБА_1

Адже згідно з пунктом 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833, забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

Таким чином, незабезпечення суб'єктом господарювання відповідності грошових коштів у місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у поточному звіті реєстратора розрахункових операцій, тягне застосування до такого суб'єкта заходів відповідальності незалежно від джерела походження цих коштів та їх належності будь-якій особі.

Вищий адміністративний суд України погоджується і з висновками судів по епізоду щодо правомірності застосування до Товариства 340 грн. штрафу за невиконання друку фіскального звітного чека за 10.10.2009 та по епізоду відносно законності притягнення позивача до відповідальності у сумі 85 грн. за здійснення розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування та цін товарів. Адже суди установили, що факти вчинення позивачем зазначених порушень підтверджені документально та Товариством не спростовані.

Заперечуючи проти вказаних висновків судів, скаржник у поданій касаційній скарзі фактично намагається переконати суд касаційної інстанції у неправильному встановленні судами обставин цієї справи, що, однак, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

В іншій частині рішення судів учасниками спору не оскаржуються, тоді як касаційним судом не виявлено порушень норм матеріального та процесуального права, на які не було посилань у поданій касаційній скарзі та які є підставою для скасування судових актів зі справи.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої та апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дубищанського споживчого товариства відхилити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 у справі № 2а-6637/10/0670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько