№ 35677421, 27.11.2013, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6930/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання - Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по внескам у розмірі 29487,17 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 29487,17 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2013 року позов задоволено, стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3. на користь Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва суму заборгованості зі сплати страхових внесків у розмірі 29 487,17 грн.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2013 року відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, 02 липня 2012 року була виставлена вимога про сплату боргу № Ф-0400 на загальну суму боргу платника страхових внесків станом на 30 червня 2012 року в розмірі 7287,18 грн.

Також, відповідачем, 01 квітня 2013 року була виставлена вимога про сплату боргу № Ф-027 на загальну суму боргу платника страхових внесків станом на 31.03.2013 року в розмірі 22199,99 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, керувався пунктом 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 (далі - Закон № 1058), яким закріплений обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Відповідно до частини 1 статті 106 Закону № 1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Частиною 2 цієї статті передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08 липня 2010 року (далі - Закон № 2464), в преамбулі якого зазначено, що ним визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2464 встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що УПФУ, 02 липня 2012 року, була виставлена відповідачу вимога про сплату боргу № Ф-0400 на загальну суму станом на 30 червня 2012 року в розмірі 7287,18 грн.

Також, відповідачем, 01 квітня 2013 року була виставлена вимога про сплату боргу № Ф-027 на загальну суму станом на 31.03.2013 року в розмірі 22199,99 грн.

Отже, зазначені вимоги були сформовані та направлені відповідачу після набрання чинності Закону № 2464, а тому дані правовідносини регулюються Законом № 2464.

Статтею 1 вказаного Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 4 Закону № 2464 визначений перелік осіб, що є платниками єдиного внеску.

Пунктом 4 частини першої даної статті передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взятий на облік в УПФУ в Оболонському районі м. Києва як платник єдиного внеску з 23.02.2001 року.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, оскільки ОСОБА_3. з 26.08.2008 року є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в УПФ та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1, суд першої інстанції протиправно стягнув заборгованості зі сплати страхових внесків.

Суд першої інстанції на зазначені обставини справи уваги не звернув.

Так як ФОП ОСОБА_3. звільнений від сплати єдиного внеску, колегія суддів вважає, що вимоги УПФ про сплату боргу від 02.07.2012 року № Ф-0400 на загальну суму станом на 30 червня 2012 року в розмірі 7287,18 грн. та від 01 квітня 2013 року № Ф-027 на загальну суму станом на 31.03.2013 року в розмірі 22199,99 грн. є незаконними, а отже заявлені вимоги про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 29487,17 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Отже, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Постанова складена у повному обсязі 02.12.2013р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.