№ 35603268, 18.11.2013, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 р. Справа № 804/13977/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Вербному В.В.

за участю:

представника позивача Резник І.І.

представника відповідача Ваховської Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапромекологія» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового-повідомлення рішення від 10.10.2013 року №0002712203, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегапромекологія» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0002712203 від 10.10.2013 р. про завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 952 115,00 грн. за порушення п. 102.5 ст.102, абз. «б» п.200.4, п.200.5 ст.200 ПК України, п.4.6.6. «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 25.11.2011 р. №1492;

- присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапромекологія» (53407, м.Марганеь, вул.Спуск Набережний, 1, код ЄДРПОУ 36759863 , р/р 26004076875001 в ПАТ «Банк Національний Кредит» Криворізьке відділення, МФО 320702, ІПН 367598604068) документально підтверджений судовий збір у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. з Державного бюджету України.

В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ «Мегапромекологія», керуючись п. 198.1 ст.198 ПК України, по результатам здійснення господарської діяльності та виконання господарських операцій правомірно формувало податковий кредит, який відображався у рядку 24 декларації з ПДВ, що підтверджується довідкою №2646/153.36759863 від 14.12.2012р., складеною відповідачем по факту проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питання декларування від'ємного значення податку на додану вартість по декларації з ПДВ за жовтень 2012р., що виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у періодах: квітень - листопад 2010р., травень, серпень, жовтень - грудень 2011р., січень 2012р., квітень - червень 2012р. Будь-яких порушень виявлено не було. На думку позивача, в акті перевірки не обґрунтовано та не доведено порушення ТОВ «Мегапромекологія» п. 102.5 ст.102, п. 184.7, п. 184.9 ст.184, п.200.4, п.200.5 ст.200 ПК України, п.4.6.6. «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 25.11.2011 р. №1492, оскільки підприємство не користувалося правом на бюджетне відшкодування та не відображало від'ємне значення у рядку 23, а чинне законодавство не містить заборон щодо декларування податкового кредиту попередніх періодів, також строк у 1095 днів, встановлений для подання заяви на бюджетне відшкодування. Позивач наполягає на тому, що чинним податковим законодавством передбачено право платника податку на використання накопиченого ним податкового кредиту у майбутньому, зокрема, в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації), що також підтверджується листом ДПС України від 06.04.2012 р. № 10155/7/15-3417-03, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним та таким, що порушує права ТОВ «Мегапромекологія».

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що прийняте податковим органом оскаржуване рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. До суду надав письмові запереченя, які долучені до матеріалів справи, повністю аналогічні висновкам акту перевірки №509/2203/36759863 від 20.09.2013 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Нікопольською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Мегапромекологія» за липень 2013 року, за результати якої складено акт №509/2203/36759863 від 20.09.2013 року та встановлено порушення п.102.5 ст.102 , абз. «б» п.200.4, п.200.5 ст.200 ПК України, п.4.6.6 «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 25.11.2011р. №1492, в результаті чого завищено значення ряд.24 декларації за липень 2013 року у сумі 1 952 115,00 грн.

За результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ «Мегапромекологія» за липень 2013 року встановлено наступне. Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18 декларації) становить 96199,00 грн.; залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 21, 21.2 декларації) становить 5006665,00 грн.; залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми ПДВ, що підлягає сплаті 1,0 бюджету (рядок 22 декларації) становить 4910466,00 грн.; залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) - 4 910 466,00 грн.

Згідно довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) за липень 2013 року становить 4 910 466 грн.

У податковій декларації за липень 2013 року ТОВ «Мегапромекологія» задекларовано залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 4 910 466 грн.

Відповідно до акту перевірки №509/2203/36759863 від 20.09.2013 року в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2013 року ТОВ «Мегапромекологія» на порушення п.4.6 розділу V Проядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 25.11.2011р. №1492 затвердженого в Міністерстві юстиції України 08.01.2013 року за №79/22611 не відобразило у рядку 24 суму 4 910 466,00 грн. - залишок від'ємного значення ПДВ.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню) за липень 2013 року встановлено завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 1 952115,00 грн., у тому числі за травень 2010 року в сумі 219942,00 грн. та за червень 2010 року в сумі 1 009 812 грн., липень 2010 року в сумі 722 361,00 грн.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення №0002712203 від 10.10.2013 року, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 952 115,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірним у даній справі є питання правомірності формування залишку від'ємного значення по декларації з ПДВ за липень 2013 року; при цьому, на думку позивача, платник податку має право використання накопиченого ним податкового кредиту у майбутньому, зокрема, в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів; позиція ж відповідача полягає в тому, що чинні норми права не передбачають відстрочення права на бюджетне відшкодування сум ПДВ, що виникло за рахунок від'ємних значень податкових декларацій з ПДВ попередніх податкових періодів, так само і на врахування залишку від'ємного значення ПДВ у податковій звітності.

З аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, вбачається наступне.

Згідно пункта 184.9. статті 184 Податкового Кодексу України (далі - ПКУ) у разі якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні.

Відповідно пункту 200.1 статті 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.3 статті 200 ПКУ при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПКУ - якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пункту 200.5 статті 200 ПКУ не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: ...мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті (пункт 200.6 статті 200 Податкового Кодексу України).

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПКУ, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно пункту 102.5 статті 102 ПКУ - заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи представником відповідача не доведено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегапромекологія» п. 102.5 ст.102, п. 184.7, п. 184.9 ст.184, п.200.4, п.200.5 ст.200 ПК України, п.4.6.6. «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 25.11.2011 р. №1492, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, підприємство не користувалося правом на бюджетне відшкодування та не відображало від'ємне значення у рядку 23, а чинне законодавство не містить заборон щодо декларування податкового кредиту попередніх періодів понад строк 1095 днів, встановлений для подання заяви на бюджетне відшкодування.

Крім того, суд вважає помилковим посилання Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на п.102.5 ст.102 ПК України в спірних правовідносинах, а саме на те, що ТОВ «Мегапромекологія» мало право подати заяви на повернення надміру сплаченого ПДВ протягом 1095 днів, але таким правом не скористалося, виходя з наступного.

Листом ДПС України від 06.04.2012, № 10155/7/15-3417-03 «Щодо формування податкового кредиту» встановлено, що згідно із п.п. 4.6.6 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 р. № 41, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду). Таким чином, за підприємствами зберігається право на використання накопиченого ними податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).

Крім того, суд вважае за необхідне зазначити, що п. 102.5 ст. 102 ПК України не регламентує обмежень в часі щодо можливості віднесення платниками податків від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у зв'язку з чим положення строків давності, визначені даним пунктом ПК України, не можуть бути застосовані до сум від'ємного значення, період виникнення яких більше 1095 днів.

Також, Податковий кодекс України не передбачає терміну давності для відображення від'ємного значення сум ПДВ, що переноситься на майбутні податкові періоди. Термін давності, вказаний у п. 102.5. Кодексу, застосовується лише до самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків (п. 102.1), для стягнення податкового боргу (п. 102.4), для подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань (п. 102.5) або для списання податкового боргу платника податків, стосовно якого минув строк давності (п. 101.2.3).

Отже, з урахуванням наведеного, суд вважає, що твердження податкової інспекції щодо необхідності подання окремої заяви для включення залишку від'ємного значення по ПДВ до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та спливу терміну давності по сумі від'ємного значення не відповідають нормам податкового законодавства.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий адміністративний суд в своїй ухвалі від 28.08.2012 р. по справі № К/9991/47236/12. Зокрема, Вищий адміністративний суд зазначає, що «відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування. Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що застосування до вказаних правовідносин норм п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України є безпідставним, а зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість на суму 91 772, 00 грн., що виникло у серпні 2007року, через пропущення строків давності - неправомірним».

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області неправомірно застосувала до ТОВ «Мегапромекологія» п. 102.5 ст.102, п. 184.7, п. 184.9 ст.184, п.200.4, п.200.5 ст.200 ПК України, п.4.6.6. «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 25.11.2011 р. №1492.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно частини 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з норм ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що позивачем при поданні позову за платіжним дорученням № 131 від 16 жовтня 2013 року сплачено судовий збір у розмірі 2294,00 грн., то зазначені судові витрати підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача з урахуванням розміру встановленого Законом України «Про судовий збір».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапромекологія» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового-повідомлення рішення від 10.10.2013 року №0002712203 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0002712203 від 10.10.2013 р. про завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 952 115,00 грн. за порушення п. 102.5 ст.102, абз. «б» п.200.4, п.200.5 ст.200 ПК України, п.4.6.6. «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 25.11.2011 р. №1492.

Стягнути з Державного бюджету України на корсить Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегапромекологія» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 25 листопада 2013 року.

Суддя В.В. Кальник