Court ruling № 35591209, 18.11.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2013 р. м. Київ К/800/10256/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представника відповідача - Остапюка С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012

та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2011

у справі № 62622/11/9104

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолайф»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автолайф» звернулось до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби, № 0000132302 від 02.03.2011.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про реорганізацію відповідача з Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на правонаступника - Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Волинській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Автолайф» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень, вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось з 01.07 по 30.08.2010, складено акт № 9654/23-3/33523046 від 16.12.2010, в якому зафіксовано порушення: п. 4.1 ст. 4, абз. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в зв'язку з реалізацією товарів (легкових та вантажних автомобілів) кінцевому споживачу (неплатнику ПДВ) нижче митної вартості, в результаті чого занижено різницю між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2010 року на 163 444 грн., за серпень 2010 року на 359 640 грн., за вересень 2010 року на 153 426 грн., внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на суму 451 576 грн. та за вересень 2010 року на суму 282 598 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 02.03.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000132302 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 301 288 грн., в тому числі: за серпень 2010 року на суму 163 444 грн. та вересень 2010 року на суму 137 844 грн.

Як вбачається з акта перевірки, податковий орган дійшов висновку, що у липні - серпні 2010 року позивач занизив базу оподаткування податку на додану вартість на загальну суму 301 288 грн., в тому числі: за липень 2010 року на суму 163 444 грн. та серпень 2010 року на 137 844 грн., у зв'язку з тим, що договірна ціна поставки товарів була нижче їх звичайної, а тому сума, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування була завищена на 301 288 грн.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до контракту № 001/2010 від 19.03.2010 було імпортовано на митну територію України товари, а саме: транспортні засоби, з метою їх подальшої реалізації на митній території України. При цьому, при розмитненні товарів позивачем сплачено платежі з податку на додану вартість виходячи з митної вартості зазначеної у графі 12 ВМД, з врахуванням акцизного збору, мита.

При поставці товару на митній території України база оподаткування визначалася згідно з договірними цінами, які, як зазначено в акті перевірки, є нижчими за звичайні ціни. Податковий орган прирівняв рівень звичайної ціни до митної вартості товару, зазначеної в вантажній митній декларації.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Слід зазначити, що за правилами пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладено на орган державної податкової служби (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 зазначеного Закону).

Отже, законом встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, визначена за вільними цінами, які не можуть бути нижчими за звичайні ціни.

З огляду на наведене, можна дійти висновку, що при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України і застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України (зокрема для ведення митної статистики), не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

За встановлених обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби її правонаступником - Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області.

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний