№ 35579607, 25.11.2013, Rivne Commercial Court of Appeal

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2013 р. Справа № 902/652/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" на рішення господарського суду Вінницької області від 17.09.2013 р. у справі № 902/652/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту"

до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк"

про визнання напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

за участю представників сторін:

позивача - Марченко С.І.;

відповідача - Бажукова А.К.;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Вінницьке управління механізації і автотранспорту Будівництва" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Миронюк Н.В., що вчинений 26 лютого 2010 року, про звернення стягнення на рухоме майно - баштовий кран стаціонарного типу марки Yangong FO/23B, виконання РА-452, 2007 року випуску, заводський номер 2007ВО93 в кількості 1 шт., виробництва Пекінського машинобудівного заводу КНР, інв. номер 543, таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.09.2013 року (колегія суддів Нешик О.С., Мельник П.А., Тварковський А.А.) позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Миронюк Н.В. 26.02.2010 року, який зареєстровано в реєстрі за №314, про звернення стягнення на рухоме майно - кран баштовий стаціонарного типу марки Yangong FO/23B в комплекті, виконання РА-452, 2007 року випуску, заводський номер 2007В093 в кількості 1 шт., виробництва Пекінського машинобудівного заводу КНР, інв. номер 543, зареєстрований Держгірпромнаглядом за реєстраційним номером 5156; визнано недійсним п.4.1. договору застави №7408Z56 від 18 грудня 2008 року, укладеного між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ВАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту", в частині "...в тому числі шляхом вчинення виконавчого напису"; скасовано вжиті ухвалою суду від 13.05.2013 заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на рухоме майно - баштовий кран та заборони будь-яким особам вчиняти дії, що можуть призвести до зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна, а також заборони вчинення дії щодо відчуження вказаного рухомого майна.

Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував положеннями ч. 1 ст. 590 ЦК України, ч. 6 ст. 20 закону України "Про заставу", ч. 1 ст. 24, ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Суд дійшов висновку, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса статтею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не передбачено, при цьому суд керувався не Законом України "Про заставу", а нормами спеціального закону, яким є Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Крім того, керуючись п. 1 ст. 83 ГПК України, суд визнав недійсним п.4.1 договору застави №7408Z56 від 18 грудня 2008 року, укладеного між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ВАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту", в частині, яка стосується передбаченого сторонами права звернення стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису. Суд також не знайшов підстав для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин за заявою банку.

Відповідач ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" з прийнятим рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зокрема вказує, що судом до спірних правовідносин невірно застосовано положення Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", як спеціального закону, оскільки в даному разі спеціальним законом виступає Закон України "Про заставу". Зазначає про необґрунтоване відхилення судом клопотання про застосування строку позовної давності та про помилковий висновок суду щодо зупинення перебігу вказаного строку. На думку апелянта, суд також безпідставно застосував положення п. 1 ст. 83 ГПК України без клопотання про це зацікавленої сторони.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав повністю з викладених в ній підстав.

Інші учасники судового процесу явку повноважних представників до суду апеляційної інстанції не забезпечили, про поважність причин неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно наказу Головного управління юстиції у Вінницькій області від 20.01.2011 року, приватну нотаріальну діяльність Миронюк Н.В. припинено на підставі наказу Міністерства юстиції України від 21.12.2010 року №3241/5. Станом на 12.11.2013 року діяльність Миронюк Н.В., як приватного нотаріуса не поновлена, а тому колегія суддів не вбачає підстав для участі останньої у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку

Відповідно до п. 1, п. 2 постанови Пленуму ВГСУ №6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись, зокрема на повному з'ясуванні правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та визначення правової норми, яка підлягає застосуванню для вирішення спору.

Судом першої інстанції при винесенні вказаного рішення указаних вимог повною мірою дотримано не було.

Апеляційним судом встановлено, що 04.12.2007 року між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (ВАТ "Укрексімбанк") та ВАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту" укладено кредитний договір №7407К50, відповідно до п. 3.2.1. якого сума кредиту склала 1150000 грн. під 16,5 % річних.

18.12.2008 року між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (заставодержатель) та ВАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту" (заставодавець) укладено договір застави №7408Z56, відповідно до п.1.2 якого в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором заставодавець заставляє спеціальну техніку, а саме: кран баштовий стаціонарного типу марки Yangong FO/23B в комплекті, виконання РА-452, 2007 року випуску, заводський номер 2007В093 в кількості 1 шт., виробництва Пекінського машинобудівного заводу КНР, інв. номер 543, зареєстрований Держгірпромнаглядом за реєстраційним номером 5156.

За домовленістю сторін заставна вартість предмета застави становить 1100000 грн.

Пунктом 3.2.2. кредитного договору 03.12.2010 року визначено кінцевим терміном погашення кредиту.

Однак за змістом п. 6.1.1., п. "б" п.6.2. кредитного договору, в разі несплати банкові в строк платежів з погашення кредиту чи будь-якої суми, належної до сплати згідно з цим договором, або не виконання будь-яких інших умов та/або зобов'язань за цим договором, наслідком такого невиконання є, зокрема, накладення стягнення на предмет забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У зв'язку з непогашенням позичальником боргу у розмірі 1016974,06 грн. за кредитним договором 22.02.2010 року ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось із заявою до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Миронюк Н.В., в якій просить вчинити виконавчий напис з метою стягнення кредитної заборгованості (т.1 а.с.87-88).

26.02.2010 року вказаним приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис №314, яким звернуто стягнення на рухоме майно ВАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту" по договору застави №7408Z56 від 18 грудня 2008 року (т.1, а.с.29).

Відповідно до частини 1 статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 статті 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Водночас, інше передбачене Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який набрав чинності з 1 січня 2004 року і яким визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, про те що Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна, а положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено виключний перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса не передбачено.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при вирішенні даного спору слід керуватися не Законом України "Про заставу", а нормами спеціального закону, яким є Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

За наведених обставин та за умови правильності висновку суду першої інстанції про звернення позивача з даним позовом в межах строку позовної давності, вірною була б реалізація судом свого процесуального права, передбаченого п. 1 ст. 83 ГПК України щодо визнання недійсним п.4.1 договору застави №7408Z56 від 18 грудня 2008 року, укладеного між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ВАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту", в частині, яка стосується передбаченого сторонами права звернення стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису.

Однак, колегія суддів не може погодитись із висновком суду про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, про порушення свого права (про вчинення вказаного виконавчого напису) позивач дізнався 07.04.2010 року, підписавши акт опису й арешту майна серії АА №743788 та прийнявши заставне майно на відповідальне зберігання (а.с.219-220, т.1).

Розглянувши заяву відповідача №074-09/1758 від 12.06.2013 про застосування позовної давності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що зазначена заява відповідача не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

22.03.2013 ПАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту Будівництва" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

25.03.2013 року господарським судом Вінницької області за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/432/13.

30.04.2013 року позов ПАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі Вінницької філії ПАТ "Укрексімбанк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у справі №902/432/13 залишено без розгляду на підставі п.5 ч. 1 ст.81 ГПК України.

07.05.2013 року ПАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту Будівництва" повторно звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

04.09.2013 року Рівненським апеляційним господарським судом винесено постанову про задоволення апеляційної скарги ПАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" та скасування ухвали господарського суду Вінницької області від 30.04.2013 року про залишення позову без розгляду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами ч.1 ст.265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Відмовляючи в задоволенні заяви про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції прийняв до уваги правову позицію, викладену в п.4.4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05. 2013 року, згідно з якою, з огляду на вимоги частини першої статті 265 ЦК України, залишення господарським судом позову без розгляду з підстав, зазначених у частині першій статті 81 ГПК України, не зупиняє перебігу позовної давності, тобто перебіг позовної давності, що розпочався до подання позову, продовжується в загальному порядку. Але якщо ухвалу про залишення позову без розгляду буде скасовано з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то перебіг позовної давності вважатиметься зупиненим з моменту подання позовної заяви.

Проте, зупинення перебігу строку позовної давності в наведеному випадку відбувається саме за позовом, який після скасування ухвали про залишення його без розгляду повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті, тобто в даному разі у справі №902/432/13, яка й перебуває на розгляді господарського суду Вінницької області.

Звернення ж позивача з позовом у справі № 902/652/13 є самостійним та окремим зверненням за захистом порушеного права, тому перебіг строку позовної давності за позовними вимогами, сформованими у цій справі не може вважатись зупиненим з 22.03.2013 року внаслідок подання позову у справі №902/432/13.

Отже, враховуючи те, що про порушення свого права позивач дізнався 07.04.2010 року, а з даним позовом звернувся до суду 07.05.2013 року, клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності до суду не подав, приймаючи до уваги також те, що позивач не позбавлений можливості захистити порушене право під час судового розгляду справи №902/432/13, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність достатніх підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності та відмови в задоволенні позову.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, колегія суддів вважає також безпідставною реалізацію судом першої інстанції свого процесуального права про визнання недійсним п.4.1 договору застави №7408Z56 від 18 грудня 2008 року.

Крім того, постановою Рівненського апеляційного суду від 18.06.2013 року у даній справі задоволено апеляційну скаргу відповідача ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України " в особі філії АТ "Укрексімбанк" у місті Вінниці. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 13.05.2013 року про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 902/652/13 скасовано й прийняте нове рішення про забезпечення позову в даній справі шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Миронюк Н.В. №314 від 26.02.2010 р. про звернення стягнення 1023474,06 грн. на кран баштовий стаціонарного типу марки Yangong FO/23B, 2007 року випуску, заводський номер 2007ВО93. Отже, підстав для повторного скасування ухвали господарського суду Вінницької області від 13.05.2013 року про вжиття заходів до забезпечення позову у суду першої інстанції не було.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, яким ці обставини не відповідають, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування прийнятого у справі рішення та винесення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, ст.101, п.2 ст.103, ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" задоволити.

Рішення господарського суду Вінницької області від 17.09.2013 р. у справі №902/652/13 скасувати та прийняти нове рішення.

У позові відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту" (м. Вінниця, вул. Тарногородського, 48, код ЄДРПОУ 05465488) на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" (м. Вінниця, вул. Козицького, 51, корп. 1, код ЄДРПОУ 24896705) 573,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Вінницької області видачу судового наказу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Справу №902/652/13 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.