№ 35535613, 20.11.2013, Rivne Commercial Court of Appeal

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2013 р. Справа № 918/1129/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Сініцина Л.М.

суддів Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Рівненської області від 25.09.13 р.

у справі № 918/1129/13 (суддя Романюк Р.В. )

позивач Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

відповідач Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

про стягнення 47 014 грн. 39 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Вознюк Є.В. (представник, довіреність у справі)

відповідача - Янкевич Л.Д ( представник, довіреність у справі)

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25 вересня 2013 року у справі № 918/1129/13 (суддя Романюк Р.В) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" про стягнення 47 014 грн. 39 коп. задоволені частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 23 429 грн. 64 коп. пені, 18 506 грн. 52 коп. інфляційних, 4 539 грн. 73 коп. - 3 % річних та 1 700 грн. 89 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов та застосовуючи положення ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 259, 525, 526, 549-551, п.2 ст.625 Цивільного кодексу України , місцевий господарський суд вказав, що вартість отриманого природного газу відповідачем сплачувалась з порушенням строків, встановлених умовами Договору № 14/290/11 від 31.01.2011р.,а відтак є підстави для стягнення пені ,інфляційних та 3% річних

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки та частково відмовляючи в позові,місцевий господарський суд вказав, що позивачем помилково нараховано пеню включно по дату фактичної сплати боргу, у визначеному періоді та допущено помилку у нарахуванні 3% річних .

Не погодившись з постановленим рішенням, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" звернулось з апеляційною скаргою, в якій вказує, що прийняте рішення в частині стягнення пені в сумі 23 429,64 грн. за прострочення строків оплати спожитого газу є незаконним, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та таким, що підлягає скасуванню.

Зокрема зазначає, що п. 7,7 Договору № 14/290/11 купівлі-продажу природного газу від 31 січня 2011 року передбачено, що неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом, а строк позовної давності для стягнення неустойки встановлюється в три роки (п.10.7 договору).

На думку апелянта, пред'являючи позов, позивач відступив від пункту 7.7 договору та нарахував пеню за інший період - 15.02. - 15.03.2011 року, 15.03. - 30.06.2011 року, 15.04. - 30.06.2011 року, 15.05. - 30.06.2011 року, 15.03. - 28.03.2012 року, що не входить в шестимісячний строк, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Крім того, скаржник зазначає, що правомірність нарахування пені за шість місяців перед зверненням з позовом в межах строку позовної давності визначив Верховний Суд України при розгляді справи № 13/110-11 . Така позиція також викладена в інформаційному листі ВГСУ від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права".

Апелянт наголошує, що позивач відійшовши від умов договору, нарахував пеню за інший період, що не могло бути взято до уваги судом, так як це нарахування суперечить умовам договору, змінити які позивач не мав права в односторонньому порядку.

Відтак, правомірним було б стягнення пені відповідно до умов договору лише з лютого 2013 року, що є неможливим в зв'язку з відсутністю заборгованості.

На думку скаржника, при прийнятті рішення судом першої інстанції заперечення відповідача щодо наявності підстав для відмови в задоволення позову про стягнення пені за прострочення в оплаті до уваги не взяті.

Просить рішення господарського суду Рівненської області від 25 вересня 2013 року у справі № 918/1129/13 в частині стягнення пені за прострочення в оплаті на суму 23 429,64 грн. скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення пені.

У відзиві на апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна товариство "Нафтогаз України" зазначає ,що положення п.7.7 Договору №14/290/11 від 31 січня 2011 року не відповідали нормам чинного законодавства ( ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч.2 ст. 260, ст. 262 Цивільного кодексу України), а тому не застосовувались позивачем при здійсненні розрахунку позовних вимог, а також не застосовувались судом першої інстанції при вирішенні спору .

Водночас, недійсність одного з положень Договору (а саме п. 7.7. Договору) не робить недійсним весь Договір в цілому та інші його положення. А тому, п. 7.2. Договору правомірно застосований Позивачем при здійсненні розрахунку пені та господарським судом Рівненської області при вирішенні спору.

Вважає, що пеня у сумі 23429,64 грн., розрахована правильно, із дотриманням норм чинного законодавства та стягнута з Відповідача правомірно, а тому рішення господарського суду Рівненської області від 25 вересня 2013 року по даній справі є законним і обґрунтованим.

В судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу з підстав ,зазначених у ній, просить задовольнити заявлені вимоги.

Представник позивача заперечує щодо вимог апелянта з підстав ,викладених у відзиві. Вважає , що рішення господарського суду Рівненської області від 25 вересня 2013 року у справі № 918/1129/13 прийняте з дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представників сторін , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення , судова колегія вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 січня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець ) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"(покупець) укладено Договір № 14/290/11 купівлі - продажу природного газу,згідно якого продавець зобов'язався у 2011 році поставити покупцеві імпортований природний газ у обсязі до 461 000 куб.м., а покупець - прийняти та оплатити отриманий газ на умовах, визначених договором. ( а.с. 10 -14).

Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються продавцем і покупцем.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягу газу в термін до 14 числа місяця , наступного за місяцем поставки газу ( п.6.1 Договору).

Відповідно до ст.ст. 11,629 ЦК України, Договір є однією з підстав виникнення зобов"язань та є обов"язковим для виконання сторонами.

З приписами ст.526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк ( термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).

Так, як встановлено матеріалами справи та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, на виконання умов Договору № 14/290/11 позивач передав у власність відповідача протягом січня - квітня 2011 року природний газ в обсязі 351,274 куб. м. на загальну суму 1073358,25 грн., про що свідчать акти прийому - передачі природного газу від 31 січня 2011 року (а.с. 23), 28 лютого 2011 року (а.с. 24), 31 березня 2011 року (а.с.25), 30 квітня 2011 року (а.с. 26), 29 лютого 2012 року (а.с.27), який сплачений апелянтом з порушенням строків, встановлених п.6.1 Договору.

Відповідно до п.7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору, покупець, сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в період , за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом, зокрема , сплата неустойки.

Неустойкою ( штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно , які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання.

Колегія суддів зауважує, що позивач правомірно нарахував ПАТ "Рівнегаз" пеню , оскільки останній припустив прострочення грошового зобов"язання, яке передбачено п.7.2 Договору. Разом з тим, судова колегія погоджується з розрахунком, наведеним судом першої інстанції, зокрема , визнається правомірним нарахування та стягнення пені у сумі 23 429 грн.64 коп.

Крім того, приписами ч.2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин колегія суддів, вважає правомірним нарахування відповідачу інфляційні в розмірі 18506,52 грн. та 3% річних - 4 539 грн.73 коп.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення пені в межах строків позовної давності, з огляду на таке.

Частиною шостою ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов"язання мало бути виконано.

Зміна тривалості позовної давності передбачена положеннями ст. 259 ЦК України, згідно якої позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 10.6 Договору сторони погодили, що вимоги про стягнення неустойки встановлюється позовна давність тривалістю у 3 роки.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, а саме , що позивач звернувся з позовом 31 липня 2013 року , тобто в межах встановленого договором трирічного строку для стягнення пені.

Також колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта щодо неврахування судом першої інстанції положень п.7.7 Договору відносно того ,що неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом, оскільки даний пункт договору суперечить роз"ясненням Вищого господарського суду України , що міститься в інформаційному листі № 01-06/85/2013 від 22 січня 2013 року "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2011 року № 01-06/249 " Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" , відповідно до яких "положення договору, в якому сторони встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення з претензією або позовом, суперечить вимогам частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, частини другої статті 260, статті 261 ЦК України, оскільки порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін".

Водночас, недійсність одного з положень Договору (а саме п. 7.7. Договору) не робить недійсним весь Договір в цілому та інші його положення.

Відтак, суд першої інстанції правомірно не застосовував положення п. 7.7. Договору під час вирішення спору по даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" та скасування чи зміни рішення господарського суду Рівненської області від 25 вересня 2013 року у справі №918/1129/13.

Керуючись ст.ст. 49, 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 25 вересня 2013 року у справі № 918/1129/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Гудак А.В.